Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №910/17910/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17910/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД",

відповідач 1 - Київська міська митниця ДФС,

відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників судового процесу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018

у складі колегії суддів: Пашкіної С.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017

у складі судді Маринченко Я.В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД"

до Київської міської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про стягнення 400 515, 55 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 27.05.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД" на підставі контракту від 11.01.2014 № 091-2014 та інвойсу від 11.01.2014 № ІЕ-021404 ввезено на митну територію України товар за ВМД № 100270001/2014/209432. Митна вартість товару відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначена ТОВ "Енсайн ЛТД" за першим методом (ціною договору), згідно з пунктом 2.2 Контракту.

2. 06.06.2014 рішенням № 100270001/2014/300122/2 про коригування митної вартості товарів від 06.06.2014 Київською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості товару та визначено його вартість за шостим методом (резервним) у зв'язку з тим, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: порушено пункт 4.1.2 Контракту щодо передплати імпортованого товару.

3. 16.06.2014 карткою №100270001/2014/00390 Київська митниця ДФС відмовила позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за поданою митною декларацією.

4. 05.03.2015 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від у справі № 826/15008/14 у задоволенні позову ТОВ "Енсайн ЛТД" до Київської митниці про оскарження рішення Київської митниці щодо про коригування митної вартості товарів та про відмову в митному оформленні відмовлено.

5. 21.04.2015 постановою Київського апеляційного адміністративного суду , залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України віж 17.09.2015, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийнято нову, якою позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та щодо прийняття рішення про відмову в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 № 100270001/2014/209432; визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 06.06.2014 № 100270001/2014/300122/2; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2014 № 100270001/2014/00390.

6. 13.09.2016 рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6916/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельно-експертний центр" задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ "Енсайн ЛТД" пеню за прострочення поставки товару в розмірі 197 355,20 грн та 2 960,35 грн судового збору та відстрочено виконання рішення до 13.03.2017. Даним рішенням встановлено, що між ТОВ "Український будівельно-експертний центр", як покупцем, та ТОВ "Енсайн ЛТД", як постачальником, 25.12.2013 укладено Договір № 25/12-13 (із внесеними до нього змінами), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю до 30.08.2014 товар - одинарні та подвійні чорні футляри для ДВД-дисків, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (пункти 1.1., 5.3. Договору). Відповідно до пункту 1.4. Договору загальна ціна товару, що поставляється за цим Договором, орієнтовно становить 800 000 грн. Проте, у порушення умов Договору ТОВ "Енсайн ЛТД" прострочило постачання товару, здійснивши його поставку лише 23.09.2015, що підтверджується видатковою накладною від 23.09.2015 № РН-0000001 на суму 685 440 грн. У зв'язку з цим, покупець нарахував ТОВ "Енсайн ЛТД" на підставі пункту 7.2. Договору пеню, яку просив стягнути в розмірі 197 355,20 грн. Оскільки матеріалами справи доводився факт несвоєчасної поставки товару, ТОВ "Енсайн ЛТД" цю обставину визнало, Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Енсайн ЛТД" неоплаченої частини пені в розмірі 197 355,20 грн.

Обґрунтування позовних вимог

7. 13.10.2017 ТОВ "Енсайн ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом до Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 400 515,55 грн. Позовні вимоги, з посиланням на статтю 1173 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що внаслідок відмови Київської міської митниці ДФС в оформленні товару, позивач розмістив товар на складі тимчасового зберігання, за зберігання якого йому була нарахована плата в розмірі 140 646,33 грн. Крім того, через прострочення постачання даного товару за контрактом, контрагент нарахував позивачу пеню в розмірі 342 720 грн. Відтак, позивач просив відшкодувати з Державного бюджету України зазначені суми, як спричинені йому збитки, завдані неправомірними діями Київської міської митниці ДФС.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. 21.11.2017 рішенням Господарського суду міста Києва в позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем всіх елементів, необхідних для застосування статті 1173 Цивільного кодексу України та покладення відповідальності у вигляді відшкодування шкоди

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. 22.01.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

10. 15.02.2018 ТОВ "Енсайн ЛТД" безпосередньо до Верховного Суду подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017, в якій скаржник просить скасувати прийняті судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України збитки, завдані протиправними діями Київської міської митниці ДФС в сумі 400 515,55 грн на користь ТОВ "Енсайн ЛТД".

11. 02.03.2018 до Верховного Суду від Київської міської митниці ДФС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в задоволенні касаційної скарги з підстав її необґрунтованості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Звертаючись з касаційною скаргою ТОВ "Енсайн ЛТД" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 16, 22, 1173 Цивільного кодексу України, статті 55 Митного кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

13. У відзиві на касаційну скаргу Київська митниця ДФС стверджує, що після винесення рішення про коригування митної вартості товарів позивач міг скористатися правом згідно зі статтею 55 Митного кодексу України та випустити товар у вільний обіг, натомість позивач розмістив товар на складі тимчасового зберігання і, як наслідок, порушив умови договору, укладеного між ним та ТОВ "Український будівельно-експертний центр".

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

14.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

14.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

14.3. Стаття 35. Підстави звільнення від доказування

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

14.4. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Цивільний кодекс України

16.1. Стаття 1173. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

17. Митний кодекс України

17.1. Стаття 55. Коригування митної вартості товарів

1.Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

19. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначено у статтях 1166, 1167 Цивільного кодексу України, з аналізу яких вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

20. Крім того, колегія суддів зазначає, що положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

21. Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 у справі № 904/6916/16 підставою для задоволення зазначеного позову ТОВ "Український будівельно-експортний центр" про стягнення з ТОВ "Енсайн ЛТД" пені слугував сам факт прострочення поставки товару, однак судом не досліджувались та не встановлювались причини виникнення затримки в постачанні. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилені посилання позивача на те, що останній був вимушений сплатити штрафні санкції саме через протиправні дії Київської митниці ДФС, оскільки вони вказаним рішенням суду не підтверджуються. Отже, як вірно вказано судами попередніх інстанцій, у даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв'язок між стягнутою за цим рішенням суду пенею за затримку постачання товару та визнаними адміністративним судом протиправними діями Київської митниці ДФС, що є однією з необхідних умов для відшкодування збитків.

22. Окрім того, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій з аналізу положень статті 55 Митного кодексу України слідує, що в разі прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, у декларанта або уповноваженої ним особи наявне право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються. Таке право може бути реалізовано, зокрема, і в разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті. Відтак, правомірним є висновок судів про те, що після прийняття Київською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості товарів та про відмову в митному оформленні (випуску) товарів за поданою позивачем митною декларацією, з якими останній не погодився та оскаржив до суду, позивач мав право на випуск цього товару у вільний обіг, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши фінансову гарантію, яка в разі скасування рішення митного органу могла бути позивачу повернена.

23. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із правомірними висновками місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем всіх елементів, необхідних для застосування статті 1173 Цивільного кодекс України та покладення відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача 1 та втратами позивача,

24. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

26. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 - залишенню без змін.

27.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД" залишити без задоволення.

2. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/17910/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

Л. Катеринчук