Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №910/5470/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5470/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Військової частини А2595 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі

за позовом Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А2595 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа" про стягнення 41 328, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 2595 (далі - ВЧ А 2595) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс Авіа" (далі - ТОВ "Кросс Авіа") про стягнення штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару, що складає суму 41 328,00 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти від 10.06.2016 № 28 щодо своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 (суддя Чебикіна С.О.) у позові відмовлено. Рішення мотивовано недоведенням наявності підстав для задоволення позову та стягнення 41 328,00 грн штрафу.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у складі: Майданевича А.Г., Коротун О.М., Суліма В.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Військова частина А 2595 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а саме положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також невзяттям до уваги, що військова частина не могла запобігти виникненню збитків, як вказується в частині 3 статті 193 ГК України, оскільки пропозиція відповідача від 29.12.2016 про готовність поставки товару до 31.12.2016 при умові гарантованої оплати суперечила інтересам військової частини, порушувала положення договору, оскільки останнім днем бюджетного 2016 року було 28.12.2016, а отже провести оплату поставленого товару після вказаної дати являлося неможливим.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону у відзиві підтримує вимоги касаційної скарги та просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заявник також наголошує, що військова частина не могла запобігти виникненню збитків, як вказується в частині 3 статті 193 ГК України, оскільки пропозиція відповідача від 29.12.2016 про готовність поставки товару до 31.12.2016 при умові гарантованої оплати суперечила інтересам військової частини, порушувала положення договору, оскільки останнім днем бюджетного 2016 року було 28.12.2016, а отже провести оплату поставленого товару після вказаної дати являлося неможливим.

ТОВ "Кросс Авіа" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що 10.06.2016 року між ТОВ "Крос Авіа" (постачальник) та ВЧ А 2595 (замовник) укладено договір № 28 про закупівлю товару за державні кошти за умовами якого постачальник зобов'язується у 2016 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 та у специфікації товару (додаток № 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2. договору визначено найменування товару: акумуляторні батареї SS28300, код 27.20.1 Елементи первинні, первинні батареї та частини до них згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, код 31440000-2 Акумуляторні батареї згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021.2015. Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 5.1. договору товар постачається не пізніше 15.12.2016. Термін постачання відраховується з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 6.2.4. замовник має право у разі невиконання зобов'язань постачальником, достроково розірвати цей договір, повідомивши про це його у двадцятиденний строк.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Згідно з п 7.2. договору у разі відмови від постачання товару з продавця стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

28.11.2016 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій п. 5.1. викладено у наступній редакції: "товар постачається не пізніше 25.12.2016. Термін постачання відраховується з моменту підписання договору".

Судами також встановлено, що 20.12.2016 відповідач направив ВЧ А 2595 лист № 20-12/24 в якому повідомив, що у зв'язку з погіршенням погодних умов, судно, яке транспортує товар було затримано в транзитному порту Сінгапуру, що призвело до збільшення часу в дорозі на 6-8 календарних днів. Орієнтовна дата прибуття судна - 28.12.2016.

ВЧ А 2595 листом від 26.12.2016 № 3-203/348 посилаючись на положення статті 651 ЦК України та умов договору повідомив про розірвання договору № 28 про закупівлю товару за державні кошти від 10.06.2016 на підставі п. 6.2.4. договору.

Предметом позову є неналежне, на думку позивачів, виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 28, що є підставою для стягнення штрафних санкцій - 7 % від вартості непоставленого товару.

Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язуються передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Як зазначалось вище стягнення 7 % штрафу вартості непоставленого товару передбачено пунктом 7.1 договору - за прострочення поставки товару понад 30 днів та п 7.2. договору - у разі відмови від постачання товару.

Судами встановлено, що у строк визначений договором, а саме до 25.12.2016, поставка товару не відбулась, проте листом від 20.12.2016 № 1/18/12 ТОВ "ПТЛ Груп" попередило відповідача, що вантаж покинув порт в Індії 16.11.2016 і повинен був прибути в порт України 20-22 грудня 2016, але у зв'язку з погіршенням погодних умов, судно яке транспортувало батареї було затримано в транзитному порту Сінгапуру, що призвело до збільшення часу в дорозі на 6-8 календарних днів. В цей же день, а саме 20.12.2016, відповідач направив позивачу-2 лист № 20-12/24, в якому попередив про затримку вантажу та проханням продовжити термін дії договору від 10.06.2016 № 28 до 01.03.2017. Тобто, відповідачем, в розумінні статей 193 та 226 ГК України були здійснені всі необхідні заходи для належного виконання ним свого зобов'язання з поставки товару.

Судами також встановлено, що 29.12.2016 відповідач звернувся до позивача з повідомленням № 29-12/17 про готовність поставки товару до 31.12.2016 при умові гарантованої оплати. Відповіді на вказаний лист, відповідач не отримав. Докази відмови ТОВ "Крос Авіа" від поставки товару в матеріалах справи відсутні.

Наведене свідчить про відсутність підстав для стягнення 7 % штрафу на підставі п.7.2 договору.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 статті 188 ГК України, яка кореспондується з частиною 1 статті 651 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачене законом або договором.

Пунктом 6.2.4. договору передбачено, що замовник має право у разі невиконання зобов'язань постачальником, достроково розірвати цей договір, повідомивши про це його у двадцятиденний строк.

ВЧ А 2595 листом від 26.12.2016 № 3-203/348 повідомила відповідача про розірвання договору, тобто лист направлено на наступний день після спливу терміну постачання товару.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачами не надано доказів відмови відповідача від поставки товару та встановлено, що відповідач не прострочив 30-денний строк поставки товару, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій на підставі пунктів 7.2. та 7.1. договору.

Аргумент скаржника та Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону про те, що військова частина не могла запобігти виникненню збитків, оскільки пропозиція відповідача від 29.12.2016 про готовність поставки товару до 31.12.2016 при умові гарантованої оплати суперечила інтересам військової частини, а останнім днем бюджетного 2016 року було 28.12.2016, що виключало можливість провести оплату поставленого товару після вказаної дати, не приймається до уваги, оскільки не спростовує висновків судів та не свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача 7 % штрафу за непоставку товару.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові відповідають нормам чинного законодавства та мають бути залишені без змін.

В зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини А2595 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/5470/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір