Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №520/7122/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 520/7122/19

адміністративне провадження № К/9901/11502/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Мар'єнко Л. М. від 05.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Калитки О. М., суддів: Рєзнікової С. С., Мінаєвої О. М. від 16.01.2020

у справі №520/7122/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач 1), Харківського обласного військового комісаріату (далі також - відповідач 2, Харківський ОВК), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 20 протоколу № 77 від 21.06.2019;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
16.01.2020, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 20 протоколу № 77 від 21.06.2019; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, з урахуванням висновків рішення суду щодо подачі позивачем документа, який свідчить про причини та обставини поранення, а саме свідоцтва про хворобу від 04.02.2018 №8; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

3.24.04.2020 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 10.11.1984 по
16.12.1986 проходив дійсну військову службу в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2066. Вказані обставини підтверджуються військовим квитком, архівною довідкою, довідкою Комінтернівського ОРВК м. Харкова.

6. Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 04.04.2008 військово-лікарської комісії Комінтернівського ОРВК м. Харкова 29.07.1986 ОСОБА_1 під час бойової операції в районі кишлаку Мулакум Кундуйської провінції ДР Афганістан при вибуху отримав осколкові поранення в ліву ногу, голову та обличчя. Знаходився на лікуванні в санчастині застави Імам-Сахіб. Поранення отримане при виконанні обов'язків військової служби в період бойових дій в ДР Афганістан в липні 1986 року.

7. Згідно з витягом з протоколу від 22.04.2008 № 326 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - множинне вогнепальне осколкове поранення голови, обличчя, нижніх кінцівок (контузія 1986) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, контузія та її наслідки - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

8. З вказаних підстав позивачу з 23.04.2008 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 23.04.2008 серії ХАР-06 № 038170.

9. З 01.05.2015 позивачу з тих же підстав встановлено ІІ групу інвалідності безстроково (виписка із акта огляду МСЕК серія 12ААА № 104204 від 20.04.2015).

10.16.01.2018 ОСОБА_1 подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надавши всі необхідні документи.

11. Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 № 111, пункт 34, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки, на думку відповідача, позивач був звільнений зі строкової служби в Прикордонних військах КДБ СРСР; на час встановлення позивачу інвалідності у 2008 році діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби провадиться, якщо інвалідність встановлена під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад тримісячний термін. Крім того, зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін. Крім того, позивачем не подано документ про причини та обставини поранення. Висновок експерта від
30.01.2008 № 528, який подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами
21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, які не подано на розгляд комісії.

12. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

13. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №520/11629/18 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей"; скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 34 протоколу №111 від 09.11.2018; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від
25.12.2013, (далі також - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1; зобов'язано Харківський військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

14. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 у справі №520/11629/18 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", відповідно до Порядку №975 у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, та надіслати вказане рішення Харківському військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1. В цій частині прийнято нове рішення, яким зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", відповідно до Порядку № 975, у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №520/11629/18 залишено без змін.

15. На виконання вказаного рішення суду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянуто документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", відповідно до Порядку № 975, у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, за результатами розгляду яких прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 20 протоколу від 21.06.2019 №77.

16. Не погодившись з цим рішенням, оформленим протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 21.06.2019 №77 (пункт 20 протоколу щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги), позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем протиправно порушено його право на соціальний захист та отримання належної суми грошової допомоги, яке підлягає захисту в судовому порядку.

18. Відповідачі заперечували щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що причиною відмови позивачу фактично стало неподання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, що передбачено положеннями пункту 11 Постанови №
975. З оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що Комісією надавалася оцінка лише висновку експерта від 30.01.2008 № 528. Проте під час розгляду справи, як судом апеляційної інстанції у справі №520/11629/18, так і у цій справі встановлено, що при зверненні позивача до Міністерства оборони України, разом з іншими документами позивачем подано свідоцтво про хворобу №8 від 04.02.2008 Комінтернівського ОРВК м. Харкова, яким засвідчено, що 29.07.1986 під час бойової операції в районі кишлаку Мулакум Кундуйської провінції ДР Афганістан при вибухові міни позивач отримав осколкові поранення в ліву ногу, голову та обличчя. Також зазначено, що позивач знаходився на лікуванні в санчастині застави Імам - Сахіб. Визначено, що поранення отримане при виконанні обов'язків військової служби в період бойових дій в ДР Афганістан в червні 1986 року. Однак відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної оцінки вказаному свідоцтву про хворобу від 04.02.2008 №8. Надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.04.2008 №326 разом зі свідоцтвом про хворобу від
04.02.2018 №8, якому Комісія, як при першому, так й при повторному розгляді заяви позивача, не надала оцінки, засвідчує обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Задля належного захисту прав позивача суд вважав за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", відповідно до Порядку № 975, у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, з урахуванням висновків рішення суду щодо подачі позивачем документу, який свідчить про причини та обставини поранення, а саме свідоцтва про хворобу від 04.02.2008 №8, відповідно, зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи позивача, які призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Відповідач 1 у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18. Вказує, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у цій справі, оскільки в період проходження позивачем військової служби у прикордонних військах колишнього СРСР Міністерство оброни СРСР не було органом управління для прикордонних військ, керівництво якими здійснювалося Комітетом державної безпеки СРСР та підпорядкованим йому Головним управлінням Прикордонних військ. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Причиною відмови позивачу фактично стало неподання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, що передбачено положеннями пункту 11 Постанови № 975.

Надані позивачем разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги копії документів не містять інформації про обставини поранення позивача, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Надане позивачем свідоцтво про хворобу не містить інформації про обставини поранення, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Судами не враховано, що позивач не реалізував свого права на виплату одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права. Зміна групи інвалідності у позивача відбулась у понад дворічний термін, що не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності. Від учасників справи відзивів або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

25. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

26. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі також - ~law23~, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

27. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон № 2011-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

28. ~law25~ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ~law26~.

29. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання.

30. Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначені випадки та категорії осіб, яким призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

31. Згідно зі ~law30~ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

32. ~law31~ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

33. На виконання вимог цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" затвердив Порядок № 975.

34. Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

35. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

36. Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ~law32~, за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

37. Однак Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

38. Разом із тим, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

39. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від
27.06.2019 у справі №751/1670/17, від 31.07.2019 у справі №808/1995/18, від
17.10.2019 у справі №735/372/17, від 20.11.2019 у справі №806/2512/18 та №808/1226/18.

40. Згідно із правовою позицією Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, відсутність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату. Відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

41. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

42. З урахуванням наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 729/426/17, від 21.08.2018 у справі № 295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі № 822/3005/17, від 11.12.2018 у справі № 740/1538/17, від 29.01.2019 у справі № 293/342/17, та у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.10.2018 у справі № 265/7930/16-а, сформулювала наступний правовий висновок.

43. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

44. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.

45. У зазначеній справі Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також зазначила, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, причиною відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги фактично стало неподання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, що передбачено положеннями пункту 11 Порядку № 975. При цьому з оскаржуваного позивачем рішення судами встановлено, що Комісією надавалася оцінка лише висновку експерта від 30.01.2008 № 528.

47. Проте при зверненні позивача до Міністерства оборони України разом з іншими документами позивачем подано свідоцтво про хворобу №8 від 04.02.2008 Комінтернівського ОРВК м. Харкова, яким засвідчено, що поранення позивач отримав
29.07.1986 під час бойової операції в районі кишлаку Мулакум Кундуйської провінції ДР Афганістан при вибухові міни отримав осколкові поранення в ліву ногу, голову та обличчя. Також зазначено, що позивач знаходився на лікуванні в санчастині застави Імам - Сахіб. Визначено, що поранення отримане при виконанні обов'язків військової служби в період бойових дій в ДР Афганістан в червні 1986 року.

48. Однак відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної оцінки вказаному свідоцтву про хворобу, попри те, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 у справі №520/11629/18, на виконання якої прийняте оспорюване у цій справі рішення, судом встановлено про необхідність надання оцінки такому.

49. Колегія суддів погоджується із доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.04.2008 №326 не містить відомостей про обставини його поранення, а відтак не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

50. Аналогічна позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №822/21/18, від 20.11.2019 у справі №806/2512/18, від 27.11.2019 у справі №1640/3286/18, від 27.01.2020 у справі №822/14/18, від
28.01.2020 у справі №750/23/18, від 04.03.2020 у справі №806/2879/18 та №826/2609/18.

51. Разом із тим зазначене не спростовує правильності висновку судів попередніх інстанцій про необхідність надання оцінки Комісією поданому їй позивачем свідоцтву про його хворобу, зокрема з огляду на те, що про необхідність надання оцінки такому зазначено у рішенні суду, яке набрало законної сили та на виконання якого ухвалене оспорюване рішення відповідача 1 у цій справі.

52. Водночас колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій, що подане позивачем свідоцтво про хворобу від 04.02.2018 №8 вказує на обставини та момент поранення позивача, що пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки відповідачем не надавалася оцінка такому та повинна бути надана під час прийняття рішення на виконання судового рішення у цій справі.

53. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача 1, викладені у касаційній скарзі, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у цій справі, оскільки в період проходження позивачем військової служби у прикордонних військах колишнього СРСР Міністерство оброни СРСР не було органом управління для прикордонних військ, керівництво якими здійснювалося Комітетом державної безпеки СРСР та підпорядкованим йому Головним управлінням Прикордонних військ, з огляду на наступне.

54. Законом СРСР від 12.10.1967 № 42 "Про загальний військовий обов'язок" у редакції, чинній на момент проходження позивачем військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР були складовою частиною Збройних Сил СРСР.

55. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ "Про військові формування на Україні" підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

56. Статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 № 1543-XII встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

57. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону" установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

58. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

59. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

60. Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів вважає, що Міністерство оборони України є належним відповідачем у цій справі, оскільки саме на Міністерство оборони України як на головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

61. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах, зокрема, від
09.02.2021 у справі № 760/14583/17, від 11.03.2021 у справах №750/4095/17 та № 760/25166/17.

62. Колегія суддів відхиляє інші доводи відповідача 1, викладені у касаційній скарзі щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової допомоги, так як підставою для відмови у призначенні такої була лише відсутність документа про встановлення причин та обставин поранення (травми, каліцтва).

63. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

64. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

65. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

66. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

67. З огляду на викладене, враховуючи положення статей 350, 351 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність зміни в частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій шляхом виключення із їх мотивувальної частини висновків, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.04.2008 №326 разом зі свідоцтвом про хворобу від 04.02.2018 №8 вказують на обставини та момент поранення позивача, що пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а також шляхом виключення із абзацу третього резолютивної частини рішення суду першої інстанції "з урахуванням висновків рішення суду щодо подачі позивачем документу, який свідчить про причини та обставини поранення, а саме свідоцтво про хворобу від 04.02.2018 №8"; в іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 змінити в частині, виключивши з мотивувальної частини висновки, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від
22.04.2008 №326 разом зі свідоцтвом про хворобу від 04.02.2018 №8 вказують на обставини та момент поранення позивача, що пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а також шляхом виключення із абзацу третього резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 "з урахуванням висновків рішення суду щодо подачі позивачем документу, який свідчить про причини та обставини поранення, а саме свідоцтво про хворобу від 04.02.2018 №8"; в іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

3. В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний Я. О. Берназюк С. М. Чиркін