Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.12.2020 року у справі №280/1367/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 280/1367/20

адміністративне провадження № К/9901/31836/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Шишова О. О.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від
20.10.2020 (головуючий суддя Олефіренко Н. А., судді Білак С. В., Шальєва В. А.),

УСТАНОВИЛ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ" (далі - ТОВ "БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.02.2020: №0001203203 та №0001213203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 250 000 грн за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (кожне).

Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення поза межами строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК). Також позивач вказує, що ГУ ДПС необґрунтовано видало йому ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з
03.07.2019, замість 01.07.2019. Протиправність зазначених дій ГУ ДПС виключає підстави для застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю пальним 01.07.2019 та 02.07.2019.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 позов задоволено.

Суд першої інстанції, встановивши, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки в актах про результати фактичної перевірки від 31.10.2019 та від 01.11.2019, застосувавши норму пункту 86.8 статті 86 ПК, зробив висновок, що ГУ ДПС порушило встановлений цією нормою строк, що було визнано судом ознакою протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Також суд встановив, що Товариство 24.06.2019 подало до ГУ ДПС у заяви на отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним (автозаправні станції за адресами: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Вербове, вул.

Шевченка, буд.18 та Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.

Калинівське, вул. Калинова, буд.101) разом із пакетом документів, визначених законодавством, у тому числі, платіжними дорученнями від 06.06.2019 про сплату за ліцензію, отримувачем якої було вказано Казначейство України (УК у Синельниковському районі, 22013300, код ЄДРПОУ 37916468), рахунок №31119091004034.02.07.2019 позивач був повідомлений про неможливість отримання ним ліцензій, оскільки не встановлено зарахування на відповідний бюджетний рахунок плати за ліцензії. Цього ж дня Товариство повторно сплатило за ліцензії відповідну плату на казначейський рахунок Синельниківського району Дніпропетровської області, після чого отримало ліцензії зі строком дії з
03.07.2019 по 03.07.2024.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що допущена позивачем помилка щодо рахунку казначейства, на який сплачувалася плата за ліцензії, не свідчить про несплату позивачем плати за ліцензії у визначений законодавством строк, не спричинила настання жодних негативних наслідків, зокрема збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки плата за ліцензії в подальшому у будь-якому разі підлягала перерахуванню на відповідні рахунки за класифікацією доходів бюджету "плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним 22013300", відкриті Державній фіскальній службі України в казначействі. Відтак, суд погодився з доводами позивача, що строк дії ліцензій повинен був розпочатись з 01.07.2019, у зв'язку з чим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії 1 та 2 липня 2019 року протиправне.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд висновувався з того, що правовою підставою для застосування фінансових санкцій є встановлення факту продажу пального без відповідної ліцензії. Неналежне виконання позивачем вимог законодавства щодо своєчасного отримання ліцензій відбулось з його вини, а відтак контролюючий орган правомірно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

ТОВ "БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020, у якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій справі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на те, що Законом України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) не було чітко визначено орган, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише
30.05.2019 направила лист із розпорядженням про видачу ліцензій територіальним головним управлінням з 01.07.2019. Вказаними діями, на думку Товариства, держава штучно створила перешкоди у господарюванні для платників податків, що призвело до неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій.

Верховний Суд ухвалою від 14.12.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача на касаційну скаргу, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 17.09.2018. Основним видом діяльності Товариства є роздрібна торгівля пальним. Товариство здійснює господарську діяльністю через мережу автозаправних станцій на території міста Запоріжжя, Запорізької та Дніпропетровської областей.

31.10.2019 були проведені фактичні перевірки позивача за адресами розташування АЗС: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Вербове, вул.

Шевченка, буд.18 та Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Калинівське, вул. Калинова, буд.101 - з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним. Щодо цих об'єктів господарювання Товариство має ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 03.07.2019 по
03.07.2024.

За результатами фактичних перевірок складено акти:

- від 01.11.2019 №7449/04-36-32-03/42478443 про результати фактичної перевірки за адресою АЗС: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Вербове, вул. Шевченка, буд.18;

- від 31.10.2019 №7293/04-36-32-03/42478443 про результати фактичної перевірки за адресою АЗС: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Калинівське, вул. Калинова, буд.101.

Згідно з висновками в акті перевірки №7449/04-36-32-03/42478443 контролюючим органом встановлено порушено Товариством статті 15 Закону №481, а саме: встановлено факт реалізації пального без діючої ліцензії на роздрібну торгівлю пальним 01.07.2019 та 02.07.2019 відповідно до чеків реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) від 01.07.2017 №69814 на суму 3039,00 грн (дизпаливо); від
01.07.2019 №69853 на суму 200,15 грн (бензин); від 02.07.2019 №69944 на суму 176,50 грн (газ скраплений).

Згідно з висновками в акті перевірки №7293/04-36-32-03/42478443 встановлено порушення Товариством статті 15 Закону №481, а саме: встановлено факт реалізації пального без діючої ліцензії на роздрібну торгівлю пальним 01.07.2019 та
02.07.2019 відповідно до чеків РРО від 01.07.2017 №194915 на суму 521,18 грн (дизпаливо); від 01.07.2019 №194765 на суму 308,59 грн (бензин); від 02.07.2019 №194981 на суму 156,00 грн (газ скраплений).

ГУ ДФС прийняло та направило позивачу рішення про застосування штрафних санкцій від 20.11.2019: №000064/04-36-32-03/42478443 (на підставі акта перевірки №7293/04-36-32-03/42478443) та №000063/04-36-32-03/42478443 (на підставі акта перевірки №7449/04-36-32-03/4247844).

ТОВ "БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ", не погоджуючись із прийнятими рішеннями, подало скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 03.02.2020 №4194/6/99-00-08-05-06-06 скаргу Товариства було задоволено частково, скасовано рішення ГУ ДПС від 20.11.2019 №000064/04-36-32-03/42478443, №000063/04-36-32-03/42478443 та надано рекомендацію винести нові податкові повідомлення-рішення на підставі актів перевірок з урахуванням вимог Податкового кодексу України та рішення про результати розгляду скарги.

На підставі вище зазначених актів перевірки та рішення про результати розгляду скарги ГУ ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.02.2020 №0001203203 №0001213203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення статті 15 Закону №481/95-ВР у загальному розмірі 500000,00 грн.

Закон №481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 2628-VІІІ (далі - ~law18~) внесені зміни до Закону №481/95-ВР, зокрема запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 1 липня 2019 року, доповнено ~law19~, згідно з якою до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 250000
гривень.

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР в редакції ~law20~ (далі - так само) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000
гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у ~law21~ документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (частини двадцята, двадцять шоста, двадцять восьма, тридцята, тридцять четверта, тридцять шоста та сорок сьома статті 15).

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII (далі-Закон №222-VIII).

Відповідно до Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII (далі-Закон №222-VIII (в редакції, чинній з 01.07.2019; далі - так само), ліцензуванню підлягають, зокрема виробництво і торгівля пальним відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

~law25~ встановлено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (~law26~).

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від
19.06.2019 №545, яка набрала чинності з 1 липня 2019 року, територіальні органи ДПС визначені органами ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

Листом Державної податкової служби України від 30.05.2019 за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону №2628 доведено територіальним органам - головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДПС в областях та м.

Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019. При цьому Головні управління ДПС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019.

Таким чином, Кабінет Міністрів України з метою реалізації положень Закону № 481/95-ВР в частині змін, які були внесені ~law27~, лише 19.06.2019 постановою №545 пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, виклав в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши органом ліцензування Державну податкову службу України та її територіальні органи.

Про можливість подати документи для отримання ліцензії з 12.06.2019 суб'єкт господарювання дізнався з листа Державної фіскальної служби України від
30.05.2019 за №17014/7/99-99-12-01-01-17, при цьому фактично отримати ліцензію для здійснення роздрібної торгівлі пальним можливо було не раніше 01.07.2019, що є днем набранням чинності норм ~law28~ щодо ліцензування, в тому числі, й щодо відповідальності за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії.

Верховний Суд вже зробив висновок щодо застосування норм статті 15, частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 01.12.2020 у справі №580/1550/20. Відповідно до цього висновку зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшення суб'єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності нормами ~law29~ щодо ліцензування є прикладом порушення принципу "належного урядування", які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків.

Застосовуючи цей принцип, Верховний Суд відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" керувався практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункти 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04)). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство звернулося із заявами про видачу ліцензій 22.06.2019. До заяв були додані платіжні доручення від
06.06.2019 №806,807 про сплату плати за ліцензії (а. с.125,126,128,129, т. 1-й справи). Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним були видані Товариству
03.07.2019 з терміном дії з 03.07.2019 по 03.07.2024. Такий термін ліцензій контролюючий орган обґрунтовує тим, що документи, на підставі яких може бути видана ліцензія, а саме: платіжні доручення від 02.07.2019 про внесення плати за ліцензії, від Товариства надійшли 03.07.2019. Що ж до платіжних доручень від
06.06.2019, контролюючий орган не визнав їх документом про внесення плати за ліцензію, оскільки сплата була здійснена на невідповідний рахунок Казначейства: на рахунок №31119091004034, замість належного рахунку № 31111091004281 (а. с. 58, т. 1-й). Контролюючий орган також посилається на встановлений статтею 15 Закону № 481/95-ВР строк, впродовж якого може бути розглянута заява суб'єкта господарювання про видачу ліцензії, і на дотримання цього строку при розгляді заяв Товариства.

У судовому процесі також встановлено факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним 1 та 2 липня 2019 року без відповідної ліцензії, відповідно до якого суд апеляційної інстанції зробив висновок, що штрафні санкції до позивача, встановлені частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР, застосовані правомірно.

Формально в діях позивача є склад правопорушення, за який встановлена відповідальність нормами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР. Разом з тим, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 2 КАС критерієм правомірності рішення, дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, наряду з прийняттям (вчиненням) рішення, дії (бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є вимога щодо прийняття (вчинення) рішення, дії (бездіяльності) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Відповідно до преамбули Закону № 481/95-ВР статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Мета правового регулювання, встановленого статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", досягається, в тому числі через інститут ліцензування відповідних видів господарської діяльності.

Враховуючи мету правового регулювання, встановленого Законом № 481/95-ВР, метою, з якою органам ДПС згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надані повноваження щодо здійснення контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, є, зокрема, забезпечення законного виробництва та обігу пального.

Суд першої інстанції встановив, що платіжними дорученнями від 06.06.2019 №806,807 Товариство сплатило плату за ліцензії із зазначенням коду 22013300. Цей код відповідає коду класифікації доходів бюджету "плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним", встановленого наказом Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію" від 14.01.2011 №11 (з наступними змінами і доповненнями).

Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (частина 5 статті 45 Бюджетного кодексу України).

Товариство, подавши 22.06.2019 визначені правовими нормами документи для отримання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі з 1 липня 2019 року, мав легітимні очікування щодо отримання ліцензій з цієї дати. Та обставина, що Товариство 02.07.2019 повторно сплатило плату за ліцензії, підтверджує ці легітимні очікування, а також свідчить про те, що причиною, з якої ліцензії були видані з 03.07.2019, було саме невизнання контролюючим органом платіжних доручень від 06.06.2019 документами про сплату плати за ліцензії.

В постанові від 14.11.2018 (справа № 805/3665/16) Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норм частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України у правовідносинах щодо юридичних наслідків помилки платника податків (обов'язкових платежів) щодо номера рахунку, на який був сплачений податок (обов'язковий платіж). Відповідно до цього висновку допущена помилка не свідчить про несплату необхідної суми податку (обов'язкового платежу) у визначений законодавством строк, не спричинила настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, з огляду на що підстави для застосування негативних наслідків для платника податку (обов'язкового платежу), який допустив.

Частиною 5 статті 242 КАС встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції вимога наведеної процесуальної норми була дотримана.

Суд апеляційної інстанції наведений висновок Верховного Суду до уваги не взяв та дійшов помилкового висновку, що для притягнення до відповідальності за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії за обставин, що склалися, достатньо лише встановлення факту продажу пального за відсутності ліцензії.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не визнав підставою для задоволення позову ту обставину, що податкові повідомлення-рішення прийняті поза межами строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК, оскільки нормою цього пункту, так само, як і іншими нормами ПК, не встановлено, що прийняття податкового повідомлення-рішення не у встановлений цим пунктом строк (протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснює розрахункові операції, акта перевірки) (в редакції Закону від 23.11.2018 р. N 2628-VIII) тягне його неправомірність.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, порушення, допущені під час призначення та проведення перевірки, можуть бути підставою для скасування рішення контролюючого органу у випадку, якщо такі порушення вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Позивачем не було наведено доводів на обґрунтування того, як прийняття податкових повідомлень-рішень з пропуском строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК, вплинуло на обґрунтованість та законність цих рішень.

Згідно з частиною 1 статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених частиною 1 статті 352 КАС межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відтак, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 підлягає скасуванню, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від
23.06.2020 - залишенню в силі.

Касаційний перегляд справи відповідно до частини 1 статті 341 КАС здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ" задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасувати, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ. А. Усенко М. М. Гімон О. О. Шишов