ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 620/3270/19

адміністративне провадження № К/9901/2590/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 620/3270/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду (суддя Бородавкіна С. В.) від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Черпіцька Л. Т., Бараненко І. І., Глущенко Я. Б.) від 24 грудня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 10 жовтня 2019 року ВП № 59828628.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що сума виконавчого збору, яка зазначена у спірній постанові, не відповідає законодавчо визначеному розміру. Крім того, відповідачем на боржника двічі покладено обов`язок по сплаті виконавчого збору.

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 10 жовтня 2019 року ВП №59828628, винесену Деснянським відділом державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768,40 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 січня 2020 року Деснянський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та установлено строк для подання відзиву.

6. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

7. Станом на 30 чеврня 2020 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Славутицьким міським судом Київської області 09 липня 2019 року видано виконавчий лист у справі № 749/813/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 .

9. Судом, рішення якого набрало законної сили 01 лютого 2017 року, було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість в розмірі 83921,85 доларів США, що за офіційним курсом 26,84 гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 17 березня 2016 року, становить 2252462,46 гривні.

10. На підставі зазначеного виконавчого листа від 09 липня 2019 року по справі № 749/813/15-ц, в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпком В. О. винесено постанову від 16 серпня 2019 року ВП № 59828628 про відкриття виконавчого провадження. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» борг в розмірі 2252462,46 грн., стягнути з боржника виконавчий збір/основу винагороду приватного виконавця у розмірі 225246,25 грн.

11. Згідно заяви представника стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» від 13 вересня 2019 року про передачу виконавчого провадження до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_1 фактично проживає у АДРЕСА_1 , де і знаходиться все його майно, на яке можливо звернути стягнення, в.о. начальника Славутицького ВДВС ГТУЮ у Київській області Приліпком В. О. винесено постанову від 23 вересня 2019 року ВП № 59828628 про передачу виконавчого провадження до Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області.

12. 26 вересня 2019 року головним державним виконавцем Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Счасливою А. В. винесено постанову ВП № 59828628 про прийняття виконавчого провадження за виконавчим листом від 09 липня 2019 року № 749/813/15-ц.

13. У зв`язку з помилковим направленням заяви про відкриття виконавчого провадження із доданим до неї виконавчим документом (виконавчий лист від 09 липня 2019 року № 749/813/15-ц), представником ПАТ КБ «ПриватБанк» до Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області подано заяву від 10 жовтня 2019 року щодо повернення виконавчого провадження.

14. 10 жовтня 2019 року на підставі зазначеної заяви представника ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10 жовтня 2019 року головним державним виконавцем Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Счасливою А. В. складено постанову ВП № 59828628 про повернення виконавчого документа стягувачу, при цьому постанову від 10 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору вирішено вивести в окреме виконавче провадження.

15. 10 жовтня 2019 року головним державним виконавцем Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Счасливою А. В. винесено постанову ВП № 59828628 про стягнення виконавчого збору, якою постановлену стягнути з ОСОБА_1 на користь Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області виконавчий збір у сумі 225246,24 грн.

16. 10 жовтня 2019 року головним державним виконавцем Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Счасливою А. В. винесено постанову ВП № 60286929 про відкриття виконавчого провадження згідно постанови від 10 жовтня 2019 року № 59828628.

17. 10 жовтня 2019 року головним державним виконавцем Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Счасливою А. В. винесено постанову ВП № 60286929 про передачу виконавчого провадження (постанову від 10 жовтня 2019 року № 59828628) до Славутицького ВДВС ГТУЮ у Київській області оскільки встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , боржник, ОСОБА_1 не проживає та ніколи не проживав, мешкає за адресою АДРЕСА_2 , за боржником на праві власності зареєстровано квартиру

АДРЕСА_2. 18 . Також судами встановлено, що позивачем вчинялись дії щодо погашення існуючої заборгованості шляхом надіслання на депозитний рахунок Деснянського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області коштів в розмірі 500,00 грн., однак згідно зазначеного відповідачем, вважати їх сплаченими в рахунок основного боргу не було підстав, оскільки на момент їх надходження виконавче провадження було завершено.

19. Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 10 жовтня 2019 року незаконною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц, дійшов висновку, що виконавчий збір не може бути стягнутий лише на підставі повернення виконавчого документа стягувачу за заявою останнього. Законодавством передбачається, що виконавчий збір стягується з урахуванням фактично стягнутої суми заборгованості у виконавчому провадженні. Відтак, у разі повернення виконавчого документа стягувачу та за відсутності фактів стягнення заборгованості обов`язок щодо сплати виконавчого збору у боржника не виникає.

21. Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодився та з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17, від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18-а зазначив, що доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби, є помилковими, оскільки необхідною умовою для стягнення виконавчого збору є вчинення заходів примусового виконання рішення, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження».

22. Отже, суди дійшли висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без вчинення заходів на примусове виконання рішення та, відповідно, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

24. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо взаємозв`язку між стягненням виконавчого збору і реальним стягненням грошових коштів на користь стягувача. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником.

25. Також скаржник зазначив, що посилання судів попередніх інстанцій на правові висновки Верховного Суду є помилковими, оскільки відносини предметом розгляду у тих справах були постанови про стягнення виконавчого збору, винесені під час дії попередньої редакції ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачала стягнення виконавчого збору у відсотках від стягнутої суми.

26. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, посилається на правові позиції Верховного Суду, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

29. За правилом п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

32. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

33. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

35. Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

36. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

37. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

39. Положеннями ст. 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

40. Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

41. Відповідно до ч. 2, п. 1 - 6 ч. 5, ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

42. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що без реального стягнення суми боргу, а також без вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, у відповідача були відсутні підстави винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

43. Проте, колегія суддів зазначає, що оскільки судами попередніх інстанцій не встановлювались та не досліджувались обставини щодо вчинення або не вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, що не узгоджується з мотивами ухвалення оскаржуваних судових рішень, відтак зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та ґрунтуються на не в повній мірі досліджених фактичних обставинах справи.

44. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що судом першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 244 КАС України, згідно з якими суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

45. Не зважаючи на те, що у межах цієї справи неможливо встановити наявність або відсутність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог без дослідження матеріалів виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій, не запропонували особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких не вистачає та які впливають на вирішення справи по суті. Відтак, суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування обставин справи та дійшли передчасних висновків про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

46. Отже, суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування обставин справи.

47. Також, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що застосування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду не узгоджуються з обставинами саме цієї справи, оскільки відносини, що виникли між сторонами регулюються різними редакціями Закону України «Про виконавче провадження», що суттєво впливає на застосування таких позицій.

48. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

50. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

51. Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

52. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Відповідно до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 620/3270/19 скасувати.

Справу № 620/3270/19 направити на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов