Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.10.2018 року у справі №910/21976/16
Ухвала КГС ВП від 26.11.2018 року у справі №910/21976/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/21976/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2017 (суддя Підченко Ю.О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 (головуючий: Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс"

про визнання недійсними нікчемних договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень,

За участю:

представник позивача - Мірвода А.М. - адвокат, довіреність від 25.09.2017

представник відповідача - Домашенко О.Є. - адвокат, ордер КС №318204 від 24.01.2018

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" Кононця Вадима Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" про визнання недійсними нікчемних договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, що були посвідчені Трубінською О.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14.06.2016 і зареєстровані в реєстрі за №№ 1157, №1158, 1159, які укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Євробанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 14.06.2016 між відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс") та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Євробанк" (надалі - ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", банк) були укладені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, просп. В. Лобановського, 4, що були посвідчені приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. в реєстрі за №№ 1157, 1158 та 1159 відповідно, які були визнані нікчемними комісією з перевірки правочинів, що була утворена відповідачем в зв'язку з введенням з 17.06.2016 тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Євробанк". Позивач просить визнати зазначені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними, оскільки вони були укладені всупереч положень п.7 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач вказує на те, що він не отримав нових грошових надходжень за продані нежитлові приміщення згідно договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, а прийняв в якості сплати за договорами купівлі-продажу нежитлових приміщень грошові кошти відповідача, отримані внаслідок дострокового розірвання депозитних договорів, що були укладені між позивачем та відповідачем, таким чином відповідач отримав переваги у вигляді зміни черговості кредиторів, оскільки фактично відповідач отримав замість вкладу нерухоме майно, хоча мав би отримати 7 чергу вимог кредиторів (вимоги інших юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами Банку) згідно з ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

16.06.2017 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" Кононця Вадима Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" про визнання недійсними нікчемних договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" (надалі за договорами - вкладник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Євробанк" (надалі за договорами - банк) укладено Генеральний договір № ДЛЮ-833/EUR-GL вкладу юридичних та фізичних осіб-підприємців з Правилами "СТРОКОВИЙ з виплатою процентів щомісячно" (далі - Генеральний договір). Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що банк приймає на зберігання від вкладника грошові кошти та зобов'язується виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на нього на умовах та в порядку, встановленого договором, правилами та відповідними додатковими договорами до нього.

27 травня 2016 року між сторонами Генерального договору було укладено Додатковий договір № 101 до Генерального договору, відповідно до умов якого вкладник розмістив, а банк прийняв на рахунок вкладний транш в сумі 700 000,00 євро строком до 29 серпня 2016 року.

10 червня 2016 року між сторонами Генерального договору було укладено Додатковий договір № 105 до Генерального договору. Відповідно до цього Додаткового договору вкладник розмістив, а банк прийняв на рахунок вкладний транш в сумі 450 000,00 євро строком до 14 липня 2016 року.

13 червня 2016 року між сторонами Генерального договору було укладено Додатковий договір № 107 до Генерального договору. Відповідно до цього Додаткового договору банк 13 червня 2016 року достроково повертає вкладнику кошти в сумі 700 000, 00 євро, які були розміщені у відповідності до Додаткового договору № 101 від 07 травня 2016 року.

13 червня 2016 року між сторонами Генерального договору було укладено Додатковий договір № 106 до Генерального договору. Відповідно до цього Додаткового Договору банк 13 червня 2016 року достроково повертає вкладнику кошти в сумі 450 000 (чотириста п'ятдесят тисяч євро), які були розміщені у відповідності до Додаткового Договору № 105 від 10 червня 2016 р.

14 червня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено наступні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О.О.:

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення зареєстрований в реєстрі за № 1157, відповідно до якого відповідач придбав у ПАТ "КБ "Євробанк" нежитлове приміщення за номером 202, загальною площею 162,7 кв. м., що знаходиться в будинку за номером 4 "г", розташованого по проспекту В. Лобановського в м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 403780480000) вартістю 8 868 985, 77 грн.;

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення зареєстрований в реєстрі за № 1158, відповідно до якого відповідач придбав у ПАТ "КБ "Євробанк" нежитлове приміщення за номером 204, загальною площею 51.6 кв. м., що знаходиться в будинку за номером 4 "г", розташованого по проспекту В. Лобановського в м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 315043780000) вартістю 2 812 781, 67 грн.;

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення зареєстрований в реєстрі за № 1159, відповідно до якого відповідач придбав у ПАТ "КБ "Євробанк" нежитлове приміщення за номером 203, загальною площею 51,7 кв. м., що знаходиться в будинку за номером 4 "г", розташованого по проспекту В. Лобановського в м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 403946380000) вартістю 2 818 232, 56 грн.

Відповідно до п.2.1. вищезазначених договорів купівлі-продажу, відповідач повинен був здійснити розрахунок з ПАТ "КБ "Євробанк" шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього в день посвідчення таких договорів.

Факт перерахування відповідачем позивачу вищезазначених грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 32 від 14.06.2016 року на суму 8 868 985,77 грн. - в якості сплати за договором купівлі-продажу № 1157 від 14.06.2016 p.:, № 33 від 14.06.2016 року на суму 2 812 781,67 грн. - в якості сплати за договором купівлі-продажу № 1158 від 14.06.2016 p. та № 34 від 14.06.2016 року на суму 2 818 232,56 грн. - в якості сплати за договором купівлі-продажу № 1159 від 14.06.2016р.

17 червня 2016 року на підставі рішення Правління Національного банку України від 17 червня 2016 року № 73-рш "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ЄВРОБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКІЦОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ЄВРОБАНК" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня 2016 року до 16 липня 2016 року включно, призначено Кононця В.В. уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "ЄВРОБАНК".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 7 липня 2016 р. № 1183 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" з 17 липня 2016 року до 16 серпня 2016 року включно і повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ЄВРОБАНК". Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" Кононця Вадима Валерійовича з 17 липня 2016 року до 16 серпня 2016 року включно.

01 серпня 2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" Кононцем Вадимом Валерійовичем винесено повідомлення за № 01-24.3/2018 про нікчемність, в тому числі наступних спірних правочинів:

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.06.2016р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1157, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ЄВРОБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХВЕСТСЕРВІС";

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.06.2016р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1158, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ЄВРОБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХВЕСТСЕРВІС";

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.06.2016р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1159, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ЄВРОБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХВЕСТСЕРВІС".

Судом першої інстанції було встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 р. по справі №826/13541/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Євробанк" про визнання протиправними дії та скасування рішення, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 р. та яка набрала законної сили, якою, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене у формі повідомлення про нікчемність правочинів від 01.08.2016 р. № 01-24.3/2018 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича про визнання нікчемними правочинів, в тому числі:

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.06.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1157, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ЄВРОБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХВЕСТСЕРВІС";

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.06.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1158, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ЄВРОБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХВЕСТСЕРВІС";

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.06.2016 р.. посвідченого приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. та зареєстрованого в реєстрі № 1159 укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ЄВРОБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХВЕСТСЕРВІС".

Посилаючись на ч.3 ст.35 ГПК України суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки в судовому порядку скасовано рішення, оформлене у формі повідомлення, про нікчемність правочинів від 01.08.2016 р. № 01-24.3/2018 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича про визнання нікчемними зокрема і - спірних договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, просп. В. Лобановського, 4, що були посвідчені приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. в реєстрі за №№ 1157, 1158 та 1159, які були укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Євробанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс", отже підстави для визнання недійсними спірних договорів - відсутні, а тому у позові слід відмовити.

20.09.2017 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2017 у справі №910/21976/16 - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не погоджується із наведеною судом першої інстанції підставою відмови у задоволенні позову - скасування постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 р. по справі №826/13541/16 рішення у формі повідомлення про нікчемність правочинів від 01.08.2016 р. № 01-24.3/2018 Уповноваженої особи Фонду, оскільки скасування в судовому порядку повідомлення про нікчемність не спростовує самого факту нікчемності правочину, якщо він таким є в силу закону, зазначивши, що аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 11.07.2017 у справі №910/13407/16.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку підлягають розгляду по суті, виходячи з фактичних обставин та положень законодавства.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними нікчемних договорів купівлі - продажу.

При цьому, суд вказав, що позивач зазначає, що правочини про дострокове розірвання Додаткових договорів №101 та №105, а також договори купівлі - продажу нежитлових приміщень, мають ознаки нікчемності в силу закону, а саме п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів погодилась із доводами позивача лише в частині нікчемності договорів про розірвання, що призвело до неправильного повернення коштів, з огляду на те, що питання дострокового розірвання депозитних договорів у банку врегульовано Правилами (договірними умовами) розміщення вкладів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в ПАТ КБ "Євробанк".

Положеннями п.2.2 вказаних Правил, які є внутрішнім документом банку, передбачено, що повернення вкладного траншу або його частини до настання дати повернення для строкових вкладів забороняється. Зазначена заборона не застосовується до договорів, укладених до 06.06.2015.

Відповідачем укладено три додаткових договори про розміщення вкладів, відповідно два з них 27.05.2016 та один - 06.06.2016, тобто вказані договори укладено після 06.06.2015.

Отже, згідно вимог п. 2.2 Правил повернення вкладних траншів за вказаними договорами до настання дати їх повернення було заборонено.

Проте, як вже було вказано, на підставі Додаткового договору № 106 до Генерального договору Банк достроково повернув Товариству вклад, розміщений на підставі Додаткового договору №105 в сумі 450 000,00 євро.

Також, на підставі Додаткового договору №107 до Генерального договору Банк достроково повернув Товариству вклад, розміщений на підставі Додаткового договору №101 в сумі 700 000,00 євро.

Таким чином, при розриванні вказаних договорів та відповідно достроковому поверненні депозитних коштів відповідачу були надані переваги та пільги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, зокрема, Правилами (договірними умовами) розміщення вкладів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в ПАТ КБ "Євробанк".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані договори про дострокове розірвання містять ознаки нікчемності, передбачені п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", однак позивачем не було заявлено вимог про визнання недійсними нікчемних договорів про дострокове розірвання.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що нікчемністю вказаних договорів позивач обґрунтовує вимоги про визнання недійсними нікчемних договорів купівлі - продажу. Так, позивач вказує, що відповідач розрахувався із ним за купівлю приміщень незаконно повернутими йому депозитними коштами. Вказане на думку позивача свідчить про нікчемність укладених договорів купівлі - продажу та відповідно є підставою для визнання їх недійсними.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначила, що відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Отже, для визнання недійсним правочину ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, саме в момент вчинення цього правочину.

Відповідно до п.2.1. вищезазначених договорів купівлі-продажу, відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем шляхом перерахування грошових коштів зі свого розрахункового рахунку в ПАТ "КБ "Євробанк" на розрахунковий рахунок останнього в день посвідчення таких договорів.

Отже, сторони, укладаючи оскаржувані договори, не передбачили умови про те, що відповідач буде здійснювати розрахунок достроково повернутими йому позивачем депозитними коштами.

Відсутність такої умови суттєво впливає на можливість визнання оскаржуваних договорів недійсними, оскільки у такому випадку є недоведеною та обставина, що волевиявлення відповідача в момент укладення договорів купівлі - продажу було спрямовано саме на здійснення розрахунку з позивачем вказаними депозитними коштами.

При цьому, здійснення оплати відповідачем позивачу достроково отриманими депозитними коштами (при відсутності у договорах відповідної умови про це), жодним чином не свідчить про нікчемність оскаржуваних договорів.

Так, сплата коштів позивачу, отриманих відповідачем внаслідок укладення нікчемних правочинів у даному випадку є неналежним виконанням зобов'язання.

В свою чергу, за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати належного виконання, розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Отже, виконання грошового зобов'язання наведеним чином не може мати наслідком визнання оскаржуваних договорів недійсними, оскільки не свідчить про незаконність укладених договорів купівлі - продажу.

Разом з тим, позивач не позбавлений можливості захистити свої права у інший спосіб, визначений з урахуванням викладеного.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача про визнання недійсними договорів купівлі - продажу слід було відмовити саме з наведених підстав.

Разом з тим, посилаючись на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якої не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції не призвели до прийняття неправильного судового рішення, наведені обставини не можуть бути підставою для скасування прийнятого у даній справі судового акту.

02.10.2017 Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №910/21976/16 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №910/21976/16, прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 910/21976/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 18.12.2017.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 910/21976/16 передано до Касаційного господарського суду.

09.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

09.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

15.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 01.02.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", позивач) вважає, що рішення судів не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

При цьому позивач зазначає, що свої зобов'язання з оплати за нежитлові приміщення, придбані згідно договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.06.2016 на суму 14500000,00 грн., відповідач виконав за рахунок коштів, отриманих внаслідок дострокового розірвання депозитних договорів з позивачем.

На думку ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", внаслідок дій з розірвання депозитних договорів та продажу відповідачу нежитлових приміщень, ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" надав відповідачу як кредитору переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у п.7 ч. З ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Більш того, ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" не отримав нових грошових надходжень за продані нежитлові приміщення згідно договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, а прийнявши в якості сплати за договорами купівлі-продажу нежитлових приміщень грошові кошти відповідача, отримані внаслідок дострокового розірвання депозитних договорів з ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", останній надав відповідачу переваги у вигляді зміни черговості у задоволенні вимог кредиторів. Фактично відповідач отримав замість вкладу нерухоме майно, хоча мало б отримати вклад у 7 (сьому) чергу (вимоги інших юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами Банку) згідно з ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Скаржник зазначає, що вищевказані операції здійснювалися протягом 13-14 червня 2016 року, тобто у період, коли позивач вже мав певні фінансові проблеми у фінансовій діяльності. Зокрема, в зв'язку з погіршенням фінансового стану Банку, постановою Правління Національного Банку України №70-рш/БТ від 15.06.2016 ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" віднесено до категорії проблемних, а на підставі рішення Правління Національного банку України від 17 червня 2016 року № 73-рш "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ЄВРОБАНК" до категорії неплатоспроможних", Банк визнано неплатоспроможним. Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 №1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016 №91183 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" в Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію строком з 17.06.2016 по 16.08.2016 уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку - Кононця Вадима Валерійовича.

ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" вказує, що результати роботи комісії з перевірки правочинів, під час якої виявлено вищенаведені правочини (договори) з ознаками нікчемності згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладено в акті перевірки №6 від 28.07.2016. За результатами перевірки на підставі Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826, уповноваженою особою Фонду Кононцем В.В. було підписано розпорядчий документ - наказ №180/1 від 28.07.2016 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями". Крім того, відповідачу було направлено письмове повідомлення про нікчемність правочинів із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

Позивач вважає, що скасування постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 р. по справі 826/13541/16 рішення у формі повідомлення про нікчемність правочинів від 01.08.2016 р. № 01-24.3/2018 Уповноваженої особи Фонду, оскільки скасування в судовому порядку повідомлення про нікчемність не спростовує самого факту нікчемності правочину, якщо він таким є в силу закону.

ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" зазначає, що питання дострокового розірвання депозитних договорів у банку врегульовано Правилами (договірними умовами) розміщення вкладів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в ПАТ КБ "Євробанк". Положеннями п. 2.2 вказаних Правил, які є внутрішнім документом банку, передбачено, що повернення вкладного траншу або його частини до настання дати повернення для строкових вкладів забороняється. Зазначена заборона не застосовується до договорів, укладених до 06.06.2015. Відповідачем укладено три додаткових договори про розміщення вкладів, відповідно два з них 27.05.2016 та один - 06.06.2016, тобто вказані договори укладено після 06.06.2015. Отже, згідно вимог п. 2.2 Правил повернення вкладних траншів за вказаними договорами до настання дати їх повернення було заборонено. Проте, як вже було вказано, на підставі Додаткового договору № 106 до Генерального договору Банк достроково повернув Товариству вклад, розміщений на підставі Додаткового договору №105 в сумі 450 000,00 євро. Також, на підставі Додаткового договору №107 до Генерального договору Банк достроково повернув Товариству вклад, розміщений на підставі Додаткового договору №101 в сумі 700 000,00 євро.

На думку позивача, при розірванні вказаних договорів та відповідно достроковому поверненні депозитних коштів відповідачу були надані переваги та пільги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, зокрема, Правилами (договірними умовами) розміщення вкладів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в ПАТ КБ "Євробанк", таким чином, вказані договори про дострокове розірвання містять ознаки нікчемності, передбачені п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" також зазначає, що відповідач розрахувався із позивачем за купівлю приміщень незаконно повернутими йому депозитними коштами, оскільки, відповідно до п.2.1. вищезазначених договорів купівлі-продажу, відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем шляхом перерахування грошових коштів зі свого розрахункового рахунку в ПАТ "КБ "Євробанк" на розрахунковий рахунок останнього в день посвідчення таких договорів, тобто, сторони, укладаючи оскаржувані договори, не передбачили умови про те, що відповідач буде здійснювати розрахунок достроково повернутими йому позивачем депозитними коштами. При цьому, позивач вважає, що здійснення оплати відповідачем позивачу достроково отриманими депозитними коштами (при відсутності у договорах відповідної умови про це), свідчить про нікчемність оскаржуваних договорів.

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення судом не було враховано, що з одного боку не скасовано розпорядчий документ, а саме наказ уповноваженої особи, яким визнано названий вище правочин нікчемним, а також з другого боку, не було у судовому порядку визнано дійсні нікчемні правочини, які визнані нікчемними у порядку положень п.7 та п.8 Розділу ІІ "Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій фонду гарантування вкладів у разі їх виявлення".

Як зазначає позивач, судами не було застосовано норми рішення 26.05.2016 №826, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за №863/28993 "Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення" та п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ", що є порушенням матеріального права та призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судами правомірно враховано наявність у справі преюдиційних обставин, встановлених постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2016 у справі №826/13541/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017. Предметом розгляду в цих справах є одні й ті ж самі договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, при цьому за одними й тими ж самими підставами для визнання їх недійсними (нікчемними).

Відповідач вказує, що відповідно до п.8 Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновку, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії. Відповідач вважає, що чинними законодавством не передбачено конкретну назву цього розпорядчого документу (наказ, повідомлення, лист, розпорядження тощо), а тому твердження позивача, що цей розпорядчий документ може бути лише у формі наказу не ґрунтується на чинному законодавстві.

Також, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання договорів недійсними, оскільки жодного безоплатного відчуження майна Банком не було здійснено, всі три укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна передбачають сплату відповідачем грошових коштів за придбане ним майно у Банка, і відповідач належним чином виконав свої грошові зобов'язання за цими договорами.

Відповідач вважає, що чинне законодавство України та нормативні акти Національного Банку України не обмежують платника у виборі банку, через установу якого ним здійснюється платіж.

Крім того, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" вважає, що відповідачу Банком не були надані переваги (пільги) прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, оскільки укладення додаткових договорів №106 і №107 від 13.06.2016 про дострокове повернення вкладнику вкладених коштів було передбачено законодавством та внутрішніми документами Банку, на момент здійснення переказу коштів зі свого рахунку на користь Банку відповідач не був обмежений будь-яким чином в праві на використання та розпорядження коштами, що були розміщені на його рахунку, а ціна відчуження нерухомого майна відповідно до п.2.4. укладених договорів перевищувала його балансову вартість, за якою ці приміщення знаходились на балансі Банку.

У судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав касаційну скаргу.

Представник відповідача виклав заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, останній взагалі не досліджував доводи та представлені докази по справі, в т.ч. і позивачем, мотивувавши своє рішення виключно висновками, викладеними в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 р. по справі №826/13541/16, які суд першої інстанції визнав преюдиційними в силу ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що даний висновок суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права з наступних підстав.

По-перше, згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України:

"Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається."

Відповідно до ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі Закон) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, прямо перелічених у даному пункті.

Згідно з ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України:

"Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення."

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що нікчемний правочин в силу відповідного закону, в т.ч. і наведеної ч.3 ст.38 Закону, є автоматично недійсним з моменту його вчинення і не потребує для визнання таким ніяких додаткових дій чи рішень.

Зазначений висновок щодо спірної ситуації підтверджується і ч.2 ст.38 Закону, відповідно до якого протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до даної норми рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оформлюються у формі саме повідомлення про нікчемність правочинів, як в даному випадку рішення від 01.08.2016 р. № 01-24.3/2018.

Тобто, Фонд лише виявляє правочини, що вже є нікчемними в силу ч.3 ст.38 Закону, і повідомляє про них, а не визнає чи робить їх нікчемними саме своїми рішеннями.

Таким чином, сама по собі нікчемність правочинів, передбачених ч.3 ст.38 Закону, абсолютно не залежить від наявності чи відсутності вищевказаного рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

По-друге, відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу в редакції, чинній на момент подачі позову та розгляду справи в судах попередніх інстанцій, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ в зазначений період регулювалась ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній редакції.

Ні відповідачем, ні судом першої інстанції не наведено норм відповідного законодавства, які б відносили розгляд питання відповідності актам господарського чи цивільного законодавства господарських договорів, що є предметом даної справи, до компетенції саме адміністративного, а не господарського, суду.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано розглянув справу по суті.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що лише правочини про дострокове розірвання Додаткових договорів №101 та №105 містять ознаки нікчемності, передбачені п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", однак позивачем не було заявлено вимог про визнання недійсними цих нікчемних договорів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що лише нікчемністю вказаних договорів позивач обґрунтовує вимоги про визнання недійсними нікчемних договорів купівлі - продажу, що є предметом даної справи.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції оцінив дані договори на відповідність статті 203 Цивільного кодексу України лише в частині визначення порядку розрахунків за даними договорами.

Разом з тим, основною підставою позову позивач в своїй позовній заяві (аркуш 3, виділено чорним) з посиланням на п.7 ч. 3 ст.38 Закону, відповідно до якої, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, такі правочини є фіктивними, зазначив, що внаслідок, укладення оспорюваних та інших, зазначених у позові договорів, відповідач отримав переваги у вигляді зміни черговості кредиторів, оскільки фактично відповідач отримав замість вкладу нерухоме майно, хоча мав би отримати 7 чергу вимог кредиторів (вимоги інших юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами Банку) згідно з ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Разом з тим, суди попередніх судових інстанцій взагалі не дослідили вищевказані доводи позивача та докази, надані ним на їх підтвердження, з наданням чіткої оцінки та висновку, приймаються вони судом як підтвердження доводів позивача, чи не приймаються, та з яких саме підстав здійснено прийняття/неприйняття, і, відповідно, чи є обґрунтованими дані ключові доводи позову про отримання переваг відповідачем, чи ні.

Суд касаційної інстанції в свою чергу в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно дослідити зазначені доводи і докази та самостійно встановити факт чи відсутність факту отримання відповідачем таких переваг.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

«Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).»

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №910/21976/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №910/21976/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський