Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/3314/18 826/689/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представники позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року ОСОБА_4 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) у справі №826/689/14 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» про накладення арешту на рахунки.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» (далі - відповідач, ТОВ «Архібуд» ) про накладення арешту на рахунки ТОВ «Архібуд».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на обмеження прав контролюючого органу з боку відповідача щодо виконання функцій для здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків і зборів, у зв'язку з недопуском уповноважених осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що є підставою для звернення до суду з позовом щодо забезпечення виконання платником податків його податкових обов'язків, визначених законом, шляхом накладення арешту на рахунки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, задоволено адміністративний позов та накладено арешт на рахунки ТОВ «Архібуд»: №26000600111843 (код валюти 840, 978, 980), відкритий у ПАТ «КБ «Хрещатик», МФО 300670; №26000013002825 (код валюти 980), відкритий у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627; №26001023002825 (код валюти 980), відкритий у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627; №26044013002825 (код валюти 980), відкритий у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627; №26107013002825 (код валюти 980), відкритий у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627; №26108023002825 (код валюти 980), відкритий у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627; №26045305062 (код валюти 980), відкритий у ПАТ «Банк Форум», МФО 322948; №26049300004349 (код валюти 980), відкритий у ПАТ «Банк Форум», МФО 322948; №26067305062 (код валюти 980), відкритий у ПАТ «Банк Форум», МФО 322948; №26008010102539 (код валюти 980), відкритий у ПАТ «Вернум Банк», МФО 380689; №26000287445 (код валюти 980), відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві, МФО 380805.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відмова відповідача від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної перевірки є підставою для застосування положень підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України у частині накладення арешту на рахунки платника податків.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права у частині наявності підстав для застосування арешту коштів, оскільки законодавством визначено, що адміністративний арешт платника податків у разі відмови від допуску посадових осіб до проведення перевірки може бути застосований виключно за наявності законних підстав для проведення такої перевірки. Проте, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, те, що правомірність підстав для проведення перевірки відповідача була предметом судового розгляду, де були визнані протиправними дії щодо проведення перевірки, а отже відсутні законні підстави для її проведення.

Контролюючим органом надані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач посилається виключно на аналіз фактичних обставин у справі, заперечень на доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 травня 2013 року до контролюючого органу надійшов лист від Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби ( далі - Ірпінська ОДПІ ) про надання матеріалів перевірки, яким Ірпінською ОДПІ позивачу було направлено матеріали зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2013 року.

У зв'язку з отриманням вказаного листа позивач направив на адресу ТОВ «Архібуд» письмовий запит від 18 жовтня 2013 року №15778/10 про надання інформації, а саме: пояснень та документального підтвердження господарських операцій між відповідачем і ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» ( далі - ТОВ «БК «Палаццо» ) за лютий місяць 2013 року.

На даний запит податкового органу листом від 04 листопада 2013 року №91 ТОВ «Архібуд» надіслало відповідь про відмову у наданні пояснень та документального підтвердження з питань, що визначені в запиті.

У зв'язку з відмовою відповідача у наданні відомостей, витребуваних податковими органами, 20 січня 2014 року позивачем було видано наказ №207 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Архібуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «БК «Палаццо» за лютий 2013 року та виписано направлення на проведення перевірки від 21 січня 2014 року № 128/26-55-22-04.

21 січня 2014 року на виконання вказаного наказу та відповідно до направлення на проведення перевірки, уповноваженою особою контролюючого органу було здійснено виїзд за місцем знаходження ТОВ «Архібуд» з метою проведення перевірки.

Однак, головний бухгалтер ТОВ «Архібуд» ОСОБА_9, посилаючись на відсутність підстав для проведення перевірки, відмовилась отримувати копію наказу на проведення перевірки та не допустила посадових осіб контролюючого органу до її проведення, про що позивач склав акт від 21 січня 2014 року № 721/26-55/22-04.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 січня 2014 року позивачем було прийнято рішення про застосування до ТОВ «Архібуд» умовного арешту майна та в цей же день, на підставі статті 94 Податкового кодексу України було подано адміністративний позов про накладення арешту на рахунки відповідача.

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У відповідності до абзацу 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відтак, арешт майна платника може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Отже, з метою правильного вирішення даного спору судовим інстанціям необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача.

В свою чергу, суди попередніх інстанцій встановлюючи наявність підстав для накладення арешту на рахунки платника податків, виходили з дотримання контролюючим органом процедури призначення перевірки, не досліджуючи законність її призначення та проведення.

При цьому, відмова у допуску до перевірки не може бути підставою для прийняття рішення про арешт рахунків платника податків в розумінні підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, якщо така перевірка здійснена без дотримання умов та порядку прийняття контролюючим органом рішення про її проведення, що свідчить про її незаконність та відсутність правових наслідків такої.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі №816/1010/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року, визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Архібуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським відносинам з ТОВ «БК «Палаццо» за лютий 2013 року та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №207 від 20 січня 2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд».

Відтак, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось встановлення обставин щодо законності проведення перевірки, з урахуванням наведених судових рішень, що є визначальним при вирішені спору щодо застосування до платника податків виняткового способу забезпечення виконання обов'язків, визначених законом, у вигляді накладення арешту на рахунки.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач звертався до суду з клопотання про зупинення провадження даної справи до набрання законної сили рішенням у справі №816/1010/14, де вирішується питання, яке пов'язано з розглядом даної справи, однак, судом першої інстанції протокольною ухвалою необґрунтовано відхилено клопотання ТОВ «Архібуд» щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ).

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення судом процесуальної дії) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року у справі №826/689/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанцій.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова