Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/17/17 817/1290/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 817/1290/17

за позовом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Обласного комунального підприємства «Міжнародний Аеропорт Рівне» про стягнення витрат

за касаційною скаргою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (прийняту у складі судді Махаринця Д.Є.,) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії суддів Кузьменка Л. В., Іваненко Т. В., Франовської К. С.)

І. ПРОЦЕДУРА

1. У вересні 2017 року Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Обласного комунального підприємства «Міжнародний Аеропорт Рівне», у якому просить: стягнути з Обласного комунального підприємства «Міжнародний Аеропорт Рівне» на користь позивача заборгованість по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 30476,52 грн.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_1 - особі, яка працювала на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1, в сумі 30476,52 грн. за травень-серпень 2017 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону №1058-IV та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, позивач просив стягнути відповідну суму заборгованості з відповідача.

3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Обласне комунальне підприємство «Міжнародний Аеропорт Рівне» не є правонаступником підприємств на якому працювала особа, яка внесена у список для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, а видача довідки про підтвердження пільгового характеру роботи не свідчить про визнання факту роботи таких осіб на підприємстві (або на підприємстві, правонаступником якого є підприємство), що видало уточнюючу довідку. У свою чергу, позивачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи відповідача та підтверджували протилежне.

5. 19 грудня 2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі №817/1290/17.

6. У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у даній справі, а також прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

7. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відповідач не подав відзиву до суду касаційної інстанції.

8. В касаційній скарзі не було заявлено жодних клопотань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Обласне комунальне підприємство «Міжнародний Аеропорт Рівне» є платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є страхувальником в розумінні Закону №1058-ІV.

10. Позивачем для Обласного комунального підприємства «Міжнародний Аеропорт Рівне» складені розрахунки фактичних витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 2017 року.

11. За спірний період 2017 року відповідач вказані витрати позивачу не відшкодовував, внаслідок чого за даними Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області обліковується заборгованість Обласного комунального підприємства «Міжнародний Аеропорт Рівне» з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №1 у розмірі 30476,52 грн.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з наступного.

13. Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 01 січня 2004).

14. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

15. Згідно з п.10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року.

16. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

17. Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року.

18. Пунктом 6.2. цієї Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

19. Згідно з пунктом 6.3. Інструкції у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

20. Судами встановлено, що згідно статуту Обласне комунальне підприємство «Міжнародний Аеропорт Рівне» є правонаступником ДП «Міжнародний аеропорт Рівне», створеного згідно наказу Міністерства транспорту №286 від 07 травня 2001 року. Згідно зазначеного вище наказу ДП «Міжнародний аеропорт Рівне» створене на базі майна аеропорту Рівне та є правонаступником реорганізованого Рівненського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» з усіх питань аеропортової діяльності. Проте, ДП «Міжнародний аеропорт Рівне» (правонаступником якого є відповідач) не було правонаступником ДАП «Універсал-Авіа» з питань авіаційної діяльності.

21. Крім того, встановлено, що згідно з наказом Державного Рівненського авіаційного підприємства від 29 жовтня 1993 року №93/л ОСОБА_1 був звільнений з посади керівника польотів - начальника служби руху 31 жовтня 1993 року переводом у Державне підприємство обслуговування повітряного руху України «Украерорух» на посаду директора Рівненської філії «Рівнеаеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух», яка була заснована у 1993 році на базі служби руху Державного Рівненського авіаційного підприємства. На даний час «Рівнеаеро» реорганізовано в Рівненську службу ОПР Львівського РСП «Украерорух».

22. За наведених встановлених фактичних обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Обласне комунальне підприємство «Міжнародний Аеропорт Рівне» не є правонаступником підприємств на якому працювала особа, яка внесена у список, а видача довідки про підтвердження пільгового характеру роботи не свідчить про визнання факту роботи таких осіб на підприємстві (або на підприємстві, правонаступником якого є підприємство), що видало уточнюючу довідку.

23. Водночас суди зазначили, що правонаступництво між юридичними особами може бути встановлено за рішенням суду у окремому цивільному провадженні про встановлення факту, що має юридичне значення або за статутними документами юридичної особи. Як встановлено судами, рішення по даному юридичному факту не приймалось, а статутні документи наявні у матеріалах справи свідчать про відсутність правонаступництва ДП «Міжнародний аеропорт Рівне» (правонаступником якого є відповідач) за ДАП «Універсал-Авіа» з питань авіаційної діяльності, тобто підприємства на якому працював ОСОБА_1 та якого внесено у список для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії.

24. На підставі таких встановлених фактичних обставин суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач звертає увагу на те, що предметом адміністративного позову є стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно розрахунків, які отримані відповідачем та не оскаржені, відповідно є узгоджені. Тому встановлення факту правонаступництва відповідача, на думку позивача, не є предметом розгляду в даній справі.

26. Крім того зазначає, що судами не враховано вимоги ст. 72 КАС України (у відповідній редакції, чинній на момент прийняття рішень) відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас зазначає, що у подібній справі суд першої інстанцій по-іншому оцінив докази позивача у подібних правовідносинах та на підставі них дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Наполягає на тому, що висновки судів стосовно відсутності факту правонаступництва у відповідача у межах спірних правовідносин ґрунтуються на помилковій оцінці встановлених фактичних обставин справи.

27. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної уваги викладеним фактам та прийняли необґрунтоване, помилкове рішення щодо відмови у позові.

V. ОЦІНКА СУДУ

28. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм чинного законодавства у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.

29. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

30. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

32. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

33. У справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008, п. 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

34. Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до необхідності судом касаційної інстанції вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому рішенні чи відкинуті ним, а також вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що є неприпустимим з огляду на викладені вище мотиви.

35. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

35. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

36. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні

39. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, з урахуванням встановлених обставин справи.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб