Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.08.2019 року у справі №820/3143/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 820/3143/18

адміністративне провадження № К/9901/22439/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 (головуючий суддя - Ю. В. Бадюков)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 (головуючий суддя - Л. В. Любчич, судді - О. В. Присяжнюк, О. А. Спаскін)

у справі № 820/3143/18

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 213 від 09.02.2018 "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму";

- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 213 від
09.02.2018 "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму" з веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, розташованого в мережі Інтернет за адресою http://nazk. gov. ua/.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що у 2016 році у відповідності до вимог Закону України "Про запобігання корупції" нею було подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік. На підставі Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 104 від 23.03.2017 "Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік", а також Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 210 від 18.05.2017 "Про продовження повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки" уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції була проведена повна перевірка її декларації, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік. За результатами проведеної перевірки було прийнято Рішення № 213 від 09.02.2018. Позивач вважає вказане рішення неправомірним та таким, що порушує її права та законні інтереси, оскільки, на думку позивача, уповноважена особа, яка проводила перевірку, прийшла до хибних висновків щодо суми незадекларованих нею доходів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 213 від 09.02.2018 "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму". Зобов'язано Національне агентство з питань запобігання корупції видалити Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 213 від 09.02.2018 "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму" з веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, розташованого в мережі Інтернет за адресою http://nazk. gov. ua/. Стягнуто з Національного агентства з питань запобігання корупції за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 в сумі 704,80 грн.

4. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновок Національного агентства з питань запобігання корупції про те, що задекларовані відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 505 530,48 грн., що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є таким, що не підтверджується матеріалами справи та спростований наявними у справі належними та допустимими, достатніми та достовірними в розумінні приписів статей 73, 74, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від
23.10.2018 скасовано в частині зобов'язання Національного агентства з питань запобігання корупції видалити Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 213 від 09.02.2018 "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму" з веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, розташованого в мережі Інтернет за адресою http://nazk. gov. ua/. Ухвалено постанову, якою в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 в частині скасування Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 213 від 09.02.2018 року "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму" змінено з підстав та мотивів задоволення позовних вимог в цій частині. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 в частині стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 в сумі 352,40 грн. скасовано.

6. При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено строки проведення перевірки декларацій, передбачені пунктом 14 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від
10.02.2017 № 56, оскільки оскаржуване рішення відповідача "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму" прийнято лише 09.02.2018, тобто лише на 323 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача видалити спірне рішення в мережі Інтернет за адресою http://nazk. gov. ua/, оскільки забезпечивши оприлюднення даного рішення на офіційному веб-сайті, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленні чинним законодавствам України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині, якою відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Національного агентства з питань запобігання корупції скасувати, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано відомості наведені відповідачем про те, що суб'єкт декларування погодився з висновками оскаржуваного рішення, оскільки подав виправлену декларацію за 2015 рік. Вказує, що висновок судів попередніх інстанцій про відображення у розділі 14 декларації "Видатки та правочини" відомостей про правочин може виникати лише у разі, якщо вартість предмета кожного окремого правочину перевищує 50 мінімальних заробітних плат, не відповідає приписам чинного законодавства. Зазначає, що суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог розглянув вимоги, які не були заявлені позивачем. Крім того, вважає, що твердження суду апеляційної інстанції про порушення Національним агентством з питань запобігання корупції строків перевірок є помилковим, оскільки Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56 не встановлено граничних термінів для опрацювання отриманих у межах здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішення.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції.

11. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12.25.10.2016 позивач, перебуваючи на посаді заступника директора департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальника управління туризму, на виконання вимог частини 1 статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

13. На підставі Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 104 від 23.03.2017 "Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік", а також Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 210 від 18.05.2017 "Про продовження повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки" уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції була проведена повна перевірка декларації, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік.

14. Національним агентством з питань запобігання корупції позивачу направлявся запит від 17.05.2017 № 52-08/15528/17 щодо надання пояснень та/або копії підтверджуючих документів.

15. На вищезазначений запит позивач листом від 29.05.2017 надала пояснення, без надання копій підтверджуючих документів, які були враховані Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

16. За результатами проведеної перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято Рішення № 213 від 09.02.2018 "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму".

17. За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 встановлено: суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 5, 7 та 10 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

18. Згідно підпункту 1.1 п. 1 резолютивної частини Рішення № 213 від 09.02.2018 суб'єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У діях суб'єкта декларування наявні можливі ознаки правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

19. Підставою для вказаних висновків слугували ті обставини, що згідно з поясненнями позивача від 29.05.2017, наданими під час повної перевірки, позивач зазначав про дохід, отриманий ним від провадження підприємницької діяльності - 232 525,00 грн. у період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

20. Крім того, для вказаного висновку також слугували обставини не зазначення у розділі 14 "Видатки та правочини" правочинів, на підставі яких у позивача припинилось право власності на транспортні засоби протягом 2015 року: Mitsubishi Outlander 2007 року випуску та Оpel Vivaro 2005 року виписку, через їх продаж на загальну суму 89 500,00 грн., що підтверджується копіями документів, наданими до Національного агентства з питань запобігання корупції листом Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Харківській області та перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

21. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

23. Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 7, 10 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" у декларації зазначаються відомості про:

об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;

в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

інші корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї, із зазначенням найменування кожного суб'єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні;

отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року;

видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті.

Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. На письмовий запит Національного агентства суб'єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем норм Закону України "Про запобігання корупції" ґрунтуються на тому, що під час перевірки встановлено:

у розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" декларації задекларовано недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 98 945,00
грн., оскільки в декларації позивач зазначив вартість транспортного засобу Toyota RAV4 на дату набуття 153 000,00 грн., а відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору № 1/1363849 від 02.04.2013 вартість транспортного засобу згідно договору купівлі-продажу складає 251 945,00 грн, чим недотримано вимоги пункту 3 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції";

у розділі 8 "Корпоративні права" декларації позивач не відобразив відомості про корпоративні права в TОB "Центр експертизи, ліцензування та сертифікації", сума внеску 32 025,00 грн, чим недотримано вимоги пункту 5 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції";

у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації позивач недотримав вимоги пункту 7 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" та не відобразив:

33 831,48 грн. - дохід, отриманий від Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації;

340 729,00 грн. -дохід за період з 01.01.2015 по 31.12.2015;

дохід від відчуження рухомого та нерухомого майна 104 000,00 грн. (у тому числі у розмірі 89 500,00 грн. від продажу рухомого майна Mitsubishi Outlander 2007 року випуску та Opel Vivaro 2005 року випуску);

у розмірі 232 525,00 грн. дохід від провадження підприємницької діяльності; дивіденди, проценти 4 204,00 грн.

27. За результатами перевірки у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації встановлено недостовірність задекларованих відомостей, які відрізняються від достовірних на суму 374 560,48 грн.

28. Також, у розділі 14 декларації "Видатки та правочини" позивачем не було відображено відомості на підставі яких у нього припинилося право власності на нерухоме майно (транспортні засоби). У позивача протягом 2015 року припинилося право власності на рухоме майно (транспортні засоби): Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску та OPEL VIVARO, 2005 року випуску, які належали позивачу на праві власності, відомості про які не відображені у розділі 14 "Видатки та правочини".

29. Щодо не відображення позивачем у розділі 14 "Видатки та правочини" декларації відомостей, на підставі яких у неї припинилося право власності на рухоме майно (транспортні засоби), що є порушенням пункту 10 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" суди виходили з наступного.

30. Так, згідно пункту 10 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у декларації зазначаються відомості про видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті.

Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. На письмовий запит Національного агентства суб'єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента.

31. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 01.01.2015 була встановлена на рівні 1218 грн.

32. Таким чином, сума видатку чи правочину, відомості про які мали відображатися у декларації повинна була перевищувати 60 900,00 грн. на день подання позивачем декларації.

33. Відповідно до пункту 56 Роз'яснень, щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від
11.08.2016 № 3 (із змінами, внесеним рішенням Національного агентства від
30.09.2016 № 57) (далі - Роз'яснення) у розділі декларації "Видатки та правочини" передбачено відображення інформації окремо про видатки суб'єкта декларування та про інші правочини суб'єкта декларування. При зазначенні інформації про видатки також вказується правочин, який спричинив відповідний видаток. Наприклад, у разі придбання земельної ділянки вартістю більше 50 мінімальних заробітних плат, такий видаток зазначається у розділі "Видатки".

Якщо правочин, вчинений суб'єктом декларування, не спричинив видатку, то такий правочин зазначається у розділі "Інші правочини". При цьому відомості про такі інші правочини зазначаються лише у разі, якщо вартість предмета правочину перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року.

34. Висновки про порушення позивачем пункту 10 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" ґрунтуються на тому, що уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції на підставі листа Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Харківській області від 18.05.2017 № 31/20/1-315 було отримано інформацію про те, що позивачем було вчинено: 1) продаж автомобіля Mitsubishi Outlander 2007 року випуску на суму 49 500 грн. (договір № 1/356 від 05.02.2015); 2) продаж автомобіля OPEL VIVARO 2005 року випуску на суму 40 000 грн. (довідка-рахунок № ВІА995259 від 15.04.2015).

35. Між тим, щодо кожного транспортного засобу позивачем було вчинено окремий правочин, який не перевищував 60 900,00 грн., а отже суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відомості про такі правочини не повинні були декларуватися позивачем.

36. Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що обов'язок відображення у декларації відомостей про правочин виникає лише у разі, якщо вартість предмета кожного окремого правочину перевищує 50 мінімальних заробітних плат, а не в сукупності всіх правочинів.

37. Тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що висновок відповідача про порушення пункту 10 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" не відповідає приписам чинного законодавства.

38. Також, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності висновків відповідача щодо не зазначення позивачем у розділі 11 "Доходи, в тому числі подарунки" декларації за 2015 рік доходу від підприємницької діяльності в сумі 232 525,00 грн, дивідентів, процентів 4204,00
грн., та доходу від відчуження рухомого майна на 14500,00 грн. більше ніж підтверджено документально.

39. Так, механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції" визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджений Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56 (далі - Порядок №56).

40. Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку № 56 у цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленомуЗакономпорядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

41. Пункт 3 розділу І Порядку № 56 встановлює, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб'єктів декларування; 3) об'єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб'єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб'єктів декларування.

42. Пункт 8 розділу III Порядку № 56 передбачає, що під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов'язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації (пункт 12 розділу III Порядку № 56).

43. Судами встановлено, що згідно пояснень представника відповідача, інформація про доходи ОСОБА_1 від підприємницької діяльності в сумі 232 525,00 грн, дивідентів, процентів 4204,00 грн., та доходу від відчуження рухомого майна на 14500,00 грн. більше ніж підтверджено документально, була отримана із письмових пояснень позивача. Будь-які документальні підтвердження відсутні.

44. Оскільки, відповідно до положень законодавства рішення Національного агентства з питань запобігання корупції про результати повної перевірки декларації повинно бути об'єктивним, ґрунтуватись на достовірній і повній інформації та прийматись на підставі всебічного аналізу, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності висновків відповідача стосовно недостовірності відомостей у декларації ОСОБА_1 за 2015 про отриманий дохід від підприємницької діяльності в сумі 232525,00 грн, дивідентів, процентів 4204,00 грн., та доходу від відчуження рухомого майна на 14500,00 грн., оскільки дані висновки зроблені лише на підставі письмових пояснень позивача без жодних документальних підтверджень.

45. Також колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем строків прийняття рішення за наслідками повної перевірки декларації позивача, враховуючи наступне.

46. Стаття 50 Закону України "Про запобігання корупції" передбачає вимоги щодо проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

47. На виконання норм вказаної статті прийнято Порядок № 56.

48. Виключно цим Порядком визначено спеціальні строки проведення повної перевірки декларацій.

49. Відповідно до пункту 2 розділу III Порядку № 56 початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття Рішення про проведення перевірки.

50. Пунктом 14 цього розділу передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

51. Відтак, повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів.

52. Порядком №56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів, складання та прийняття рішення.

53. Разом з тим, системний аналіз пункту 6 розділу III Порядку № 56 дає підстави для висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки.

54. Будь-яких підстав для прийняття рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не встановлено.

55. Отже, колегія судів Верховного Суду вважає помилковим посилання Національного агентства з питань запобігання корупції про відсутність чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації та зазначає, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб'єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

56. Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

57. Крім цього, в контексті наведеного Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

58. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.".

59. Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

60. Крім цього, цей принцип є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

61. Зокрема, у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог "якості закону" при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог "якості закону", Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема, таке:

"Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21.10.2010 у справі " "Дія-97" проти України", заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту [..]; "

62. Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

63. Крім цього, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції.

Не відповідатиме верховенству права, якщо наСтаття 50 Закону України "Про запобігання корупції" виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

64. Тому доводи відповідача щодо необмеження будь-якими строками (або в межах поняття "розумного строку") компетенції на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги. Національне агентство з питань запобігання корупції створюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" і зобов'язано діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, про що зазначено у частині 2 статті 19 Конституції України.

65. Так, проведення перевірки відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції" визначено Порядком № 56. Згідно з цим порядком Національне агентство у особі відповідних структурних підрозділів за своїми обов'язками, які передбачені Законом України "Про запобігання корупції" та Порядком № 56, повинне здійснювати контроль та повну перевірку декларації особи згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною у ньому.

66. Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством з питань запобігання корупції встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

67. Визначена цим Порядком № 56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

68. Усі передбачені Порядком № 56 заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у пункті 3 розділу І Порядку №56 принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.

69. Суд зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

70. Правова процедура проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

71. Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії "Мірило правовладдя" (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

72. Отже, позивач, з урахуванням положень ~law37~ та Порядку № 56 проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правомірно очікував, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

73. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від
07.11.2019 у справі № 640/1221/19, від 23.06.2020 у справі № 807/270/18, від
13.08.2020 у справі № 200/959/19-а.

74. Оскільки оскаржуване рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданою ОСОБА_1, заступником директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації - начальником управління туризму" прийнято лише
09.02.2018, тобто лише на 323 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем строку проведення перевірки декларацій, передбачені пунктом 14 Порядку №56.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

76. Доводи та аргументи представника відповідача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

77. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

78. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

79. Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

80. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 139, 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 820/3143/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк