Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №820/4063/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2019 року

Київ

справа №820/4063/18

адміністративне провадження №К/9901/2698/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/4063/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Тацій Л. В., судді: Подобайло З. Г., Григоров А. М. ),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10 квітня 2018 року № 387 о/с про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ на капітана поліції ОСОБА_1, слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 24 квітня2018 року № 9 о/с в частині звільнення позивача зі служби за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

1.3. поновити позивача на посаді слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУПН в Харківській області;

1.4. стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2018 року до дня поновлення на роботі.

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вважає своє звільнення з займаної посади протиправним.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року позов задоволено повністю.

3.1. Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10 квітня 2018 року № 387 про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ на капітана поліції ОСОБА_1, слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області.

3.2. Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24 квітня 2018 року № 96 о/с "по особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

3.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

3.4. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2018 року до дня поновлення на роботі.

3.5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем надано довідку від 07 лютого 2018 року про огляд його в цей день хірургом КЗОЗ "Харківська міська студентська лікарня", яка визнана судом належним доказом поважності причин відсутності на роботі, тому спірні накази відповідача є протиправними.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято спірні накази, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він був відсутній на службі безпідставно.

Накази про звільнення відповідачем протиправно прийняті під час його перебування на лікуванні. Також вважає безпідставним застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

3.2. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній висловив заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги. Також зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що довідка про огляд позивача лікарем-хірургом не є підтвердженням поважної причини відсутності на службі. Звертає увагу, що доводи, якими позивач обгрунтовує касаційну скаргу не були предметом розгляду даної справи в судах попередніх інстанціях з причини неповідомлення їх позивачем суду, а тому не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.

3.3. За цих обставин вважає, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. З 03 серпня 2005 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року - в Національній поліції в спеціальному званні "капітан поліції", зокрема, на посаді слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

5. Наказом № 387 від 10 квітня 2018 року за підписом начальника ГУНП в Харківській області позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі 07 лютого 2018 року без поважних причин, тобто прогулах у вигляді звільнення за статтею 77 пункту 6 розділу 1 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

6. Наказом №96 о/с Головного управління національної поліції в Харківській області позивача звільнено з посади слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області згідно з Законом України від 02 липня 2015 року № 580-8 "Про Національну поліцію" у запас Збройних сил за пунктом 6 частини першої статті 77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

7. Не погодившись з наказами Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10 квітня 2018 року № 387 о/с та від 24 квітня 2018 року № 9 о/с в частині його звільнення зі служби за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

10. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

11. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

12. Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 р. № 580-VIII.

13. Відповідно до Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 р. № 580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

14. Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

15. Згідно з пунктам 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

16. Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

17. Згідно з пунктом 9 Розділу ІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

18. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460 службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

19. статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

20. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу.

21. Відповідно до статтею 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

22. Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", яка визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

23. Згідно з частиною 1 1 статті 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

24. Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" установлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього спору є правомірність та обґрунтованість дій відповідача щодо звільнення позивача зі служби в органах поліції.

27. Судом встановлено, що позивач згідно графіку чергування повинен був 07 лютого 2018 року заступити на чергування, але до Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області, тобто за місцем роботи не прибув, про що начальником СВ Липецького відділу поліції Лукяновим І. В. складено 07 лютого 2018 року два рапорти. У вказаних рапортах також зазначено про те, що на телефонні дзвінки позивач не відповідав, при виїзді за місцем проживання позивача двері домоволодіння ніхто не відчинив, сусіди повідомили, що тривалий час не спілкувались з позивачем, а його батьки в телефонній розмові пояснили, що також не знають місцезнаходження сина.

28. Начальником Липецького ВП Тураєвим Д. І. на підставі поданих на його ім'я рапортів безпосереднім керівником позивача 07 лютого 2018 року складено рапорт, який адресовано Начальнику ГУНП в Харківській області з приводу відсутності позивача на роботі, в якому повідомлено, що позивач на телефонні дзвінки не відповідає, його місцезнаходження невідоме.

29. Відповідно до п. 2.1 Інструкції про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 р. (Далі- Інструкція) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

30. Підпунктом 2.2.20 п. 2.2 Інструкції передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1-2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

31. Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.5,2.6 Інструкції)

32. Судами встановлено, що наказом Начальника ГУНП в Харківській області 09 лютого 2018 року № 237 призначено службове розслідування відносно капітана поліції ОСОБА_1.

33. В ході проведення службового розслідування 12 березня 2018 року у безпосереднього керівника ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення, за змістом яких останній підтвердив відомості, викладені ним у рапортах, додатково зазначив, що 07 лютого 2018 року позивач зателефонував йому вдень та повідомив, що захворів.

В телефонній розмові ОСОБА_1 попереджено про необхідність оформлення лікарняного листа.

34. ОСОБА_1 в письмових поясненнях, наданих в межах службового розслідування, повідомив, що вночі з 06 лютого 2018 року на 07 лютого 2018 року, перебуваючи вдома близько 04 години ранку відчув різкий біль в спині, зателефонував безпосередньому керівнику, після чого випив знеболююче та заснув. Прокинувшись близько 12 години 07 лютого 2018 року, відчув, що біль не минув, і позивач зателефонував до лікарні МВС та викликав лікаря додому, але лікар до 20 години 07 лютого 2018 року не приїхав, більше до лікарні в цей день позивач не додзвонився. Наступного дня, тобто 08 лютого 2018 року з 08 години ранку попросив знайомих, які допомогли йому дістатись до лікарні МВС, де позивачу відкрито лікарняний лист з 08 лютого 2018 року.

35. Окрім того, 08 лютого 2018 року начальником Липецького ВП на адресу поліклініки "ДУ ТМО МВС по Харківській області" направлено запит, в якому запитано інформацію про те, чи звертався позивач в період з 05 лютого 2018 року по 08 лютого 2018 року до закладу за медичною допомогою.

36. На вказаний запит 09 лютого 2018 року поліклінікою "ДУ ТМО МВС по Харківській області" надано відповідь, згідно якої повідомлено, що ОСОБА_1 звернувся до поліклініки 08 лютого 2018 року та в період з 08 лютого 2018 року по час надання відповіді перебуває на лікарняному.

37. Відповідно до пункту 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

38. За результатами службового розслідування 10 квітня 2018 року складено висновок, затверджений начальником ГУНП в Харківській області, в резолютивній частині якого запропоновано здійснити заходи шляхом звільнення з Національної поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі 07 лютого 2018 року без поважних причин, тобто прогул.

39. За результатами проведеного службового розслідування, та на підставі висновку 10 квітня 2018 року прийнято оскаржуваний наказ №387 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, а 24 квітня 2018 року - наказ № 96 о/с про звільнення позивача.

40. Судами було встановлено, що позивач, оскаржуючи вказані накази, посилається на поважність причин відсутності на роботі 07 лютого 2018 року, обґрунтовуючи свої доводи виключно наявністю довідки Харківської міської студентської лікарні від 07 лютого 2018 року.

41. Однак, відомості довідки від 07 лютого 2018 року про огляд позивача хірургом поліклініки при проведенні службового розслідування, на підставі результатів якого прийнято оскаржувані накази, суперечать письмовим поясненням позивача, за якими протягом цього дня позивач перебував вдома, а повідомлені ним обставини звернення в телефонному режимі до поліклініки "ДУ ТМО МВС по Харківській області" 07 лютого 2018 року спростовуються довідкою цього медичного закладу, яка свідчить про те, що за медичною допомогою не звертався. Крім цього, ця довідка про перебування позивача 07 лютого 2018 року у лікарні під час службового розслідування позивачем не надавалась.

42. При цьому Верховний Суд враховує, що позивачем не було виконано покладений на нього як на поліцейського обов'язок у разі хвороби повідомити негайно про це свого безпосереднього керівника, що визначений частиною 1, пунктом 3.1 частини 3 Порядку госпіталізації та амбулаторного лікування працівників органів та підрозділів ГУНП, затвердженого Наказом Головного управління Національної Поліції № 1138 від 08 листопада 2016 року, за якими атестовані працівники у випадку захворювання повинні негайно повідомити свого безпосереднього керівника про місцезнаходження на лікуванні.

43. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

44. Однак, судами попередніх інстанцій було встановлено на підставі матеріалів службового розслідування та складеного висновку, що позивач порушив службову дисципліну, а саме: був відсутній на службі без поважних причин.

45. Враховуючи те, що служба в органах поліції за своїм характером та специфікою має базуватися на високій свідомості та підвищеному почуттю відповідальності, а також те, що в день відсутності на службі без поважних причин позивач мав також обов'язок заступити на чергування, Верховний Суд вважає, що в спірних правовідносинах відповідач, приймаючи оспорювані накази, діяв обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень та застосував до позивача такий вид стягнення, який в повній мірі відповідає скоєному ним проступку.

46. Також Верховний Суд погоджується з критичним сприйняттям судом апеляційної інстанції доводів позивача про те, що у нього з керівництвом склались неприязні стосунки, що, на думку позивача, слугувало підставою для надання необ'єктивної оцінки поважності підстав його відсутності на роботі, оскільки доказів цього, а також доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку цих обставин зі звільненням позивача суду не надано. Окрім того, наявність між позивачем і його керівництвом неприязних стосунків жодним чином не впливає на правомірність прийнятих наказів, оскільки позивач при проведенні службового розслідування власноруч надав письмові пояснення, згідно яких не вказав про перебування 07 лютого 2018 року на прийомі у лікаря, а навпаки зазначив, що перебував протягом всього дня вдома, довідку в межах службового розслідування не подавав.

47. При вирішенні спору щодо оскарження наказу про звільнення у зв'язку з відсутністю особи на робочому місці без поважних причин, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

48. Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності, обставини за яких вчинено проступок, а також вина працівника.

49. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що відсутність протягом робочого дня 07 лютого 2018 року на роботі позивача сторонами у справі не оспорюється, дослідивши обставини справи та надані учасниками справи докази у їх сукупності, прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем належним чином проведене службове розслідування, оформлено його результати, вжито заходи для з'ясування обставин відсутності позивача на роботі, надано можливість подати письмові пояснення позивачу, яким, в свою чергу, будь-яких доказів поважності причин відсутності на роботі 07 лютого 2018 року під час проведення службового розслідування не надано.

50. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вказана довідка не може бути врахована як належний та допустимий доказ наявності поважних причин неприбуття позивача на роботу, оскільки вона суперечить поясненням позивача, а також не свідчить про визнання його у цей день лікарем тимчасово непрацездатним.

51. Відповідно до п. 1.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.12.2001 №1005/6196 листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

52. Таким чином, за умови звернення позивача 07 лютого 2018 року до лікаря, незалежно від територіального розміщення такого медичного закладу чи приналежності його до місця роботи позивача, останній, за наявності таких підстав, повинен був отримати лікарняний лист, чого ним зроблено не було.

53. Отже, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10 квітня 2018 року № 387 о/с про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з органів внутрішніх справ на капітана поліції ОСОБА_1, слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та від 24 квітня 2018 року № 9 о/с в частині звільнення позивача зі служби за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" є правомірними, у зв'язку із чим не підлягають скасуванню.

54. Згідно з пунктом 24 розділу II Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

55. Враховуючи, що судом встановлено правомірність звільнення позивача, правильним є висновок апеляційного суду про те, що позовні вимоги в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

56. При цьому, Верховний Суд зауважує про безпідставність доводів позивача щодо неправдивої інформації в його письмових поясненнях з тих причин, що вказані пояснення писав та підписував не він особисто, а вони написані іншим працівником поліції з його слів, оскільки про такі обставини при розгляді справи в судах попередніх інстанцій позивач не повідомляв, ці пояснення не ставив під сумнів, а в силу статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у постанові суду.

57. Доводи касаційної скарги не спростовують вказаного висновку суду апеляційної інстанції, а лише зводяться до суб'єктивної переоцінки позивачем встановлених судом фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.

58. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно надано оцінку всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розумінням ухваленого судами рішення.

59. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

60. За змістом частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова