Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №815/3268/15

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1425/18 815/3268/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/3268/15

за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, Міністерства юстиції України, за участю третьої особи на стороні відповідачів - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування висновку від 24 березня 2015 року № 140 в частині, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, вилучення з реєстру відомостей, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 08 вересня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Семенюка Г. В., суддів: Жука С. І., Потапчука В. О.,

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Ізмаїльська ОДПІ), Міністерства юстиції України, за участю третьої особи на стороні відповідачів - ОСОБА_2, в якому просив:

визнати протиправним та скасування висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про очищення влади", винесений 24 березня 2015 року Ізмаїльською ОДПІ за № 140 в частині внесення недостовірних відомостей щодо наявності майна, набутого нею під час перебування на посадах, визначних у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права);

визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС за № 508-о від 08 травня 2015 року про звільнення із займаної посади;

поновити позивача на посаді головного державного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури Одеської митниці ДФС з 12 травня 2015 року;

стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 травня 2015 року;

зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Реєстру відомостей про особу, до якої застосовано заборону передбачену частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", відомості щодо позивача.

В мотивування позову вказує, що 08 травня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади" та пункту 7-2 статті 36 КЗпП України у зв'язку зі встановленням Ізмаїльської ОДПІ під час проведення перевірки відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

У сформованому висновку Ізмаїльської ОДПІ вказано, що позивачем у декларації не відображено відомості про наявність у неї легкового автомобіля AUDI 100, рік випуску 1992 року, дата реєстрації 13 грудня 2014 року.

Позивач вказує, що нею подано письмові пояснення, які не було враховано під час складання висновку, а відтак вважає наказ про її звільнення незаконним, у зв'язку з чим звернулась до суду з метою захисту своїх прав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року в позові відмовлено.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 вересня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив частково.

Визнано противоправним та скасовано висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п пунктом 2 частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про очищення влади", винесений 24 березня 2015 року Ізмаїльською ОДПІ за № 140, в частині внесення недостовірних відомостей щодо наявності майна, набутого нею під час перебування на посадах, визначних у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права);

Визнано противоправним та скасовано наказ виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці ДФС № 504-0 від 08 травня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури Одеської митниці ДФС з 12 травня 2015 року.

Стягнуто на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 травня 2015 року на день винесення постанови в сумі 11935,29 грн. із врахуванням податків, передбачених чинним законодавством України.

Стягнуто на користь позивача з Одеської митниці ДФС заробітну плату в межах суми за один місяць.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 січня 2018 року касаційна скарга Одеської митниці ДФС надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 09 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовлено.

В мотивування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ухвалюючи рішення про поновлення позивача на посаді головного державного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури Одеської митниці ДФС не дослідив факт наявності іншої особи, яка обіймає вказану посаду, а також не вирішено питання щодо участі цієї особи у справі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, починаючи з 01 серпня 2007 року проходила службу в митних органах, а з 28 січня 2015 року обіймала посаду головного державного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури Одеської митниці ДФС.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3, 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100, посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ проведено перевірку відомостей, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" відносно позивача.

24 березня 2015 року контролюючим органом складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" № 140, в якому зафіксовано, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майнових прав, набутих ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_1

Згідно з інформацією з Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів по обслуговування міста Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів, 13 грудня 2014 року за позивачем зареєстрований легковий автомобіль AUDI 100, рік випуску 1992 року, об'єм двигуна 2000, вартістю 84200,00 гривень.

Наказом Одеської митниці ДФС № 508-о від 08 травня 2015 року звільнено позивача із займаної посади з посади відповідно до пункту 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади", пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Підставою звільнення позивача слугував висновок Ізмаїльської ОДПІ від 24 березня 2015 року № 140 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади".

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за наслідком проведеної перевірки був встановлений факт недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій позивачем за попередній рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а тому звільнення позивача з посади є законним та обґрунтованим.

Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив з того, що незазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України "Про очищення влади", оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про очищення влади" визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади", згідно з частиною другою якої у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Визначення очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону України "Про очищення влади" та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури Одеської митниці ДФС, є особою щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року.

В силу підпункту 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

За правилами частини десятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а й також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.

З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2015 року Ізмаїльською ОДПІ відносно позивача складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", згідно з яким у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1 вказала недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", а саме: не відобразила легковий автомобіль AUDI 100, рік випуску 1992 року, дата реєстрації 13 грудня 2014 року, що належить їй на праві приватної власності.

Поряд з цим, податковим органом встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого нею за час перебування на посадах, визначених пунктом 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані ним із законних джерел.

З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2015 року Ізмаїльською ОДПІ направлено ОСОБА_1 лист № 2259/11/15-02-17, в якому повідомила про виявлені розбіжності та запропонувала надати письмові пояснення.

06 березня 2015 року, тобто в день отримання запиту, позивачем подано до Одеської митниці ДФС пояснення та виправлену декларацію про майно та доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, а 10 березня 2015 року подано до Ізмаїльської ОДПІ письмове пояснення та виправлену декларацію, які підлягали обов'язковому врахуванню при складанні висновку Ізмаїльською ОДПІ.

Слід зазначити, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, незазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України "Про очищення влади", оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звертає увагу на те, що при здійсненні відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" контролюючим органом не було встановлено невідповідності вартості майна доходам, отриманим із законних джерел, а тому вартість майна, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про його доходи, отримані із законних джерел.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про незаконність звільнення позивача за пунктом 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України та, відповідно, необхідність його поновлення на раніше займаній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець