Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/537/18 0670/2064/11 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 (суддя Черноліхов С.В.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 (судді Зарудяна Л.О., Кузьменко Л.В., Пасічник С.С.)

у справі № 0670/2064/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснаб»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У березні 2011року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промснаб» (далі Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Радомишльському районі, правонаступником якої є Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визначення Товариству податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач за наслідками проведеної перевірки склав акт, в якому виклав свої висновки про те, що в порушення вимог чинного законодавства позивачем неправильно визначено розмір його податкових зобов'язань.

Вважаючи, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність порушень законодавства у діяльності Товариства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі від 07.07.2010 №0000421601/0 та від 16.09.2010 №0000421601/1.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало.

03.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що під час документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, поданої Товариством за травень 2010 року, контролюючий орган дійшов висновку, що при її заповненні платником не зменшено рядок 23.4 (залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу у сумі 1 366 567 грн. згідно з актом позапланової виїзної перевірки № 60-23/035-31604782 від 14.04.2010), що призвело до порушення вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 5.12.5 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" №166 від 30.05.1997.

За результатами перевірки складено акт №115/1601/32604782 від 07.07.2010 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000421601/0 про визначення Товариству податкового зобов'язання по податку на додану вартість усього 1 018 047, 00 грн., у тому числі: 969 569 грн. основного платежу і 48 478 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Після завершення процедури адміністративного оскарження ДПІ прийнято повідомлення-рішення №0000421601/1 від 16.09.2010 аналогічного змісту.

Свої дії щодо цього ДПІ обґрунтовує тим, що Товариство безпідставно віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість у вересні 2009 року внаслідок придбання у ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" томатної пасти, оскільки ця господарська операція не мала реального характеру.

Спірні правовідносини внормовано приписами Законів України «Про податок на додану вартість», «;Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Товариством вимог Закону України «Про податок на додану вартість» спростовано під час розгляду справи.

При цьому судами, у відповідності до приписів статті 72 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), прийнято до уваги судові рішення по справі №0670/2914/11, якими встановлено факт реальності здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" по доставці томатної пасти.

Вказані рішення набрали законної сили та залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2014.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), відповідач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність рішень ДПІ. При цьому, відповідач не встановив та не довів, що відомості, які містяться в документах наданих Товариством, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або того, що відомості, які містяться в документах позивача, ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер