Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 420/1640/19

адміністративне провадження № К/9901/2067/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 (суддя Цховребова М.Г.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 (колегія суддів: Шевчук О.А., Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі №420/1640/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та ухвали суду від 05.08.2019 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19 лютого 2019 року б/н щодо відмови у перерахунку розміру пенсії позивача відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, зазначеного в грошовому атестаті Головного управління МНС України в Одеській області (для встановлення пенсії), а саме: окладу за військовим званням - 135 грн., посадового окладу - 1450 грн., процентної надбавки за вислугу років - (35%) 554,75 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1069,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 217,50 грн., премії за підсумками роботи (1679,3%) - 24350,0 грн., відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, та здійснити виплату недотриманої пенсії, з моменту виходу на пенсію, 1 грудня 2010 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Позов обґрунтовано тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, відновила свою дію ч. 3 ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV, яка діяла до 19 червня 2011 року, за правилами якої пенсії особам, які мають право на них за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням, підтримав Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 по справі № 592/11318/17.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії від 19 лютого 2019 року б/н.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, зазначеного в грошовому атестаті Головного управління МНС України в Одеській області (для встановлення пенсії), а саме: окладу за військовим званням - 135 грн., посадового окладу - 1450 грн., процентної надбавки за вислугу років - (35%) 554,75 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1069,88 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 217,50 грн., премії за підсумками роботи (1679,3%) - 24350,0 грн., відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, та здійснити виплату недотриманої пенсії, з моменту виходу на пенсію, 1 грудня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що пенсію позивачу призначено та обраховано у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей». Таким чином в розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення в розмірі їх середньої суми (11064,02) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням відповідно до довідки від 10 грудня 2010 року № 11-22-576.

Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2020 відкрито касаційне провадження на підставі підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зокрема для формування єдиної правозастосовчої практики.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, з 01 грудня 2010 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійною справою № 1504007616 (МНС) в розмірі 80 процентів грошового забезпечення. Розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії при її призначенні в грудні 2010 року розраховано на підставі грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 10 грудня 2010 року № 11-22-576, оформлених Головним управлінням МНС України в Одеській області;

Відповідно до грошового атестата, за останньою штатною посадою позивача перед звільненням встановлено такі види грошового забезпечення (для встановлення пенсії): оклад за військовим званням - 135 грн., посадовий оклад - 1450 грн., процентна надбавка за вислугу років - (35%) 554,75 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1069,88 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 217,50 грн., премія по підсумках роботи (1679, 3%) - 24350,0 грн.

У довідці Головного управління МНС України в Одеській області від 10.12.2010 за № 11-22-576 містяться відомості про отримані позивачем щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, премії по підсумках роботи за період грудень 2008 року - листопад 2010 року (за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням).

Таким чином, розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу розраховано відповідачем із посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та із середньої суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

20.06.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, вхід. № 1612/Д-11, в якій останній просив основний розмір пенсії по інвалідності, яку він отримує з 1 грудня 2010 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (протокол за пенсійною справою - 1504007616 (МНС) перерахувати із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням: посадового окладу - 1450 грн., окладу за військове звання - 135 грн., процентної надбавки за вислугу років - (35%) 554,75 грн. та суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених на день звільнення зі служби з розрахунку цих виплат за повний місяць а) надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1069,88 грн. б) надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15%) - 217,50 грн. в) премії по підсумкам роботи (1679,3%) - 24350,00 грн., відповідно до грошового атестату. Також в заяві зазначено, що відомості про зазначені додаткові види грошового забезпечення містяться в грошовому атестаті, виданому Головним управлінням МНС України в Одеській області (знаходиться в матеріалах пенсійної справи).

Головним управлінням заяву позивача від 20.06.2018 № 1612/Д-11 про перерахунок пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, відповідно до грошового атестату Головного управління МНС України в Одеській області розглянуто та згідно з вимогами, передбаченими Законом України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з і військової служби, та деяких інших осіб», прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 19 лютого 2019 року б/н.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про відмову в перерахунку пенсії від 19 лютого 2019 року б/н прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України. Дійшли висновку, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 29 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відновила свою дію ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV, за правилами якої пенсії особам, які мають право на них за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням, а тому застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року є протиправним.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Колегія суддів зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Згідно ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 51 № 2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 сформував висновки щодо застосування строку звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з цим позовом у березні 2019 року, водночас позовні вимоги про перерахунок пенсії заявлені починаючи з 2010 року, тобто з часу її призначення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись .

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, водночас судом першої інстанції останнє не розглянуто, не надано оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, не встановлено, коли позивач дізнався або міг дізнатись про порушення його прав.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 скасувати.

Справу №420/1640/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

С.Г. Стеценко