Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2019 року у справі №813/2720/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа №813/2720/17

адміністративне провадження №К/9901/43789/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (суддя Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя Заверуха О.Б., судді Ніколін В.В., Рибачук А.І.) у справі №813/2720/17 за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича (далі по тексту - відповідач-2), в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправною відмову включити кредиторську заборгованість перед ОСОБА_3 на суму 23944 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок чотири) гривні 54 копійки до реєстру вимог кредиторів та зобов'язати включити 23944 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок чотири) гривні 54 копійки до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" у 4-ту чергу задоволення вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову та включено кредиторську заборгованість перед ОСОБА_3 на суму 23944 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок чотири) гривні 54 копійки до реєстру вимог кредиторів та зобов'язано включити 23944 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок чотири) гривні 54 копійки до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Платинум Банк" у 4-ту чергу задоволення вимог.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 10 січня 2017 року Національним банком України прийняте рішення № 14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних».

11 січня 2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Платинум Банк», та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даними рішеннями розпочато процедуру виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 11 січня 2017 року по 10 лютого 2017 року включно.

11 січня 2017 року на виконання вимог статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом здійснено опублікування оголошення в газеті "Голос України" № 39 (6544) від 01 березня 2017 року. У даному оголошенні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, крім іншого, повідомив, що вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.

23 лютого 2017 року рішенням Правління Національного банку України № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Платинум Банк» з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича.

Суди встановили, що станом на дату початку процедури ліквідації банку ПАТ «Платинум Банк» загальний розмір вкладів ОСОБА_3 разом з відсотками становив 209370, 59 грн.

Сума у розмірі 200000 гривень була включена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до реєстру відшкодування вкладникам коштів за його вкладом та виплачена ОСОБА_3 через ПАТ КБ «Правекс-Банк» у березні 2017 року.

07 березня 2017 року на адресу ПАТ «Платинум Банк» скеровано запит № 601/01-14, в якому Третя Львівська державна нотаріальна контора просила повідомити про наявність грошових вкладів у всіх відділеннях банку, які належать ОСОБА_5, 1929 року народження, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та наявність заповідальних розпоряджень на ці рахунки, а також наявність індивідуального сейфу. Окрім того, у вказаному запиті зазначено, що вказані дані необхідні для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5.

07 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «Платинум Банк» із заявою про визнання її кредитором ПАТ «Платинум Банк» за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між позивачем та ПАТ «Платинум Банк», та за всіма іншими видами заборгованості у сумі всіх належних їй коштів, яку зареєстровано у відділенні № 3 ПАТ «Платинум Банк» 09 березня 2017 року за вхідним № 20.03.32/П-38-ЛВ-3-РК.

13 березня 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" надала відповідь на запит від 07 березня 2017 року № 601/01-14, в якій зазначила, що в ПАТ "Платинум Банк" на ім'я ОСОБА_5, 1929 року народження, що проживає: АДРЕСА_1, відкрито: вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3, залишок на якому станом на 13 березня 2017 року становить 30 000 (Тридцять тисяч) гривень 00 копійок; вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_4, залишок на якому станом на 13 березня 2017 року становить 20 000 (Двадцять тисяч) гривень 00 копійок; вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_5, залишок на якому станом на 13 березня 2017 року становить 20 000 (Двадцять тисяч) гривень 00 копійок; вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_6, залишок на якому станом на 13 березня 2017 року становить 50 000 (П'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок; вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_7, залишок на якому станом на 13 березня 2017 року становить 100 000 (Сто тисяч) гривень 00 копійок; поточний рахунок НОМЕР_8, залишок на якому станом на 13 березня 2017 року становить 10 (Десять ) гривень 00 копійок.

Також зазначено, що заповідальні розпорядження на випадок смерті у вищевказаної громадянки відсутні.

10 квітня 2017 року ОСОБА_3 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за № 2-161.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_3 є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, 1929 року народження. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться у ПАТ «Платинум банк» станом на 13 березня 2017 року: на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_3 залишок - 30 000, 00 гривень; на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_4 залишок - 20 000, 00 гривень; на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_5 залишок - 20 000, 00 гривень; на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_6 залишок - 50 000, 00 гривень; на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_7 залишок - 100 000, 00 гривень; на поточному рахунку НОМЕР_8 залишок 10,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи у травні 2017 року ОСОБА_3 отримала грошові кошти у межах гарантованої суми гарантування вкладів у розмірі 200000 гривень через АТ «ТАСКОМБАНК».

12 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" із заявою, в якій зазначила, що є спадкоємцем грошових коштів ОСОБА_5 та просила включити дані кошти до кредиторської заборгованості ПАТ "Платинум Банк" перед позивачем.

01 червня 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" скерувала на адресу ОСОБА_3 Довідку про включення до переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Платинум Банк", відповідно до якої до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Платинум Банк", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 квітня 2017 року № 1730, за вимогою ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_2) акцептовано: суму у розмірі 9 370, 14 грн. включено до 4 черги відповідно до статті 52 Закону; суму у розмірі 0,45 грн. включено до 7 черги відповідно до статті 52 Закону.

Окрім того, у вказаній довідці зазначено, що кошти, що містились на рахунках ОСОБА_5, та сума яких перевищує граничну суму відшкодування за вкладами (сума перевищення складає 23944, 54 гривень), відповідно до пункту 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кредитори банку мали право протягом 30 (тридцяти) днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, заявити Фонду про свої вимоги до Банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними. Таким чином, в зв'язку з тим, що вимога ОСОБА_3 надійшла після терміну, визначеного для подання вимог кредиторами Банку, вимога вважається погашеною.

Не погодившись із позицією Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк", ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що заява позивача про визнання позивача кредитором за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між позивачем та ПАТ «Платинум Банк», та за всіма іншими видами заборгованості у сумі всіх належних їй коштів, була зареєстрована ще 09 березня 2017 року, тобто в межах встановленого законом тридцятиденного строку. Враховуючи факт отримання позивачем спадщини від матері ОСОБА_5, яка мала відкриті рахунки в ПАТ «Платинум Банк», ОСОБА_3 є спадкоємцем усіх грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться у ПАТ «Платинум Банк», а тому відповідачем протиправно не було включену частину кредиторських вимог за успадкованими грошовими коштами.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнко Ю.П. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що кредитори мали право заявити Уповноваженій особі про свої вимоги до банку у період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року. Разом з тим, позивачем свідоцтво про спадщину за законом було отримано лише 10 квітня 2017 року, а відповідна заява про визнання кредитором на спадкове майно подана 12 квітня 2017 року, тобто із пропуском тридцятиденного строку, визначеного статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зауважено, що законом не передбачено процедури поновлення строку на подачу заяви про включення до акцептованих вимог кредиторів банку.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою Уповноваженої особи у включенні кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Платинум Банк».

Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон № 4452-VI) визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону №4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону №4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені позивачем вимоги випливають із зобов'язань Банку за укладеними між ними договорами, Уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір про акцептування вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. У свою чергу, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, даний спір належить до підвідомчості судів цивільної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня, 23 травня, 13 червня 2018 року у справах №826/7532/16, №811/568/16, №826/21368/15.

Статтею 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №813/2720/17 і закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №813/2720/17 скасувати.

Провадження у справі №813/2720/17 закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду