Постанова КГС ВП від 01.02.2023 року у справі №910/17822/19

Друк

Пошук

282

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний господарський суд Верховного Суду

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.02.2023 року у справі №910/17822/19
Постанова КГС ВП від 01.02.2023 року у справі №910/17822/19
Постанова КГС ВП від 01.02.2023 року у справі №910/17822/19

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/17822/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Столярчук І. В. (адвокат),

відповідача-1 - Дергачов А. К. (самопредставництво),

відповідача-2 - Правдюк В. М. (адвокат),

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - Кренець О. С. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" та Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 (судді: Гаврилюк О. М. - головуючий, Ткаченко Б. О., Майданевич А. Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 (суддя Привалов А. І.)

за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття"

до: 1. Міністерства юстиції України,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед"

про визнання незаконним (недійсним) та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. До Господарського суду міста Києва звернулася Благодійна організація "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" (далі - БО "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", Позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, Відповідач-1) про визнання незаконним (недійсним) та скасування наказу останнього від 03.05.2018 № 1354/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

1.2. В обґрунтування позовних вимог БО "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" зазначає, що Відповідач-1, приймаючи оскаржуваний наказ, не звернув увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс", Відповідач-2) звернулося зі скаргою до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з порушенням строків на її подання. При цьому, за твердженням Позивача, Відповідач-2 звернувся із зазначеною скаргою без будь-якого підтвердження факту порушення саме його прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію. Крім того, БО "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" зазначало, що Міністерством при прийнятті спірного наказу не враховані положення пункту 3 частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого, державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Також Позивач наголошував, що нерухоме майно, на яке посилався Відповідач-2 при зверненні до Міністерства, а саме: будівля літ. "К" блок "Б2" загальною площею 4 725 кв. м, що знаходиться за адресою; м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 2, не є предметом договору іпотеки від 12.06.2008, який забезпечував виконання зобов`язань Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" за кредитними договорами, укладеними між останнім та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", а відтак скасовані рішення про державну реєстрацію не тільки не впливають на обсяг прав та інтересів ТОВ "ФК "Фактор плюс", а й вчинені відповідно до вимог чинного законодавства.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1354/5 від 03.05.2018 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 02.05.2018 за результатами розгляду скарги ТОВ "ФК "Фактор Плюс" від 06.04.2018 б/н, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.04.2018 №11035-33-18.

2.2. Наведені судові рішення мотивовані тим, що доводи ТОВ "ФК Фактор Плюс", яке подало відповідну скаргу до Міністерства, про порушення його прав оспорюваними реєстраційними діями є безпідставними, оскільки предметом іпотеки за договором іпотеки № 24-47/1-08/04 від 12.06.2008 (право вимоги за яким передано ТОВ "ФК "Фактор Плюс" відповідно до договору відступлення права вимоги від 22.09.2017 № 2017/2-Ю) не є нерухомим майном щодо якого проводились зазначені дії, а саме будівля літ. "К" блок "Б2", загальною площею 4 725 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 2. З огляду на викладене суди не погодилися з доводами Відповідачів щодо доведення ТОВ "ФК "Фактор Плюс" порушення його прав під час звернення зі скаргою до Міністерства. Фактично Відповідач-2 звернувся з такою скаргою на дії державного реєстратора за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили та під час виконання якого може бути звернуто стягнення на майно боржника, а також за відсутності перебування спірного нерухомого майна в іпотеці. При цьому в матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ "ФК "Фактор Плюс" прав на вказане майно, і, як наслідок - порушення таких прав оскаржуваними рішеннями реєстратора. Зазначені доводи фактично зводяться до припущень про можливість порушення права у майбутньому.

Таким чином, суди дійшли висновку, що при розгляді скарги від 02.05.2018 відповідна комісія не надала належної оцінки указаним обставинам, не перевірила доводи БО "Благодійний фонд "Добробут XXI століття", викладені в запереченнях від 02.05.2018, та не встановила наявності факту порушення прав ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на день звернення зі скаргою, розглянувши її по суті.

Щодо висновку комісії про порушення приватним нотаріусом Павловською Г. О. при прийнятті оскаржуваних рішень вимог статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (оскільки об`єкт нерухомості розташований у місті Києві, а вказаний суб`єкт діє в межах Дніпропетровської області), то з урахуванням змісту вчиненої реєстраційної дії суди дійшли висновку про відсутність порушення вимог наведеної статті.

Отже, враховуючи, що комісією була розглянута по суті скарга юридичної особи, якою ні під час звернення, ні в подальшому не доведено, що вона є суб`єктом такого звернення в розумінні законодавства, суди визнали недоведеними твердження Міністерства про відповідність свого рішення (спірного наказу) вимогам чинного законодавства.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" (далі - ТОВ "ФК "Юнайтед", Третя особа-2) просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове, яким відмовити у позові повністю.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у аналогічних правовідносинах.

3.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання зазначеної скарги, заявник також посилається на необхідність відступу від правового висновку суду касаційної інстанції, викладеного в постанові від 25.04.2018 у справі №821/196/17 та застосованого апеляційним господарським судом під час розгляду цієї справі.

3.4. Крім того, у якості підстави для подання касаційної скарги Третя особа-2 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 34, 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статей 3, 4, 24, частин п`ятої - сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 73, 74 Закону України "Про нотаріат", п. п. 3., 9., 10. Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, у аналогічних правовідносинах.

3.5. До того ж, обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на нез`ясування господарськими судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів факту незаконності рішень державних реєстраторів, що були скасовані спірним наказом.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.7. ТОВ "ФК "Фактор Плюс" подав відзив на зазначену скаргу в якому просить її задовольнити та скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.8. Також непогоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських суді, Міністерство подало уточнену касаційну скаргу в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3.9. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 3 13 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 26.02.2020 у справі № 753/765/17, від 26.05.2021 у справі № 750/5751/20-ц, у аналогічних правовідносинах.

3.10. У відзиві на зазначену касаційну скаргу Позивач також просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.11. ТОВ "ФК "Юнайтед" також подало відзив на вказану скаргу в якому просить її задовольнити та скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове, яким повністю відмовити у позові.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.04.2018 ТОВ "ФК Фактор Плюс" звернулося до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з проханням:

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37744496 від 25.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37764842 від 25.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Катерини Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37971706 від 06.11.2017;

4.2. Скарга ТОВ "ФК "Фактор Плюс" була обґрунтована тим, що у 2007 - 2013 роках між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик") та Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі - Університет "Україна") було укладено ряд кредитних договорів, а саме: генеральний кредитний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008; кредитний договір № 24-47/1-08/G від 04.06.2008; кредитний договір № 58-47/1-13 від 24.12.2013; кредитний договір № 40-47/4-07 від 26.06.2007; кредитний договір № 54-47/4-07 від 10.08.2007.

У подальшому, у травні 2017 року ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" надіслав на адресу Університету "Україна" вимогу про належне виконання умов кредитних договорів та погашення простроченої заборгованості, яка була вручена останньому 17.05.2017.

22.09.2017 між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" укладено договір відступлення права вимоги № 2017/2-Ю, відповідно до умов якого ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" відступив належні йому права вимоги за наведеними вище кредитними договорами до ТОВ "ФК "Фактор Плюс". Отже, з цієї дати Відповідач-2 набув статусу кредитора у зобов`язанні за кредитними договорами, що раніше були укладені між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та Університетом "Україна". Загальний розмір заборгованості за кредитними договорами, і як наслідок - загальний розмір права вимоги, станом на дату укладення договору відступлення права вимоги № 2017/2-Ю складав 60 600 353,56 грн.

25.09.2017 ТОВ "ФК "Фактор Плюс" направлено повідомлення до Університету "Україна" про відступлення права вимоги, яке отримано останнім 10.10.2017.

02.10.2017 між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" укладено договір відступлення частини прав вимоги № 02/10-17/2, відповідно до умов якого Відповідачем-2 відступлене право вимоги на частину боргу Університету "Україна" за вищезазначеними кредитними договорами на суму 26 000 000 грн.

Таким чином, після відступлення частини належних ТОВ "ФК "Фактор Плюс" прав вимоги за кредитними договорами станом на 02.10.2017 борг та відповідне право вимоги ТОВ "ФК "Фактор Плюс" склало 34 600 353,56 грн.

Станом на день подання наведеної скарги Університет "Україна" наявну заборгованість не погасив.

У квітні 2018 року, як стверджує ТОВ "ФК "Фактор Плюс", в ході підготовки позовної заяви до Університету "Україна" та виявлення активів, на які може бути звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості, а саме 05.04.2018 ним було отримано інформаційну довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, із якої стало відомо, що Університетом "Україна" було відчужено частину активів, зокрема, об`єкт нерухомого майна - будівля літ. "К" блок "Б2" загальною площею 4 725 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 2 (далі - об`єкт нерухомого майна). У ході дослідження вказаної інформаційної довідки Відповідачу-2 стало відомо про вчинення ряду незаконних реєстраційних дій, здійснених із численними порушеннями чинного законодавства України в сфері державної реєстрації.

Ураховуючи, що станом на день подання скарги документально підтверджена заборгованість Університету "Україна" становить 34 600 353,56 грн, а боржником не вчиняється жодних дій щодо її погашення, зокрема з причин відсутності достатніх грошових коштів, відчуження вищевказаного об`єкта нерухомого майна, як зазначає ТОВ "ФК "Фактор Плюс", беззаперечно порушує його права, як кредитора Університету "Україна", та фактично позбавляє можливості будь-яким чином погасити борг у розмірі понад тридцять чотири мільйони гривень.

Оскільки Відповідачу-2 стало відомо про незаконні рішення державних реєстраторів лише 05.04.2018, то ТОВ "ФК "Фактор Плюс" зазначило, що скарга подана у визначений пунктом 3 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" строк.

4.3. У додаток до скарги було надано: копію договору відступлення права вимоги № 2017/2-Ю від 22.09.2017; копію договору відступлення права вимоги № 02/10-17/2 від 02.10.2017; копію листа-вимоги про погашення заборгованості від 15.05.2017; копію листа-повідомлення від 25.09.2017; інформаційну довідку із Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 362204580000 від 05.04.2018; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ФК "Фактор Плюс".

4.4. Як встановлено господарськими судами, розгляд скарги ТОВ "ФК "Фактор Плюс" було призначено на 02.05.2018.

4.5. 02.05.2018 БО "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" на адресу Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України направлено клопотання про відкладення розгляду скарги по суті у зв`язку з обмеженим строком для підготовки заперечень на скаргу.

4.6. У цей же день Позивачем подані заперечення на скаргу, в яких стверджувалось про її необґрунтованість та зазначалося, що вона задоволенню не підлягає. У своїх запереченнях БО "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" наголошувала, що: ТОВ "ФК "Фактор Плюс" без поважних причин пропущений строк на звернення до Комісії; скарга подана без належного підтвердження факту порушення його прав у результаті прийняття такого рішення; оскаржувані реєстраційні дії проведено у відповідності до вимог пунктом 3 частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Крім того, БО "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" зазначала запереченнях на тому, що зазначене у скарзі нерухоме майно не було предметом договору іпотеки від 12.06.2008, який забезпечував виконання зобов`язань Університету "Україна" за кредитними договорами, укладеними між останнім та ПАТ "КБ "Хрещатик".

До своїх заперечень на скаргу БО "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" додано копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі №910/974/18 за позовом Університету "Україна" до ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" про визнання договорів недійсними.

4.7. Господарськими судами встановлено, що 02.05.2018 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено Висновок, відповідно до резолютивної частини якого, Комісія вирішила задовольнити скаргу ТОВ "ФК "Фактор Плюс" від 06.04.2018 № б/н у повному обсязі; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2017 №№ 37744496, 37744709, 37745051, 37745318, прийняті приватним нотаріусом Дніпропетровської області Павловською Г. О., від 25.10.2017 №№37758287, 37764842, 37764849, від 31.10.2017 № 37871685, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. М., від 06.11.2017 №№ 37971706, 37971997, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. Є., та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.

4.8. Як вбачається зі змісту висновку, Комісія виходила з того, що при припинені іпотеки на підставі оскаржуваних рішень приватним нотаріусом Павловською Г. О. порушено норми статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки об`єкт розташований у місті Києві, а вказаний суб`єкт оскарження діє в межах Дніпропетровської області. Тому Комісія дійшла висновку, що оскаржувані рішення, прийняті приватним нотаріусом Павловською Г. О. про припинення записів про іпотеку за №№ 5682881, 5682900 та про обтяження за №№ 5682833, 5682843, підлягають скасуванню як такі, що прийняті всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав. Після прийняття зазначених оскаржуваних рішень були прийняті: оскаржуване рішення приватного нотаріуса Незнайко Н. М. від 25.10.2017 № 37758287 та оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2017 №№37764842, 37764849, від 31.10.2017 № 37871685, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2017 №№ 37971706, 37971997. Тобто, всі наведені оскаржуване рішення підлягають скасуванню, як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваних рішень про припинення записів про іпотеку за №№5682881, 5682900 та про обтяження за №№ 5682833, 5682843.

4.9. 03.05.2018 Міністерством юстиції України видано наказ № 1354/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким задоволено скаргу ТОВ "ФК "Фактор Плюс" від 06.04.2018 № б/н у повному обсязі. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 25.10.2017 №№ 37744496, 37744709, 37745051, 37745318, прийняті приватним нотаріусом Дніпропетровської області Павловською Г. О.; від 25.10.2017 №№37758287, 37764842, 37764849, від 31.10.2017 № 37871685, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. М.; від 06.11.2017 №№37971706, 37971997, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. Є. Наказано внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цих рішень. Виконання наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

4.10. У свою чергу, Позивач, не погоджуючись з діями Міністерства юстиції України, звернувся з даним позовом до суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" та Міністерства юстиції України, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга Третьої особи-2 не може бути задоволена з огляду на наступне.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. У якості підстави для подання касаційної скарги ТОВ "ФК "Юнайтед" посилається, зокрема, на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у аналогічних правовідносинах.

5.4. У свою чергу, у якості підстави для подання своєї касаційної скарги Міністерство також посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 3 13 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 28.02.2019 у справі №646/3972/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 26.02.2020 у справі № 753/765/17, від 26.05.2021 у справі №750/5751/20-ц, у аналогічних правовідносинах.

5.5. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.6. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.7. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.8. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.9. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.10. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

5.11. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

5.12. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

5.13. Так, у справах, на які посилається ТОВ "ФК "Юнайтед", обґрунтовуючи неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування правових норм, розглядалися вимоги про визнання недійсними договорів різної правової природи у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства при їх укладенні. При цьому під час вирішення спорів у наведених справах не досліджувалися питання, пов`язані з наявністю підстав та правомірністю розгляду уповноваженим суб`єктом скарг на дії державних реєстраторів.

5.14. У свою чергу у справах, на які посилається Міністерство, обґрунтовуючи наявність підстав для подання своєї касаційної скарги (а саме неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування правових норм) так само не досліджувалася правомірність видання наказів Міністерством юстиції України, прийнятих за наслідками розгляду відповідних скарг, щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Предметом судового розгляду у вказаних справах були:

- вимоги про визнання недійсним договору дарування та про усунення перешкод у користуванні власністю - справа № 646/3972/16-ц;

- вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів рішення міської ради, згідно з якими затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано її у власність; визнання недійсним державного акта; повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність - справа №487/10128/14-ц;

- наявність підстав для залишення без розгляду позову прокурора з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" - справа № 587/430/16-ц;

- вимоги про стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства - справа № 917/1739/17;

- вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень антресолі - справа № 910/7547/17;

- вимоги про визнання недійсним договору про дарування квартири - справа №753/765/17;

- вимоги про визнання недійсними договорів дарування - справа № 750/5751/20-ц.

5.15. Отже, правовідносини у всіх вищезазначених справах та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються предметом, підставами позовів, а відтак і правовим регулюванням спірних правовідносин та істотними обставинами, які були встановлені судами.

5.16. Як зазначалося вище, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.17. Таким чином, доводи скаржників про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційних скарг є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.18. Що стосується посилання ТОВ "ФК "Юнайтед" в якості підстави для подання своєї касаційної скарги на необхідність відступу від правового висновку суду касаційної інстанції, викладеного в постанові від 25.04.2018 у справі № 821/196/17 та застосованого апеляційним господарським судом під час розгляду цієї справі, то колегія судів зазначає наступне.

5.19. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.20. Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 названого Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

5.21. Водночас колегія судів звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

5.22. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

5.23. Таким чином, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.24. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

5.25. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.26. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

5.27. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

5.28. З викладеного убачається, що для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

5.29. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

5.30. Однак, скаржник, зазначаючи про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 821/196/17, не навів будь-якого обґрунтування щодо необхідності такого відступу, зокрема не довів наявності істотних причин для цього (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), у касаційній скарзі також відсутнє посилання на конкретну норму права (абзац, пункт, частину статті) від висновку щодо застосування якої слід відступити. Зміст вказаної скарги зводиться до незгоди заявника із ухваленими у справі судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій. При цьому саме ТОВ "ФК "Юнайтед" зазначає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 821/196/17, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв`язку з різними фактичними обставинами наведеної справи та справи, яка переглядається.

5.31. За таких обставин колегія суддів зазначає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.04.2018 у справі № 821/196/17, а тому наведена Третьою особою-2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

5.32. Щодо посилання ТОВ "ФК "Юнайтед" на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм статей 34, 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статей 3, 4, 24, частин п`ятої - сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 73, 74 Закону України "Про нотаріат", п. п. 3., 9., 10. Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у аналогічних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

5.33. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.34. Зі змісту наведеного убачається, що вказана процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.35. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

5.36. Однак, у касаційній скарзі ТОВ "ФК "Юнайтед", перелічивши ряд нормативно-правових актів, взагалі не обґрунтувало необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Зокрема, скаржник не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи) змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цих норм відсутній, яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, а доводи скаржника спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції надати переоцінку наявних в матеріалах справи доказів, що, як вже зазначалося, з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі не є компетенцією суду касаційної інстанції.

5.37. Що стосується посилання Третьої особи-2 у якості підстави для подання своєї касаційної скарги на те, що господарські суди попередніх інстанцій не з`ясували на підставі належних та допустимих доказів факту незаконності рішень державних реєстраторів, що були скасовані спірним наказом, то колегія суддів зазначає наступне.

5.38. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.39. При цьому, як уже зазначалося, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.40. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.41. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.42. З огляду на викладене Суд вважає необґрунтованими доводи ТОВ "ФК "Юнайтед" про неналежне дослідження господарськими судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі №912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

5.43. За таких обставин, наведена Третьою особою-2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.44. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутнє непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, якою у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є недослідження судом зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.45. Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судове рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження.

5.46. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.47. Щодо посилання скаржників на помилкове застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" колегія суддів зазначає, що місцевий і апеляційний суди за результатами розгляду цієї справи дійшли цілком правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а відтак вищенаведене жодним чином не вплинуло на правильність вирішення цього спору по суті.

Водночас, відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.48. Інші доводи касаційних скарг фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, як вже неодноразово зазначалося, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.49. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" та Міністерства юстиції України, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 2 - 4 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" слід залишити без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктами 1 - 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

6.3. За змістом пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.4. Одночасно, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.6. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційних скаргах, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків місцевого і апеляційного господарських судів, а тому касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" та Міністерства юстиції України, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Ураховуючи залишення касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" та Міністерства юстиції України без задоволення, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявників.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/17822/19 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційне провадження у справі № 910/17822/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

3. У іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" залишити без задоволення.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/17822/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий