Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2018 року у справі №813/3170/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №813/3170/17

адміністративне провадження №К/9901/50631/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у складі судді Грень Н.М. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів Запотічного І.І., Довгої О.І., Сапіги В.П. у справі № 813/3170/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - орган казначейської служби, перший відповідач у справі), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (податковий орган, другий відповідач у справі), в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість: за жовтень 2016 року, в сумі 821332 грн. 97 коп.; за листопад 2016 року, в сумі 1454896 грн. 03 коп.; за грудень 2016 року, в сумі 3414904 грн. 11 коп.; за січень 2017 року в сумі 135 566 грн 15 коп.

22 січня 2018 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, позов задоволено повністю, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2016 року, в сумі 821332,97 грн.; за листопад 2016 року, в сумі 1454896,03 грн.; за грудень 2016 року, в сумі 3414904,11 грн.; за січень 2017 року, в сумі 135566,15 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 87400 грн. 51 коп. сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлення факту повернення сум податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень 2017 року поза межами строків визначених пунктами 200.10 та 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, що обумовлює стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції переглянуто судом апеляційної інстанції в межах вимог апеляційної скарги в частині стягнення з органу казначейської служби суми сплаченого судового збору у розмірі 87 400, 51 грн.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові, відхиляючи доводи органу казначейської служби, викладені в апеляційній скарзі, зазначив, що першим відповідачем без достатніх на те правових підстав повернуто висновки контролюючого органу, а покликання цього органу на пункт 9 Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17 січня 2011 року, як на підставу обґрунтування неможливості здійснення відповідних операцій по відшкодуванню податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю узагальненої інформації про обсяги бюджетного відшкодування податку на додану вартість, також є безпідставними.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, перший відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 87400 грн 51 коп. та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову щодо стягнення судового збору відмовити.

У касаційній скарзі орган казначейської служби, посилаючись на положення статті 200 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, правову позицію Верховного Суду України щодо необхідності дотримуватись платником податку та державними органами певної процедури при відшкодуванні сум податку на додану вартість, зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області в процесі відшкодування діяло в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений нормативно-правовими актами, що регламентують механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби. Наголошує, що основна сума заборгованості не була повернута Товариству не з вини органу казначейської служби, а з вини податкового органу, оскільки саме податковим органом було відкликано висновок та не надано у встановлені строки узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, що призвело до затримки виконання даних висновків, а тому вважає, що стягнення судового збору з Головного управління є неправильним.

16 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою першого відповідача та витребувано справу № 813/3170/17 з Львівського окружного адміністративного суду.

Відзив Товариства на касаційну скаргу першого відповідача на адресу Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 18 листопада 2016 року Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 15 004 331 грн 00 коп.

19 грудня 2016 року Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 35 890 582 грн 00 коп.

19 січня 2017 року Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 130 000 000 грн. 00 коп.

20 лютого 2017 року Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 11 297 179 грн. 00 коп.

Зазначені суми повернуті позивачу: за жовтень 2016 року - 28 квітня 2017 року, за листопад 2016 року - 26 квітня 2017 року, за грудень 2016 року - 26 квітня 2017 року, за січень 2017 року - 26 квітня 2017 року.

Несвоєчасне повернення сум податку на додану вартість обумовило звернення позивач до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), (далі - Порядок №39).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин щодо бюджетного відшкодування) контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Львівським управлінням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надано свої висновки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, і Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області отримало їх, а саме по сумі бюджетного відшкодування за жовтень 2016 року - 23 грудня 2016 року, за листопад 2016 року - 23 січня 2017 року, за грудень 2016 року - 21 лютого 2017 року, за січень 2017 року - 24 березня 2017 року. Порушень строків податковим органом у наданні висновків судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У відповідності до пункту 9 Порядку № 39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:

трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Висновуючись на аналізі наведених норм, суди попередніх інстанцій здійснили висновок, що норма Порядку вводить ще один документ, на підставі якого може бути відшкодовано суму бюджетної заборгованості - узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За позицією судів попередніх інстанцій, з якою погоджується Верховний Суд, норма Податкового кодексу України, яка має вищу юридичну силу по відношенню до Порядку № 39, який є підзаконним нормативно-правовий актом, не ставить в залежність відшкодування бюджетної заборгованості від отримання органом казначейської служби узагальненої інформації від податкового органу. Відтак, доводи заявника касаційної скарги щодо вини податкового органу у ненаданні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що обумовило повернення органом казначейської служби висновків на підставі пункту 9 Порядку №39, є неприйнятними.

Суд також погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що Порядок №39 не наділяє орган казначейської служби повноваженнями щодо повернення висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету з підстав ненадання податковим органом узагальненої інформації.

Пунктом 5 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України 03.02.2011 року №68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937, центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України "Про податок на додану вартість" та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє:

до Державного казначейства України;

одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Аналіз даної норми свідчить про те, що висновок органами державної податкової служби подається після отримання узагальненої інформації від центрального органу державної податкової служби, яка в свою чергу останнім одночасно направляється і до Державного казначейства України.

Пунктом 200.23 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Сам факт несвоєчасного перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість не є спірним у даній справі, розрахунок наданий Товариством досліджений судами попередніх інстанцій, помилок не встановлено, заперечень на цей розрахунок від учасників справи не надходило, а відтак наявні підстави для стягнення пені на виконання вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов'язків не повинно тягти за собою покладення на суб'єкта господарювання надмірних обов'язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.

Суд погоджується з тим, що порушення прав позивача на своєчасне отримання сум бюджетного відшкодування Товариством обумовлене бездіяльністю Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо виконання покладених на нього функцій з перерахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, а тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог в частині стягнення з органу казначейської служби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 87400,51 грн. сплаченого судового збору.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 813/3170/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер