Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа №815/5354/16

касаційне провадження №К/9901/38849/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 (суддя Бжассо Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Косцова І.П., судді: Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.) у справі № 815/5354/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА СЕРВІС» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВА СЕРВІС» звернулось до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 26.08.2016 № 500060006/2016/000094/2 про коригування митної вартості товарів.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 16.02.2017 адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 залишив без змін.

Одеська митниця ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 2 частини другої статті 52, пунктів 2, 3 частини другої статті 53, пункту 2 частини шостої статті 54, частини першої статті 55, частин другої, четвертої, п`ятої, дев`ятої, десятої статті 58 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, а отже є необґрунтованими та неправомірними.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.06.2016 № 10/0616-Китай Компанією «BODA INDUSTRIAL AND TRADE CO., LTD» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АКВА СЕРВІС» радіатори біметалеві 500/100, 24700 секцій (2470 шт.), торгівельної марки Сантехпром, виробник - «BODA INDUSTRIAL AND TRADE CO., LTD», країна виробництва - Китай.

З метою здійснення митного оформлення зазначеного товару та підтвердження його митної вартості позивачем надіслало до Одеської митниці ДФС зовнішньоекономічний договір від 10.06.2016 № 10/0616-Китай, інвойс від 14.07.2016 № 160614, копію митної декларації країни відправлення від 15.07.2016 № 310120160513236448.

За результатами проведеної перевірки фахівцями митного органу встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: пунктом 4.6 зовнішньоекономічного договору від 10.06.2016 № 10/0616-Китай передбачено, що вартість пакування та тари входять до ціни товару, але в комерційних документах (інвойсі та рахунку-проформі) не вказано їх вартість; відправником товару 12.06.2016 видано експортний прайс-лист, в якому зазначено вагу однієї одиниці вантажу на рівні 13,8 кг., але в поданій до митного оформлення ЕМД вага одиниці приблизно складає 20 кг.

З метою підтвердження митної вартості імпортованого товару Товариству з обмеженою відповідальністю «АКВА СЕРВІС» надіслано вимогу про надання протягом 10 календарних днів додаткових документів: якщо здійснювалось страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу відповідача 26.08.2016 позивачем надано: бухгалтерську виписку по взаєморозрахункам з нерезидентом від 25.08.2016 № 25082016/01; висновок експерта від 25.08.2016 № 20-56/8-2016; лист продавця від 25.08.2016; заяву імпортера від 25.08.2016 № 25082016/02; переклад митної декларації; лист уповноваженої особи декларанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Бело Компані» від 25.08.2016 № 2508.

За наслідками дослідження додатково представлених документів Одеською митницею ДФС також виявлено в них розбіжності, а саме: в бухгалтерській виписці від 25.08.206 № 25082016/01, виданій Товариству з обмеженою відповідальністю «АКВА СЕРВІС», в заголовку граф «Д-т долари США, К-т долари США» вказано реквізити Приватного товариства «Сонекс», яке не є стороною зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2016 № 10/0616-Китай; в бухгалтерській виписці від 25.08.2016 № 25082016/01 вказано як одну з підстав для здійснення попередньої оплати додаткову угоду від 19.08.2016 № 1, тоді як саму передплату здійснено 03.08.2016; в проформі-інвойсі від 14.06.2016 № 160614 та інвойсі від 14.07.2016 № 160614 вказано умову поставки на рівні стовідсоткової попередньої оплати, але згідно з платіжним дорученням від 02.08.2016 № 1 та бухгалтерською випискою від 25.08.2016 № 25082016/01 позивачем здійснено передплату в розмірі 62745 доларів США, що складає 75,83 відсотки заявленої інвойсної вартості товару, та здійснено її вже після відправлення товарно-матеріальних цінностей за коносаментом від 18.07.2016 № SZBS16070041.

В зв`язку із цим 26.08.2016 відповідачем прийнято рішення № 500060006/2016/000094/2 про коригування митної вартості товарів з обранням резервного методу та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00245.

За правилами частини першої статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається суди встановили, що позивачем подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни контракту. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

При цьому судові інстанції цілком об`єктивно відхилили посилання відповідача на розбіжності між пунктом 4.6 зовнішньоекономічного договору від 10.06.2016 № 10/0616-Китай, згідно з яким передбачено, що вартість пакування та тари входять до вартості товару, та комерційними документами (інвойсом та рахунком-проформою), де не вказано їх ціну, адже, оскільки контрактом прямо передбачено, що вартість тари та пакування окремо не розраховуються, а включені у вартість товару, в інвойсі та рахунку-проформі цілком об`єктивно не зазначено окремо ціну цих матеріалів.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей у вазі одиниці вантажу в експортному прайс-листі та декларації, то останні не можуть бути визнані суттєвими недоліками, які унеможливлюють встановлення дійсної митної вартості імпортованого товару.

Більш того, листом від 25.08.2016 Компанія «BODA INDUSTRIAL AND TRADE CO., LTD» повідомила, що при складанні прайс-листа від 12.06.2016 менеджером допущено помилку та неправильно вказано вагу одиниці товару, правильна вага радіатора складає 20,07 кг.

З приводу наявності в бухгалтерській виписці реквізитів підприємства, яке не є стороною зовнішньоекономічного контракту, то судами попередніх інстанцій з`ясовано, що це також є опискою, допущеною бухгалтером підприємства.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги доводи митного органу про безпідставність здійснення позивачем попередньої оплати за зовнішньоекономічним контрактом після відправлення товарів, оскільки додатком до договору від 10.06.2016 № 10/0616-Китай передбачена можливість позивача сплатити передплату в розмірі 62745,00 доларів США за інвойсом від 14.07.2016. В свою чергу, факт підписання додаткової угоди після складання інвойсу та сплати коштів не свідчить про заниження товариством митної вартості товару, оскільки зазначені кошти фактично сплачено відповідно до підписаних сторонами документів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Одеської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі № 815/5354/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк