Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2018 року у справі №592/2569/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа №592/2569/17

адміністративне провадження №К/9901/15915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 592/2569/17

за позовом ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Сумське ОУ ПФУ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Сумського ОУ ПФУ

на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Алфьорова А.М. та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів Катунова В.В., Ральченка І.М., -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження Сумського ОУ ПФУ від 18 жовтня 2016 року № 9681 та від 18 січня 2017 року № 813566 в частині призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 % його суддівської винагороди, зобов`язавши відповідача призначити йому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % та виплатити недоотримані ним кошти;

- зобов`язати відповідача перерахувати призначене йому щомісячне довічне утримання у зв`язку зі зміною розміру складової суддівської винагороди - мінімальної заробітної плати - з 01 грудня 2016 року, виплативши йому недоотримані ним кошти.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він з 1994 року по вересень 2016 року працював на посаді судді у різних судах, зокрема: з квітня 1994 року по травень 2008 року - суддею Ковпаківського районного суду м. Суми; з травня 2008 р. по вересень 2016 року - суддею Апеляційного суду Сумської області. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року за № 1515-VIII його заява про відставку була задоволена, у зв`язку з чим 26 вересня 2016 року його було звільнено з посади судді та відраховано зі штату Апеляційного суду Сумської області. На день звільнення він має 22 роки 5 місяців 16 днів стажу роботи на посаді судді. Крім стажу роботи на посаді судді, він має 11 років 6 місяців 18 днів стажу, який складається з: роботи консультантом по судовій роботі в управлінні юстиції Сумської облдержадміністрації - 3 роки 1 місяць 5 днів; половина строку навчання у юридичному інституті - 1 рік 10 місяців 29 днів; проходження служби на території СРСР - 7 місяців 9 днів, в складі обмеженого контингенту радянських військ на території ДРА - 1 рік 5 місяців 9 днів, останнє у пільговому перерахунку складає 4 роки 3 місяці 27 днів; безпосередня участь у антитерористичній операції у пільговому перерахунку - 1 рік 8 місяців 8 днів (33 місяці 4 дні - 1 рік 1 місяць 4 дні). Таким чином, його загальний стаж роботи становить 34 роки 4 дні, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % винагороди працюючого судді. 18 жовтня 2016 року відповідачем було прийнято розпорядження № 9681 про виплату йому з 27 вересня 2016 року щомісячного довічного грошового утримання у сумі 23 059 грн 10 коп., що становить 84 % від його суддівської винагороди (27 115 грн). 05 грудня 2016 року він звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку довічного утримання у зв`язку зі зміною розміру складової суддівської винагороди - мінімальної заробітної плати та розпорядженням від 18 січня 2017 року № 813566 йому був проведений перерахунок щомісячного довічного утримання, однак знов із розрахунку 84 % від його суддівської винагороди (29 920 грн) і лише з 01 лютого 2017 року Вказані дії та рішення відповідача суперечать нормам права та порушують його законні права.

Ковпаківський районний суд м. Суми постановою від 23 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, задовольнив позовні вимоги:

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що відповідачем під час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці помилково не було враховано до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи консультантом по судовій роботі в управлінні юстиції Сумської облдержадміністрації 3 роки 1 місяць 5 днів, половина строку навчання у юридичному інституті 1 рік 10 місяців 29 днів, проходження служби на території СРСР 7 місяців 9 днів, у складі обмеженого контингенту радянських військ на території ДРА 1 рік 5 місяців 9 днів, в пільговому перерахунку складає 4 роки 3 місяці 27 днів, безпосередня участь у антитерористичній операції у пільговому перерахунку 1 рік 8 місяців 8 днів. А тому, оскільки загальний стаж складає 34 роки 4 дні, позивач має право на отримання та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді.

07 серпня 2017 року Сумське ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивна, зокрема, тим, що у чинній на момент відставки позивача редакції Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI, Закон про судоустрій і статус суддів 2010 року, відповідно) не було передбачено врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання періоду проходження строкової військової служби, роботи на посаді юрисконсульта 1-шої категорії з судової роботи та провідного консультанта управління юстиції Сумського облвиконкому, половини навчання в юридичному інституту ті .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з квітня 1994 року по травень 2008 року працював суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, а з травня 2008 року по вересень 2016 року працював суддею Апеляційного суду Сумської області.

Позивач має стаж роботи на посаді судді 22 роки 5 місяців 16 днів, звільнений з посади судді Апеляційного суду Сумської області у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII.

Згідно записів у трудовій книжці позивач має стаж роботи консультантом 1-ї категорії по судовій роботі управління юстиції Сумського облвиконкому - 1 рік 1 місяць 4 дні, консультантом по судовій роботі в управлінні юстиції Сумської облдержадміністрації - 3 роки 1 місяць 5 днів; половина строку навчання у юридичному інституті - 1 рік 10 місяців 29 днів; проходження служби на території СРСР - 7 місяців 9 днів, в складі обмеженого контингенту радянських військ на території ДРА - 1 рік 5 місяців 9 днів, останнє у пільговому перерахунку складає 4 роки 3 місяці 27 днів; безпосередня участь у антитерористичній операції у пільговому перерахунку - 1 рік 8 місяців 8 днів.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Сумському ОУ ПФУ, як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84 % від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді.

Для врахування проценту розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці пенсійним органом враховано стаж роботи позивача на посаді судді, а саме 22 роки 5 місяців 16 днів.

18 жовтня 2016 року відповідачем було прийнято розпорядження № 9681 про виплату з 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у сумі 23 059 грн 10 коп., що становить 84 % від суддівської винагороди позивача (27 115 грн).

05 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку довічного утримання у зв`язку зі зміною розміру складової суддівської винагороди - мінімальної заробітної плати, однак позивачу був проведений перерахунок щомісячного довічного утримання із розрахунку 84 % від його суддівської винагороди 29 920 грн, що підтверджується розпорядженням від 18 січня 2017 року № 813566 (а.с. 117).

Листом від 20 лютого 2017 року № 34/3 Сумське ОУ ПФУ повідомило про відсутність підстав для зарахування періодів роботи консультантом 1-ї категорії по судовій роботі управління юстиції Сумського облвиконкому та консультантом по судовій роботі в управлінні юстиції Сумської облдержадміністрації до стажу роботи, що дає право на призначення довічного грошового утримання (а.с. 7).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI (у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон про статус суддів).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону про статус суддів кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 22 років (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та робота на посадах у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (22 роки 5 місяців 5 днів), календарний період проходження строкової служби (2 роки 18 днів), половина строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу (1 рік 10 місяців 16 днів) та робота на посадах підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях (3 роки 1 місяць 5 днів), загалом більше 29 років, навіть без урахування пільгового перерахунку періодів проходження строкової служби у складі обмеженого контингенту радянських військ на території ДРА та безпосередньої участі в антитерористичній операції та територіях Донецької та Луганської областей, достатньо для розрахунку довічного грошового утримання позивача у розмірі 90 % суддівської винагороди.

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу та роботи на робота на посадах підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірного висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу та робота на посадах робота на посадах підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17.

При цьому, з 01 грудня 2016 року відповідно до статті 8 Закону № 928-VIII та частини четвертої статті 142 Закону про судоустрій 2016 року суддівська винагорода (заробітна плата) працюючого на відповідній посаді судді була підвищена до 29 920 грн.

Колегія суддів зазначає, що Законом про судоустрій 2016 року не визначена процедура здійснення перерахунку такого утримання.

В даному випадку, до спірних правовідносин слід застосувати приписи частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV, яким передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки з 01 грудня 2016 року підвищилась заробітна плата судді, який працює на відповідній посаді, то, в даному випадку, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі позивач отримав також з 01 грудня 2016 року, виходячи з розміру - 90 відсотків від заробітної плати працюючого судді.

Такий висновок узгоджується правовою позицією, яка викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 554/3414/17.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій і погоджується з їх висновками у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 592/2569/17- залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду