Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №2240/2919/18

адміністративне провадження №К/9901/1516/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Майстер П.М.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Смілянець Е.С., Залімський І.Г.)

у справі №2240/2919/18

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації

третя особа Хмельницька обласна державна адміністрація

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.

I. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про часткову зміну предмету та підстав адміністративного позову, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації від 15 грудня 2017 року № 83-к;

- поновити на посаді заступника начальника управління екологічної експертизи, економіки, моніторингу та зв`язків із громадськістю Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації із 19 грудня 2017 року;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 грудня 2017 року по день поновлення на роботі за виключенням сум відрахувань на податки та інші обов`язкові платежі;

- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

2. Також просила поновити строк звернення до суду, в обґрунтування поважності причин пропуску якого зазначала що позовна заява була подана у перший робочий день після закінчення місячного строку з дня, коли вона дізналась про порушення трудових прав та інтересів - 25 липня 2018 року.

3. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, оскільки вона є матір`ю дитини до трьох років та на запропоновану вакантну посаду її не було переведено у зв`язку з призначенням іншого працівника.

4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позов залишено без розгляду.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку окружний суд виходив з того, що 19 грудня 2017 року позивач отримала трудову книжку, а отже в цей день була обізнана про своє звільнення, проте до суду звернулась 29 серпня 2018 року, тобто з пропуском встановленого місячного строку.

7. У судовому засіданні позивач зазначала що строк на оскарження наказу про її звільнення від 15 грудня 2017 року закінчився 24 серпня 2018 року, оскільки вона звернулась до Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях щодо її звільнення та 25 липня 2018 року отримала відповідь. У листі зазначалося що під час її вивільнення ліквідаційною комісією не повністю дотримано вимоги Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає що незважаючи на клопотання про поновлення строку звернення до суду, суддя окружного суду 31 серпня 2018 року постановив ухвалу про відкриття провадження у справі без вирішення питання про дотримання процесуального строку. Проте в силу вимог частини першої статті 123 КАС України суддя повинен був залишити позовну заяву без руху у разі якщо підстави, вказані у заяві, визнані не поважними.

9. Залишаючи позов без розгляду, суд в оскаржуваній ухвалі не зазначив позицію чому висновок про поновлення строку звернення до суду в ухвалі про відкриття провадження був передчасним і чому суд не знаходить інших підстав для поновлення строку.

10. Зазначає також що оскаржувана ухвала про залишення позову без розгляду фактично є відмовою у доступі до правосуддя та не забезпечує права на справедливий судовий розгляд.

11. Відповідач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надсилали.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

13. Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

14. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

15. Статтею 123 КАС України встановлено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

16. Беручи до уваги наведене та враховуючи що з позовом про оскарження наказу відповідача від 15 грудня 2017 року та поновлення на посаді, з якої була звільнена з 19 грудня 2017 року та у цей же день отримала трудову книжку, позивач звернулася до суду 27 серпня 2018 року, Верховний Суд констатує недоведення нею наявності об`єктивних, тобто таких, що не залежали від її волі, обставин, які зумовили пропущення місячного строку звернення до суду.

17. Посилання на звернення до Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях та отримання 25 липня 2018 року відповіді зі встановленням неповного дотримання вимог законодавства при її звільненні, а тому відповідно і початок обчислення строку саме з цієї дати, є неналежним та таким що не підтверджує поважність пропуску процесуального строку.

18. Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

19. Перебіг процесуального строку у випадку непогодження зі звільненням починається з наступного дня після дати звільнення у разі ознайомлення з наказом про звільнення та вручення трудової книжки в цей день. У даному випадку - з 20 грудня 2017 року.

20. Посилання що про порушення трудових прав та інтересів позивач дізналась після отримання 25 липня 2018 року відповіді, є помилковим та не відповідає обґрунтуванню позовної заяви, зокрема в частині порушення відповідачем вимог статті 184 Кодексу законів про працю України та звільненні жінки, яка має дитину віком до трьох років.

21. Також слід зазначити, що відповідно до наданої позивачем копії листа Міжрегіонального управління, ним було розглянуто колективне звернення від 17 травня 2018 року.

22. Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначили, що з вимог чинного законодавства випливає, що право позивача не повинно бути пасивним, оскільки останній не був позбавлений можливості з`ясувати обставини та підстави виникнення спору відразу після того, як прийняте спірне рішення. Також послалися на позицію Європейського суду з прав людини що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

23. У обґрунтування касаційної скарги позивач посилалась, що у порушення вимог частини четвертої статті 123 КАС України в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не зазначено позицію чому висновок про поновлення строку звернення в ухвалі про відкриття провадження у справі був передчасним і чому суд не знаходить інших підстав для поновлення строку.

24. Проте, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції керувався частиною третьою статті 123 КАС України, відповідно до якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

25. Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.

26. Слід зауважити що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

27. При цьому законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

28. Отже оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

29. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

30. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

31. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №2240/2919/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Л.О. Єресько

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду