Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.01.2026 року у справі №420/23815/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року

м. Київ

справа № 420/23815/24

адміністративне провадження № К/990/50183/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу та за зустрічним адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Бітова А. І., суддів: Ступакової І. Г., Лук`янчук О.В.) у справі №420/23815/24

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) звернулося до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, у розмірі 9817,36 грн., по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, у розмірі 566 213,78 грн. на відповідний бюджетний рахунок.

ОСОБА_1 звернулась із зустрічною позовною заявою, у якій просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 26 травня 2023 року №№ 2064101-2407-1553-UA51020170000041393, 2064102-2407-1553-UA51020170000041393, 2064103-2407-1553-UA51020170000041393, 2064104-2407-1553-UA51020170000041393, 2064105-2407-1553-UA51020170000041393, 2064106-2407-1553-UA51020310000020019, 2064107-2407-1553-UA48060090000097375, 2064108-2407-1553-UA51020170000041393, 2064109-2407-1553-UA51020170000041393, 2064110-2407-1553-UA51020170000041393, 2064111-2407-1553-UA51020170000041393, 2064112-2407-1553-UA51020310000020019, 2064113-2407-1553-UA48060090000097375, 2064116-2407-1553-UA51020170000041393, 2064117-2407-1553-UA51020170000041393, 2064118-2407-1553-UA51020170000041393, 2064119-2407-1553-UA51020170000041393, 2064120-2407-1553-UA51020170000041393, 2064121-2407-1553-UA51020170000041393, 2064122-2407-1553-UA51020310000020019, 2064123-2407-1553-UA48060090000097375.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов адміністративний позов ГУ ДПС до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у розмірі 9817,36 грн.; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у розмірі 565 213,78 грн.

У іншій частині позовних вимог ГУ ДПС - відмовлено.

У задоволенні зустрічного адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 04 серпня 2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на наведене рішення.

11 серпня 2025 року ОСОБА_1 заявила клопотання про відкликання апеляційної скарги.

15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

23 вересня 2025 року ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги - задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - повернуто апелянту.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали, а саме надати заяву із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року.

Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, колегія суддів акцентувала увагу на тому, що той факт, що ОСОБА_1 не отримувала повний текст оскаржуваного рішення суду від 13 січня 2025 року, у цьому випадку, не свідчить про наявність об`єктивних причин, непереборних, істотних перешкод, труднощів для того, щоб ознайомитися з повним текстом оскаржуваного рішення, оскільки, принаймні, ще при поданні первісної апеляційної скарги позивачем у вона була обізнана про його існування та оскарження в апеляційній інстанції.

Суд апеляційної інстанції виснував, що жодних доказів вжиття скаржником заходів задля того, щоб дізнатись про стан розгляду справи до липня 2025 року (як то заява до суду першої інстанції про видачу копії рішення тощо) матеріали справи не містять.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з указаною ухвалою, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач за зустрічним позовом зазначає таке.

11 серпня 2025 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла ОСОБА_1 шляхом поштового відправлення звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про відкликання апеляційної скарги, яка була зареєстрована у канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду 04 серпня 2025 року.

Указане питання про повернення апеляційної скарги не було вирішено суддею П`ятого апеляційного адміністративного суду Бітовим А.І. протягом п`яти днів з дня надходження заяви про повернення апеляційної скарги, що в подальшому призвело до порушення норм процесуального права.

ОСОБА_1 зазначає, що повноваження її адвоката Коваленко Катерини Олександрівни закінчилися 08 січня 2025 року у зв`язку з припиненням дії договору про надання правничої допомоги, про що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку повідомляла суд першої інстанції. Переконує, що отримання адвокатом Коваленко Катериною Олександрівною 16 січня 2025 року у підсистемі «Електронний суд» повного тексту судового рішення суду після втрати останньої повноважень, не означає, що повний текст судового рішення у справі №420/23815/24 було отримано належним чином відповідачем за первісним позовом.

ОСОБА_1 звертає увагу, що 05 серпня 2025 року при ознайомленні матеріалами адміністративної справі №420/23815/24 не отримала повний текст судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року по адміністративній справі по незалежним від неї підстав. Позаяк суддею П`ятого апеляційного адміністративного суду Бітовим А.І. це не було прийнято до уваги, внаслідок чого в порушення норм матеріального права для встановлення початку перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення від 13 січня 2025 року застосовано приписи статті 118 КАС України, якою установлені процесуальні строки для звернення з позовом до адміністративного суду.

ОСОБА_1 просить Верховний Суд урахувати той факт, що вперше отримала повний текст рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 420/23815/24 лише 20 серпня 2025 року, а повторну апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року подала та зареєструвала у канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну 15 вересня 2025 року. Отже, повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку, установленого ст. 295 КАС України.

Також позивач за зустрічним позовом висловлює незгоду з мотивами ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, витребування адміністративної справи судом апеляційної інстанції шляхом надсилання запиту до суду першої інстанції. Наводить допущені, на її думку, порушення судом першої інстанції порядку вручення судових рішень, а також про недостовірність відомостей надсилання поштових відправлень на її адресу тощо.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просило залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

У заяві від 30 грудня 2025 року, яка зареєстрована у Верховному Суді 05 січня 2026 року, ОСОБА_1 просить залишити відзив без розгляду, оскільки вона не зареєстрована в «Електронному суді», а ГУ ДПС засобами поштового зв`язку на її адресу відзив не надіслано. Зазначає, що направлення відзиву на електрону адресу не має дати складання, дати відправлення та підпису (у цифровій або сканованій формі) представника ГУ ДПС Тетяни Хавич.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року було оскаржено в апеляційному порядку 04 серпня 2025 року та відкликано (заява від 11 серпня 2025 року).

З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2025 року апелянт була ознайомлена з матеріалами справи (а.с.59), зокрема, з рішенням суду першої інстанції від 13 січня 2025 року. Тобто, останній день строку подання апеляційної скарги 05 вересня 2025 року.

Разом з тим, апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції 15 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Більш того, як указував сам апелянт, що у середині липня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку «Дія» стало відомо, про те що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та в подальшому за допомогою відкритих джерел інформації, а саме з Єдиного реєстру судових рішень ОСОБА_1 стало відомо що Одеський окружний адміністративний суд від 13 січня 2025 року ухвалив рішення по адміністративній справі №420/23815/24.

Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції акцентувала увагу на тому, що той факт, що ОСОБА_1 не отримувала повний текст оскаржуваного рішення суду від 13 січня 2025 року, в цьому випадку, не свідчить про наявність об`єктивних причин, непереборних, істотних перешкод, труднощів для того, щоб ознайомитися з повним текстом оскаржуваного рішення, оскільки, принаймні, ще при поданні первісної апеляційної скарги позивачем у вона була обізнана про його існування та оскарження в апеляційній інстанції.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що жодних доказів вжиття заходів задля того, щоб дізнатись про стан розгляду справи до липня 2025 року (як то заява до суду першої інстанції про видачу копії рішення тощо) матеріали справи не містять.

З огляду на доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначив, що в обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 посилалась на те, що 08 січня 2025 року Договір про надання професійної правничої допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Коваленко К.О. був розірваний за взаємною згодою сторін, що підтверджується додатковою угодою від 08 січня 2025 року до Договору про надання професійної правничої допомоги №280 від 11 січня 2024 року. Таким чином повноваження адвоката Коваленко К.О. закінчилися/припинилися 08 січня 2025 року. Тоді як оскаржуване рішення суду першої інстанції направлено було в електронний кабінет адвокату Коваленко К.О. після втрати адвокатом повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 .

Так, частиною третьою статті 60 КАС України визначено, що про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви.

У постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №300/2628/19 та від 14 квітня 2021 року у справі №300/2642/19 містяться такі висновки, що та обставина, що позивач у порушення частини третьої статті 60 КАС не повідомив суд про розірвання договору про надання правової допомоги, не наділяє суд повноваженнями не брати до уваги зазначену обставину в подальшому тільки з підстав того, що особа вчасно не повідомила про це суд, особливо, коли спірним є питання обчислення строку на апеляційне оскарження.

У цій справі, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не заперечував наведений факт, натомість дійшов висновку, що 05 серпня 2025 року апелянт була ознайомлена з матеріалами справи (а.с.59), зокрема, з рішенням суду першої інстанції від 13 січня 2025 року. Тобто, останній день строку подання апеляційної скарги 05 вересня 2025 року.

Мотивуючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд наголошував, що наведені заявником обставини не свідчить про наявність об`єктивних причин, непереборних, істотних перешкод, труднощів для того, щоб ознайомитися з повним текстом оскаржуваного рішення, оскільки, принаймні, ще при поданні первісної апеляційної скарги позивачем у вона була обізнана про його існування та оскарження в апеляційній інстанції.

Як було зазначено вище, відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Повертаючись до обставин справ, слід зазначити, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 13 січня 2025 року в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участі представників ГУ ДПС. ОСОБА_1 та її представник не з`явились у судове засідання.

У матеріалах справи наявне клопотання адвоката Коваленко К. О. про розгляд справи без її участі від 13 січня 2025 року (а.с.52-54).

Повний текст судового рішення складено 16 січня 2025 року.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу копію рішення отримано Коваленко К.О. в особистому кабінеті підсистеми «Електронний Суд» 16 січня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що із клопотаннями про отримання тексту судового рішення безпосередньо у приміщенні суду та ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції 28 липня 2025 року.

Відповідно до супровідного листа Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року №420/23815/24/84751/25 «Про направлення судового рішення» суд надсилає рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року з відміткою про набрання законної сили 18 лютого 2025 року.

Проте, відомостей про поштове відправлення, доказів вручення відправлення матеріали справи не містить.

Відповідно до розписки ОСОБА_1 отримала судове рішення 20 серпня 2025 року (а.с.62, т.2).

За таких обставин, а також ураховуючи те, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем чи його належним чином уповноваженим представником копії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року раніше, ніж 20 серпня 2025 року, висновок суду апеляційної інстанції про пропуск ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення, є помилковим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенція») кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справі «Bellet v. France»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Davran v. Turkey» (№ 18342/03) вказав, що якщо внутрішнє законодавство чітко встановлює обов`язок компетентних органів вручити судове рішення, заявникові не можна відмовляти в поновленні строку для подання апеляції, якщо затримка спричинена органами влади під час виконання обов`язку з вручення, навіть за умови, що заявник теоретично міг дізнатися про рішення нижчого суду з інших джерел.

У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не прийняв до уваги аргументи та докази, що мають визначальне значення для правильного вирішення спірного питання, що, у свою чергу, позбавило позивача за зустрічним позовом права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, її належить скасувати.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінюючи інші доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 420/23815/24 - задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року - скасувати, а справу №420/23815/24 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко