Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1254/18 826/1701/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/1701/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 11 листопада 2014 року у складі головуючого судді Качура І. А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 17 лютого 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Степанюка А. Г., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - Відділ ДВС) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 33298567 від 15 серпня 2012 року в частині накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк", а саме: 1) майнові права на об'єкт будівництва, що розташований за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Печерська, блок "В", а саме: кількість поверхів (шт.) - 13, 15, 16; кількість квартир (шт.) - 38; загальна площа квартир - 3218,20 кв. м., а саме квартир №№ 183, 188, 195, 218, 222, 234, 235, 236, 240, 246, 251, 252, 263, 264, 267, 270, 273, 308, 312, 313, 322, 332, 342, 1, 3, 9, 23, 34, 44, 49, 54, 64, 79, 106, 139, 143, 149, 155; загальна площа прибудованих приміщень - 2104,80 кв. м.; корисна площа вбудованих нежитлових приміщень - 3472,1 кв. м.; площа паркінгів - 3573,71 кв. м. (загальна), з них 78 машиномісць, загальною площею - 910,2 кв. м.; площа забудови - 5307,41 кв. м.; площа земельної ділянки - 2,2612 га, кадастровий номер 3222485900:04:008:0010; 2) майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: об'єкт будівництва, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Печерська, блок "А" та "Б", а саме: блок "А" площа забудови 4628,52 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,8326 га та 1,2245 га; блок "Б" площа забудови 4911,3 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 2,2036 га.

В мотивування позову зазначає, що 27 вересня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір купівлі-продажу прав вимоги), за яким права вимоги за кредитними договорами, укладеними ТОВ "Екоінвестбуд" з ПАТ "Кредитпромбанк" переходять від останнього до позивача.

Позивач вказує, що згідно з вказаним договором право вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця в якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Однак, 03 лютого 2014 року позивачу стало відомо про стягнення з ТОВ "Екоінвестбуд" на користь Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України коштів в загальній сумі 6437334,47 грн. згідно з виконавчим провадженням від 11 липня 2012 року за № 33298567, а постановою Відділу ДВС від 15 серпня 2012 року накладено арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, в тому числі і на предмет іпотеки.

Вважаючи, що накладення відповідачем арешту на предмет іпотеки позбавляє ПАТ "Дельта Банк" права звернення стягнення на цей предмет іпотеки шляхом його продажу від свого імені, позивач звернувсь до суду з вимогою про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 33298567 від 15 серпня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 січня 2018 року касаційна скарга Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 09 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на неповно з'ясовані судами попередніх інстанцій обставини, що мають значення для справи, а також вказує на протиправність незалучення Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до розгляду справи на стороні відповідача.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 квітня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоінвестбуд" (далі - ТОВ "Екоінвестбуд") укладено кредитний договір № 49.8/15/2007-КЛТ, у відповідності до якого, з урахуванням внесених 10 травня 2012 року змін у редакцію договору, ПАТ "Кредитпромбанк" надано ТОВ "Екоінвестбуд" кредити (транші) у національній валюті України та в доларах США з повною/частковою конвертацією у долари США та гривню в межах загальної суми, еквівалентної 28998250,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожного додаткового договору до Кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за наведеним кредитним договором укладено іпотечний договір № 49.12/15/і341/01, згідно з яким ТОВ "Екоінвестбуд" передано в іпотеку ПАТ "Кредитпромбанк" майнові права на незавершене будівництво, а саме: об'єкт будівництва (блок "В"), місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Дачна.

На підставі іпотечного договору № 49.12/15/і341/01 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 06 серпня 2007 року було внесено відомості про обтяження предмету іпотеки, реєстраційний запис № 5435397.

Так, згідно з договором від 12 квітня 2012 року про внесення змін до іпотечного договору № 49.12/15/і341/01, предметом іпотеки є майнові права на об'єкт будівництва, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Печерська, блок "В", а саме: кількість поверхів (шт.) - 13, 15, 16; кількість квартир (шт.) - 38; загальна площа квартир - 3218,20 кв. м., а саме квартир №№ 183, 188, 195, 218, 222, 234, 235, 236, 240, 246, 251, 252, 263, 264, 267, 270, 273, 308, 312, 313, 322, 332, 342, 1, 3, 9, 23, 34, 44, 49, 54, 64, 79, 106, 139, 143, 149, 155; загальна площа прибудованих приміщень - 2104,80 кв. м.; корисна площа вбудованих нежитлових приміщень - 3472,1 кв. м.; площа паркінгів - 3573,71 кв. м. (загальна), з них 78 машиномісць, загальною площею - 910,2 кв. м.; площа забудови - 5307,41 кв. м.; площа земельної ділянки - 2,2612 га.

12 квітня 2012 року наведені зміни до іпотечного договору № 49.12/15/і341/01 були внесені до Державного реєстру іпотек.

Разом з цим, з метою забезпечення виконання зобов'язань 07 вересня 2010 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Екоінвестбуд" укладено іпотечний договір № 49.12/15/І250/10, згідно з яким останній надав ПАТ "Кредитпромбанк" майнові права на нерухомість, зокрема, на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Печерська, блок "А" та "Б" (блок "А": площа забудови 4628,52 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,8326 га та 1,2245 га; блок "Б": площа забудови 4911,3 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 2,2036 га).

07 вересня 2010 року на підставі іпотечного договору № 49.12/15/І250/10 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна року було внесено відомості про обтяження предмету іпотеки за реєстраційним записом № 10219388.

27 вересня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Кредитпромбанк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким права вимоги за кредитними договорами, укладеними ТОВ "Екоінвестбуд" з ПАТ "Кредитпромбанк" переходять від останнього до позивача.

Однак, 03 лютого 2014 року позивачу стало відомо про стягнення з ТОВ "Екоінвестбуд" на користь Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України коштів в загальній сумі 6437334,47 грн. згідно з виконавчим провадженням від 11 липня 2012 року за № 33298567, а постановою Відділу ДВС від 15 серпня 2012 року накладено арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, в тому числі і на предмет іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак і винесення постанови про арешт майна на користь суб'єкта, який не є заставодержателем - відсутні.

Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 54 Закону № 606-XIV передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Екоінвестбуд" грошові кошти в загальній сумі 6437 334,47 грн. на користь Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України.

На підставі наказу від 28 травня 2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 33298567 та 15 серпня 2012 року прийнято оскаржувану постанову про арешт майна, в якій стягувачем є Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України, а боржником - ТОВ "Екоінвестбуд".

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Кредитпромбанк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким права вимоги за кредитними договорами, укладеними ТОВ "Екоінвестбуд" з ПАТ "Кредитпромбанк" переходять від останнього до позивача.

Визначення іпотеки міститься у статті 1 Закону України "Про іпотеку" та означає вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За правилами частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що позивач як іпотекодержатель має переважне та першочергове право перед іншими кредиторами звернути стягнення на предмети іпотеки.

Приписами частини першої статті 52 Закону № 606-XIV визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відтак, прийняття оскаржуваної постанови про арешт майна є примусовим стягненням майна на користь Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України, який не є заставодержателем, а тому Відділом ДВС при винесенні постанови повинен керуватися правилами частини третьої статті 54 Закону № 606-XIV, в якій передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно зі статтею 577 Цивільного кодексу України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про іпотеку", в якій закріплено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

За такого правового врегулювання, право застави у даному випадку виникає з моменту реєстрації іпотечних договорів.

З матеріалів справи вбачається, що такі договори зареєстровані приватним нотаріусом 06 серпня 2007 року за № 1721 та 07 вересня 2010 року за № 1537 відповідно, тоді як рішення Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2011 року набрало законної сили 23 лютого 2012 року.

Отже, право застави (іпотеки) виникло до прийняття судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Пунктом 5.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

Відповідно до пункту 5.3.9 вищевказаної Інструкції відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції - його адміністратором згідно з постановою Кабінету Міністрів України від "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна".

Отже, державний виконавець повинен перш за все при здійсненні стягнення на заставлене майно звернути увагу на вимоги заставодержателя та з'ясувати чи не перебуває майно боржника в заставі.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Також суд приходить до висновку про безпідставність доводів касатора щодо незалучення Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до розгляду справи на стороні відповідача, оскільки КАС України, чинним на час розгляду судами попередніх інстанцій цієї справи, не було передбачено, що залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є обов'язком суду.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець