Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №521/3064/17

адміністративне провадження №К/9901/988/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 521/3064/17

за позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів: Домусчі С.Д., Кравець О.О.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси від 11.01.2017 № 369/01 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2016;

- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-111 від 12.07.2001, в розмірі 90% від середнього заробітку за посадою заступника прокурора області на підставі довідки від 01.01.2016, виданою прокуратурою Одеської області № 98 від 01.06.2016 без обмежень граничного розміру пенсії, починаючи з 1 січня 2016 року.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 7 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подало апеляційну скаргу, в якій просило судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року зупинено провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України Конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» положенням частини першої статті 8, частини другої та третьої статті 22, частин першої та третьої статті 46 Конституції України.

У грудні 2017 року відповідач звернувся із касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення, ухвалене за результатами розгляду Конституційним Судом України Конституційного подання Верховного Суду України жодним чином не вплине на спірні правовідносини.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з п.3 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Як встановлено ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Апеляційним судом встановлено, що до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про прокуратуру».

За приписами ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за Конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» положенням частини першої статті 8, частини другої та третьої статті 22, частин першої та третьої статті 46 Конституції України на спірні правовідносини не вплине.

Таким чином, Суд вважає помилковими висновки апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

За приписами частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року скасувати.

Справу №521/3064/17 направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду