Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.01.2026 року у справі №380/25826/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року

м. Київ

справа №380/25826/23

адміністративне провадження № К/990/24533/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року (колегія у складі суддів Гінда О.М., Матковська З.М., Ніколін В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області, державного нотаріуса Сулими Надії Наталії Богданівни, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, стягнення шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулися до суду з позовом до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області (далі - відповідач 1), державного нотаріуса Сулими Надії - Наталії Богданівни (відповідач - 2), Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - відповідач 3, КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»), в якому просять:

- визнати протиправними дії Держави України суб`єкта владних повноважень державного нотаріуса Сулими Н.Б. Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області - постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15 вересня 2023 року № 754/02-31;

- скасувати постанову державного нотаріуса Сулими Н.Б. Першої Львівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15 вересня 2023 року № 754/02-31;

- зобов`язати держаного нотаріуса Першої Львівської державної нотаріальної контори Сулиму Н.Б. видати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 ;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Держави України суб`єкта владних повноважень, реєстратора до 2013 року КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» протиправні відписки реєстратора від 20 січня 2010 року № 82 та від 18 грудня 2013 року № 426 і скасувати їх;

- зобов`язати реєстратора КП ЛОР «Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вчинити дії щодо належної реєстрації майна і землі спадкодавця ОСОБА_4 та за спадкоємцями;

- встановити наявність чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача суб`єкта владних повноважень, КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації майна і землі спадкодавця ОСОБА_4 з 2009 року;

- стягнути солідарно з відповідачів - Держави України - суб`єктів владних повноважень державного нотаріуса Сулими Н.Б . Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області, КП ЛОР «Дрогобицького міжміського Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» кошти 10 000 000,00 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

- зобов`язати Державу Україну зареєструвати право власності, за спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що на праві власності зареєстрована за спадкодавцем ОСОБА_4 , отримане згідно з Міждержавною угодою від 15 лютого 1951 року та внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (по новому).

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є спадкоємцями після смерті спадкодавця ОСОБА_4 1932 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадкова справа № 6/2010, що складається з квартири АДРЕСА_1 , домоволодіння по АДРЕСА_2 , домоволодіння та землі 4,6 га в АДРЕСА_3 . Зазначили, що вказане майно належало померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону і договору дарування 14 серпня 1959 року Міждержавної угоди від 15 лютого 1951 року. Повідомили, що після смерті ОСОБА_4 спадкодавця чоловіка ОСОБА_3 та батька ОСОБА_1 позивачки 2010 року звернулися до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про прийняття спадщини і державний нотаріус відкрив спадкову справу № 6/2010. Під час формування спадкової справи № 6/2010, нотаріус не витребував від фізичних і юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій і не використав відомості єдиного та державного реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них і не виконав Міждержавної угоди від 15 лютого 1951 року та інструкції до неї, статті 9 Конституції України. Вказали, що державний нотаріус перевіривши державний реєстр речових прав на право на будинковолодіння за адресою вул. Помірецька 70 м. Трускавця в оскаржуваній постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій зазначив, що воно зареєстроване за іншими особами (які не відомі позивачкам) і не витребував з державного нотаріального архіву м. Дрогобича нотаріальних справ. На переконання позивачок, державний нотаріус умисно не взяв до уваги свідоцтво про право на спадщину від 29 жовтня 1958 року (сестра ОСОБА_6 ОСОБА_7 успадкувала домоволодіння у АДРЕСА_2 , договір дарування 14 серпня 1959 року за реєстром 1-7251, відповідно до якого ОСОБА_7 подарувала зятю ОСОБА_8 домоволодіння, державний нотаріус, не виконав Міждержавної угоди від 15 лютого 1951 року згідно з якою приватне майно спадкодавця ОСОБА_4 знаходиться в с. Стрвяжик Нижньо-Устрицького р-н Дрогобицької області, яку віддали Польщі. Зазначили, що спірна постанова завдала позивачкам моральну та матеріальну шкоду. Також стверджували, що відповідач - КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» не виконав рішення Галицького районного суду у справі № 2-о-156/2009 від 19 листопада 2009 року та надав неправдиву інформацію на запит нотаріуса, на які посилається нотаріус Сулима Н.Б. в постанові від 15 вересня 2023 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії державного нотаріуса під час ухвалення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 вересня 2023 року № 754/02-31 відповідають вимогам статей 49, 67 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з чим зазначена постанова є правомірною, а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Аналізуючи норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд першої інстанції дійшов висновку, що листи КП ЛОР «Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20 січня 2010 року № 82 та від 18 грудня 2013 року № 436 (у позовній заяві помилково зазначено № 426) не є відповідями на запит на отримання публічної інформації позивачки, а отже не можуть бути оскаржені останньою. Суд вказав, що вимога позивачки про скасування таких листів зумовлена тим, що вона не погоджується з їх змістом. Водночас встановив відсутність у ОСОБА_4 нерухомого майна по АДРЕСА_4 , тому дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і в цій частині. За таких обставин суд вважав такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання реєстратора КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вчинити дії щодо належної реєстрації майна і землі спадкодавця ОСОБА_4 та за спадкоємцями. Так само необґрунтованими суд першої інстанції визнав позовні вимоги про зобов`язання Держави Україна зареєструвати право власності за спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що на праві власності зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_4 , та внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Щодо вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) КП ЛОР «Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації майна і землі спадкодавця ОСОБА_4 з 2009 року, суд зазначив, що позивачка не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю на пред`явлення відповідної вимоги. Крім того, суд зазначив, що позивачка не довела наявності протиправності рішень, дій та/або бездіяльності відповідачів, які б спричинили їй моральну шкоду, а також не встановив завдання відповідачами збитків матеріального характеру, що могло б бути підставою для стягнення матеріальної шкоди, у зв`язку з чим дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження у справі № 380/25826/23 - закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про належність до адміністративної юрисдикції спору щодо правомірності дій державного нотаріуса та постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 вересня 2023 року № 754/02-31, оскільки спір спрямований на захист прав позивачки у спадкових правовідносинах і за своєю правовою природою є приватноправовим. За встановлених обставин державний нотаріус Першої Львівської державної нотаріальної контори не здійснював владних управлінських функцій у розумінні КАС України, а тому з урахуванням суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції констатував, що вимоги про визнання протиправними його дій та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Оцінюючи вимоги про визнання протиправною бездіяльності КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», визнання протиправними та скасування листів від 20 січня 2010 року № 82 і від 18 грудня 2013 року № 426, суд апеляційної інстанції зазначив, що їх правова оцінка судом першої інстанції виключно крізь призму Закону України «Про доступ до публічної інформації» є помилковою, оскільки зазначені листи були надані на законну вимогу державного нотаріуса в межах вчинення ним нотаріальних дій щодо оформлення спадщини. Перевірка достовірності відомостей, викладених у цих листах, та надання їм правової оцінки є складовою розгляду спору щодо правомірності дій нотаріуса і підлягає здійсненню в межах цивільного судочинства. Так само вимоги про зобов`язання реєстратора КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вчинити дії щодо реєстрації майна та землі спадкодавця і спадкоємців, встановлення наявності чи відсутності компетенції цього підприємства з 2009 року, а також зобов`язання Держави Україна зареєструвати право власності за позивачкою та внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спрямовані на поновлення її цивільних прав і, відповідно, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства. Позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 10 000 000,00 грн на відшкодування шкоди є похідними від основних вимог, у зв`язку з чим також підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. За сукупністю наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неналежність цього спору до юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення за правилами цивільного судочинства.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року в частині закриття провадження у справі № 380/25826/23, зазначаючи, що вказане судове рішення призвело до позбавлення її, як спадкоємиці, права на судовий захист. Скаржниця зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. На її переконання, суд апеляційної інстанції безпідставно вирішив питання щодо її прав, свобод та інтересів у порядку письмового провадження без її присутності, незважаючи на те, що в суді першої інстанції справа розглядалася за правилами загального позовного провадження. Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, скаржниця обґрунтовує правомірність звернення до адміністративного суду з вимогою про встановлення наявності компетенції (повноважень) КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації майна і землі спадкодавця ОСОБА_4 з 2009 року. У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 також викладає доводи щодо протиправності постанови державного нотаріуса Сулими Н.Б. Першої Львівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15 вересня 2023 року № 754/02-31, обґрунтовуючи їх з огляду на сутність та зміст спірних правовідносин.

Позиція інших учасників справи

У відзиві відповідач 1 - Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині заявлених до неї позовних вимог без задоволення.

Відповідач 2 та відповідач 3 правом подати відзиви на касаційну скаргу не скористалися.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області, державного нотаріуса Сулими Надії Наталії Богданівни, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, стягнення шкоди.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 26 січня 2026 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою № 2, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину та майно: домоволодіння Оршака Івана с. Чорноріки Кроснянського повіту Жешівського воєводства Польща 1200 злотих, земля тощо; домоволодіння житлового будинку 4, який знаходиться за адресою: м. Борислав вул. Ясна, 3 га землі; домоволодіння житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 45,15 кв м - 7 га землі Свідоцтво про право на спадщину від 29 жовтня 1958 року; домоволодіння ОСОБА_9 (бездітний), який помер у 1981 році від інсульту і захоронений на міському кладовищі в м. Нойзес ФРН, переїхали в населений пункт Вестхайм ФРН (де є спадкове майно).

Постановою від 15 вересня 2023 року № 754/02-31 державний нотаріус Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Сулима Н.Б. відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_4 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмова обґрунтована тим, що ОСОБА_10 , державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори, 14 січня 2010 року заведено спадкову справу № 6/2010 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_5 . Вказано, що 14 січня 2010 року, до Першої Львівської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 , як єдина спадкоємиця, яка прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована (проживала) разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину. З приводу встановлення складу спадкового майна встановлено, що державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Бояківським О.В. тричі робились запити в КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо надання інформації про будинок АДРЕСА_4 . Згідно з довідками, виданими КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20 січня 2010 року № 82, від 18 грудня 2013 року № 436, за ОСОБА_4 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_6 , не зареєстроване; відповідно до довідки від 30 травня 2014 року № 189, житловий будинок АДРЕСА_4 зареєстровано за іншими особами. Повідомлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав право власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано не за спадкодавцем ОСОБА_4 , а за іншими особами.

Не погодившись із такою відмовою, листами реєстратора від 20 січня 2010 року № 82 та від 18 грудня 2013 року № 436 (у позовній заяві № 426), позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовим спором у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності дій державного нотаріуса Сулими Н.Б. Першої Львівської державної нотаріальної контори як спеціального суб`єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадкове майно та правомірності його постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Державний нотаріус наголошує, що така відмова була обґрунтованою, а спірна постанова - правомірною, оскільки нерухоме майно, яке позивачка просила успадкувати, зареєстроване не за спадкодавцем, а за іншими особами.

Отже, звертаючись до адміністративного суду із позовом щодо захисту своїх спадкових прав, позивачка фактично оспорює право власності на це майно осіб, за якими воно зареєстроване.

За таких обставин предметом судового розгляду у цій справі є не стільки правомірність дій та рішення державного нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки захист права власності позивачки на спадкове майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Оскільки у справі наявний невирішений спір про право, подальше оспорювання правомірності набуття особою такого права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об`єкт нерухомого майна. Такий спір, з урахуванням суб`єктного складу учасників справи, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Зазначені висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 листопада 2018 у справі № 826/11512/17.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Суд доходить висновку, що спір у цій частині має приватноправовий характер, та, з огляду на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі не є публічно-правовим і, відповідно, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

За таких підстав спір щодо правомірності дій державного нотаріуса, пов`язаних із відмовою у видачі свідоцтва про право на спадкове майно, а також правомірності постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не може бути вирішений за правилами адміністративного судочинства.

Відносини, пов`язані із здійсненням права власності на об`єкт нерухомого майна, включаючи відносини щодо виникнення права власності на підставі спадкування, регулюються, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, оскільки спірні правовідносини фактично спрямовані на захист майнових прав позивачки у сфері спадкування, на підтвердження та реалізацію її майнових прав, зокрема права на нерухоме майно, Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір щодо правомірності дій державного нотаріуса, пов`язаних із відмовою у видачі свідоцтва про право на спадкове майно та правомірності постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Заявлені позивачкою вимоги про зобов`язання держаного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця та Державу Україна зареєструвати право власності на нерухоме майно та внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про скасування відповідей КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20 січня 2010 року № 82 та від 18 грудня 2013 року № 426, зобов`язання його вчинити дії щодо реєстрації майна і землі за спадкодавцем та за спадкоємцями, встановлення наявності чи відсутності у нього компетенції (повноважень) щодо реєстрації майна і землі, за своїм змістом спрямовані на створення правових підстав для оформлення спадкових прав позивачки.

При цьому зазначені відповіді КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» були надані не позивачці як суб`єкту звернення, а на офіційні запити державного нотаріуса Першої Львівської державної нотаріальної контори, здійснені ним в межах ведення спадкової справи з метою з`ясування складу спадкового майна. Тобто між позивачкою та КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» не виникло публічно-правових відносин, у межах яких останнє здійснювало б владно-управлінські функції стосовно позивачки, а спірні відповіді не є індивідуальними актами, адресованими позивачці чи такими, що породжують для неї безпосередні юридичні наслідки.

Отже заявлені позивачкою вимоги є похідними від основного приватноправового спору щодо належності права власності на спадкове майно та слугують засобами реалізації цивільного інтересу позивачки, а відтак підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства у сукупності з вимогами про визнання протиправними дій державного нотаріуса Сулими Н.Б. Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15 вересня 2023 року №754/02-31, що підтверджується правильність висновків суду апеляційної інстанції в зазначеній частині.

Наведені в касаційній скарзі постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, оскільки висновки в цих постановах стосуються інших правовідносин.

Зокрема, у справі № 820/3713/17 предметом судового розгляду було питання відсутності компетенції у КП «Харківські теплові мережі» щодо складання акта обстеження об`єкта нерухомого майна та видачі акта-припису. Натомість у справі № 802/833/17-а спір стосувався встановлення відсутності повноважень у Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкривати виконавчі провадження з виконання постанов Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних органів щодо застосування адміністративно-господарських штрафів.

Оскільки вимоги про визнання протиправними рішень, дій, бездіяльності відповідачів не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, то відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і похідна вимога позивачки про стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у розмірі 10 000 000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної їх протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Підсумовуючи наведене, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову про закриття провадження у справі, діяв з дотримання норм матеріального і процесуального права.

Суд відхиляє посилання скаржниці на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу без її присутності, в письмовому провадженні, з огляду на те, що суд першої інстанції розглядав справу за правилами загального позовного провадження.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою від 04 грудня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд поновив позивачкам строк звернення до суду, відкрив провадження за проданою ними позовною заявою та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах якого й ухвалив рішення від 26 листопада 2024 року по суті позовних вимог.

30 грудня 2024 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій вона просила поновити строк на апеляційне оскарження, звільнити від сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, повернути помилково сплачений до суду першої інстанції судовий збір, витребувати наведені нею докази, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року та задовольнити визначені позовні вимоги.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 січня 2025 року витребував справу №380/25826/23 із суду першої інстанції та ухвалою від 12 березня 2025 року відкрив апеляційне провадження за поданою ОСОБА_1 апеляційною скаргою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Згідно з частиною третьою статті 296 КАС України апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Аналогічне правило встановлене частиною третьою статті 304 КАС України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу.

Матеріали справи не містять клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Тож іншою ухвалою від 12 березня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд, враховуючи відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження та за результатами її розгляду ухвалив оскаржувану постанову від 04 квітня 2025 року.

За таких обставин, Суд не виявив порушень норм процесуального права щодо розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи без участі скаржниці, у письмовому провадженні.

Отже, підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 380/25826/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов