Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №916/2209/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2209/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта - Т" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саггіта - Т" про стягнення 265 188,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд" (далі - ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саггіта - Т" (далі - ТОВ "Саггіта - Т") про стягнення 265 188,75 грн за порушення грошових зобов'язань в частині оплати товару за договором поставки від 08.06.2015 № Т00001625.

У жовтні 2017 року ТОВ "Саггіта - Т" звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд" в якому просило суд зобов'язати ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд" здійснити поставку товару ТОВ "Саггіта - Т" за договором поставки від 08.06.2015 № Т00001625 та відстрочити сплату судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 (суддя Літвінов С.В.) у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.

Ухвалу мотивовано тим, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підтверджено належними доказами неможливості сплати судового збору у встановленому законом розмірі, а також тим, що позивачем не надано доказів направлення копії зустрічної позовної заяви ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд", що відповідно до пунктів 4, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017) є підставою для повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 (колегія суддів: Бєляновський В.В., Величко Т.А., Жеков В.І.) у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

Ухвалу обґрунтовано посиланнями на те, що заявивши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, ТОВ "Саггіта - Т" не подало жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, тоді як положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право, а не обов'язок суду надати відстрочку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ТОВ "Саггіта - Т" посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" і пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України та зазначає про те, що ТОВ "Саггіта - Т" не відмовлялося сплачувати судовий збір, а лише просило відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі, що передбачено діючим законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ "Саггіта - Т" просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд" до Верховного Суду не надходив.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 44 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

За змістом статті 3 Закону України "Про судовий збір" об'єктами справляння судового збору є, зокрема, позовна заява та інша заява, передбачена процесуальним законодавством; апеляційна і касаційна скарги на судові рішення, заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заява про скасування рішення третейського суду, заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Частиною 3 статті 94 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, за подання апеляційної скарги ТОВ "Саггіта - Т" повинно було сплатити судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Разом з тим, в поданій апеляційній скарзі ТОВ "Саггіта - Т" просило суд апеляційної інстанції відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до сталої практики господарських судів єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Судом апеляційної інстанції встановлено та з наявної в матеріалах справи копії апеляційної скарги вбачається, що ТОВ "Саггіта - Т", заявивши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не надало суду жодних доказів (зокрема, довідку про заборгованість підприємства, копію балансу, звіту про фінансовий стан товариства, копію звіту про фінансові результати, звіт про сукупний дохід за перше півріччя 2017 року, копії довідок банківських установ про залишок коштів на рахунках) на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому Закону України "Про судовий збір" порядку та розмірі.

Не подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду (пункт 1 частини 3 статті 97 ГПК України).

За таких обставин, встановивши, що ТОВ "Саггіта - Т" до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, а до клопотання про відстрочення сплати судового збору не додано жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, суд апеляційної інстанції правильно застосували положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" та пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу повернув без розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право, а не обов'язок суду надати відстрочку для сплати судового збору.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги ТОВ "Саггіта - Т" про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" і пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України спростовуються вище викладеним, тому відхиляються судом, як безпідставні.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта - Т" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 у справі

у справі № 916/2209/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір