Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/1862/18 806/999/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 (суддя Липа В.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 (головуючий суддя - Малахова Н.М., судді: Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі № 806/999/14 за позовом Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області до Державної фінансової інспекції в Житомирській області, треті особи: Фермерське господарство «Виробник», Управління Держземагенства у Бердичівському районі Житомирської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «КББ» про скасування пунктів вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Бердичівська районна державна адміністрація Житомирської області звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Житомирській області про визнання незаконними та скасування пунктів 2, 3 вимоги від 04.02.2014 № 06-07-17/729 про усунення виявлених ревізією порушень.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 07.07.2014 позовні вимоги задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.09.2014 залишив постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція в Житомирській області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2014, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна фінансова інспекція в Житомирській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Зокрема, зазначає, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством відповідачу надано право здійснювати контроль за розпорядчими документами об'єкта контролю, а також за використанням коштів та майна державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області за період з 01.01.2010 по 01.10.2013, результати якої оформлено актом від 24.12.2013 № 06-07-09/086.

З огляду на встановлення за результатами здійсненого контрольного заходу ряду порушень та недоліків відповідачем 04.02.2014 направлено голові Бердичівської районної державної адміністрації Збаражському В.А. лист № 06-07-17/729 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності позивача.

У вказаному листі Державна фінансова інспекція в Житомирській області з метою попередження виявлених порушень та невиникнення їх в подальшому, керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимагала, зокрема: в пункті 2 у відповідності до вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-ХІV вжити заходів щодо перерахування до відповідного бюджету коштів у загальному розмірі 512909,00 грн. В іншому випадку вжити заходи щодо повернення земельної ділянки до земель держаної власності; в пункті 3 вжити заходи щодо відшкодування відповідним місцевим бюджетам збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням сільськогосподарських угідь, на загальну суму 181815,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Державна фінансова інспекція в Житомирській області, зобов'язуючи позивача вжити заходи щодо перерахування до відповідного бюджету коштів на загальну суму 512909,00 грн. та щодо відшкодування відповідним місцевим бюджетам збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням сільськогосподарських угідь, у загальному розмірі 181815,00 грн., вийшла за межі наданих законом владних повноважень.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Пункт 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закріплює право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 15.04.2014 у справі за позовом Талалаївського районного центру зайнятості Чернігівської області - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги; від 21.04.2015 у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Шипинецької сільської ради, треті особи - Державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області, ОСОБА_2, про виконання вимоги; від 20.01.2015 у справі за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної фінансової інспекції в Харківській області, за участю Прокуратури Харківської області, про визнання недійсною та скасування вимоги, які мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, поставлено питання про визнання незаконними та скасування пунктів 2, 3 вимоги від 04.02.2014 № 06-07-17/729, якими зобов'язано позивача вжити заходи щодо перерахування до відповідного бюджету коштів у розмірі 512909,00 грн., а також щодо відшкодування відповідним місцевим бюджетам збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням сільськогосподарських угідь, у сумі 181815,00 грн.

Тобто, відповідачем у цих пунктах вимоги вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов'язано вчинити дії, спрямовані на повернення зазначених коштів.

У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, заявлені Бердичівською районною державною адміністрацією Житомирської області у розглядуваному адміністративному позові вимоги є передчасними.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в позові.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі № 806/999/14 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк