Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа №808/2694/15

касаційне провадження №К/9901/24884/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі № 808/2694/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0012171701.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16.07.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є податковим агентом, а відтак безпідставно не сплатив податок з доходів фізичних осіб за господарськими операціями щодо закупівлі в них шкірсировини.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.12.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2015 скасував та прийняв нову - про задоволення позову.

Енергодарська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2015.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 168.1 статті 168, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 9, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, наголошує, що оспорюване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, а висновки, викладені в ньому, не відповідають фактичним обставинам справи.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Енергодарською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 01.12.2014 № 319/08-23-17-01-02/ НОМЕР_1 .

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 51.1 статті 51, підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неподанням як податковим агентом податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою ДФ-1, а також неперерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб із виплачених сум громадянам за придбану сільськогосподарську продукцію в загальному розмірі 325309,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0012171701, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, в розмірі 325309,00 грн. за основним платежем та 242404,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фізична особа-підприємець вважається податковим агентом працівника-фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

За правилами абзацу другого пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.

Згідно ж із пунктом 297.3 статті 297 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.7 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2.3.2.2 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Утім, як встановлено судом апеляційної інстанції, збільшуючи позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, орган доходів і зборів виходив виключно з пояснень, наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під час перевірки, відповідно до яких останній у 2011 - 2013 роках здійснював придбання шкур великої рогатої худоби в громадян всього Кам`янсько-Дніпровського району, без дослідження при цьому будь-яких первинних документів, які б засвідчували вказаний факт, а також без встановлення кола осіб, з якими підприємцем укладались цивільно-правові угоди щодо придбання шкірсировини, та їх статусу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, що з урахуванням приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) є підставою для визнання його протиправним та скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі № 808/2694/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк