Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.05.2018 року у справі №826/14324/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2021 року

Київ

справа №826/14324/17

адміністративне провадження №К/9901/49487/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Телерадіоорганізація "ДОВІРА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року (суддя - Аверкова В. В. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року (колегія суддів:

Карпушова О. В., Губська Л. В., Кобаль М. І.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Телерадіоорганізація "ДОВІРА" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення № 1873 від 05.10.2017, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Дочірнє підприємство "ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЯ "ДОВІРА" (надалі - ДП "ТРО "ДОВІРА") звернулось до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення від 05.10.2017 №1873 "Про результати позапланової перевірки ДП "ТРО "ДОВІРА", м. Київ (НР №00233-м від 20.09.2012, НР №00234-м від
16.09.2011, НР №00230-м від 23.01.2013, НР №00235-м від 21.04.2016, НР №00231-м від 03.10.2015, НР №00232-м від 22.03.2011, НР №00228-м від 25.04.2007, НР №00229-м від 20.06.2011, ефірне мовлення, позивні: "АВТОРАДІО").

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно прийнято спірне рішення, оскільки кінцевий бенефіціарний власник ДП "ТРО "ДОВІРА" змінився до набрання чинності п. "ґ" ч.3 ст.35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а саме 13.11.2016, отже позивач не зобов'язаний подавати заяву про переоформлення ліцензії на мовлення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами не досліджено зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилено клопотання про дослідження доказів, як і не встановлено обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказав, що правові підстави для скасування судових рішень відсутні, відтак просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в письмовому провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшла заява Громадської організації "Детектор Медіа" від 26.05.2017 з приводу проведення перевірки щодо своєчасного подання, в тому числі ДП "ТРО "ДОВІРА", заяви про переоформлення ліцензії внаслідок зміни кінцевого бенефіціарного власника.

Відповідачем 11.07.2017 проведено позапланову перевірку діяльності ДП "ТРО " ДОВІРА" м. Київ на предмет дотримання останнім вимог статті 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", за результатами якої складено акт від
11.07.2017 №41 ПП/Кв/С/17.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10 липня 2017 року кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ДП "ТРО "ДОВІРА", є ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

20.04.2017 до Національної ради надійшов лист від 18.04.2017 вих. №18-04/17/3 ДП
"ТРО "ДОВІРА", яким було повідомлено про зміну кінцевого бенефіціарного власника, яким став ОСОБА_1.

Однак, станом на 31.05.2017, заяви встановленого зразка Рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення №2434 від 18.12.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2014 за №43/24820, про переоформлення ліцензії на мовлення у зв'язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, документів або їх засвідчених заявником копій, що підтверджують зміну, а також відомостей про структуру власності з урахуванням внесених змін, ДП "ТРО " ДОВІРА", не надано, чим порушено вимоги статті 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

13.07.2017 позивач подав до Національної ради зауваження-заперечення на вказаний акт позапланової перевірки 11.07.2017.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1873 від 05.10.2017 "Про результати позапланової перевірки ДП "ТРО "ДОВІРА" вирішено:

- визнати факт неподання ДП "ТРО "ДОВІРА" заяв про переоформлення ліцензій НР №00233-м від 20.09.2012, НР №00234-м від 16.09.2011, НР №00230-м від 23.01.2013, НР №00235-м від 21.04.2016, НР №00231-м від 03.10.2015, НР №00232-м від
22.03.2011, НР №00228-м від 25.04.2007, НР №00229-м від 20.06.2011 у зв'язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата;

-звернутися до суду із позовом про анулювання вказаних ліцензій на мовлення ДП
"ТРО "ДОВІРА", м. Київ.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що позивач подав до Національної ради заяву про переоформлення ліцензії на мовлення з порушенням строків визначених законодавством, оскільки така заява була подана лише
28.05.2017, а не протягом 10 робочих днів від 13.11.2016.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у спірних правовідносинах, урегульовано, зокрема, Законами України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про телебачення і радіомовлення" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" передбачено, що Національна рада, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; контроль та нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а за їх відсутності - про всіх власників та учасників телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги і всіх фізичних осіб та власників і учасників юридичних осіб на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги, про пов'язаних осіб та про структуру власності телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги.

Контроль здійснюється шляхом подання Національною радою запитів про надання інформації до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, запитів на отримання інформації з державних реєстрів, а також запитів про надання інформації до компетентних органів іноземних держав відповідно до міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення передбачена статтею 71 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Частиною другою вказаної статті передбачено, що міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених статтею 71 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги (частина сьома статті 72).

Рішення про стягнення штрафу приймається: якщо після винесення попередження відповідні порушення не були усунені; якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продовження) ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень; якщо провайдер програмної послуги за час після сплати ним попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень (частина восьма статті 72).

Частиною 12 статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що якщо порушення не були усунені після попередження та стягнення штрафу, Національна рада подає до суду справу про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або справу про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.

Верховний Суд у постановах від 04.07.2019 у справі № 826/25903/15 та від
10.09.2019 у справі № 826/14599/17, обставини яких є подібними, дійшов висновку, що аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що зверненню Національної ради до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення мають передувати як факти систематичного порушення телерадіоорганізацією законодавства про телебачення і радіомовлення, так і застосування до неї послідовно таких санкцій, як попередження та стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 21 Закону №538/97 Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до пункту 2.1., абзацу 5 пункту 2.3, пункту 2.4 Розділу ІІ Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 №115, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 - за № 313/20626 (далі також - Інструкція), Національна рада здійснює наглядові повноваження шляхом проведення планових і позапланових перевірок діяльності ліцензіатів.

Підставами для здійснення позапланових перевірок є: заява фізичних та юридичних осіб про порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Планові та позапланові перевірки здійснюються за рішенням Національної ради.

У рішеннях Національної ради про проведення позапланової перевірки вказуються найменування або прізвище, ім'я, по батькові ліцензіата, щодо якого буде проводитися перевірка, та предмет перевірки.

Відповідно до пункту 5.2 розділу V Інструкції за результатами планової чи позапланової перевірки складається акт перевірки (додатки 2-5) та/або протоколи (додатки 6,7).

Відповідачем 11.07.2017 проведено позапланову перевірку діяльності ДП "ТРО " ДОВІРА" м. Київ на предмет дотримання останнім вимог статті 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", за результатами якої складено акт від
11.07.2017 №41 ПП/Кв/С/17, в якому зазначено, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10 липня 2017 року кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ДП "ТРО "ДОВІРА", є ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Частинами першою, другою, пунктом "ґ" частини третьої статті 35 Закону №3759 встановлено, що у разі зміни даних, передбачених статті 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ліцензіат подає Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення за встановленою Національною радою формою.

До заяви додаються завірені у встановленому порядку копії документів, які підтверджують необхідність внесення змін до ліцензії.

Підставами для переоформлення ліцензії на мовлення, в тому числі, можуть бути: зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.

У ч. 3 ст. 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути, у тому числі, зміна організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата; зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.

Частиною 6 статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що Національна рада може застосувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції:

- оголошення попередження;

- стягнення штрафу;

- анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі:

а) факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної діяльності;

б) факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв'язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата;

в) факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог;

г) факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України;

ґ) факту невідповідності ліцензіата визначеним ч. 5 ст. 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному капіталі телерадіоорганізації, а також до установчих і статутних документів телерадіоорганізації.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Законом України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено три види санкцій за порушення телерадіокомпанією законодавства у сфері телебачення і радіомовлення. При цьому, вичерпний перелік підстав, наведених у ч. 5 ст. 37 Закону України "Про телебаченні і радіомовлення", за яких Національна рада з питань телебачення і радіомовлення може звернутися до суду з позовом про анулювання ліцензії, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, 20.04.2017 до Національної ради надійшов лист від 18.04.2017 вих. №18-04/17/3 ДП "ТРО "ДОВІРА", яким було повідомлено про зміну кінцевого бенефіціарного власника, яким став ОСОБА_1.

Однак, станом на 31.05.2017, заяви встановленого зразка Рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення №2434 від 18.12.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2014 за №43/24820, про переоформлення ліцензії на мовлення у зв'язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, документів або їх засвідчених заявником копій, що підтверджують зміну, а також відомостей про структуру власності з урахуванням внесених змін, ДП "ТРО " ДОВІРА", не надано, чим порушено вимоги статті 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Суд звертає увагу, що правопорушення у виді встановлення "факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв'язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника" та "факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв'язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата" не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення.

При цьому, підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії може бути, зокрема, встановлення факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв'язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.

Такий висновок відповідає практиці Верховного Суду, що була, зокрема, висловлена у постановах від 01.02.2019 у справі № 826/13000/15, від 04.07.2019 у справі № 826/25903/15, від 10.09.2019 у справі №826/14599/17, від 23.12.2019 у справі №826/16345/17, від 22.06.2020 у справі № 826/14601/17.

Підстав для відступу від усталеної практики колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що спірне рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відтак, суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено фактичні обставини справи, проте неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1684 грн, що підтверджується оригіналом платіжного доручення від 06.11.2017 за № 300, за подачу апеляційної скарги - 2400 грн. відповідно до платіжного доручення від
18.01.2018 за № 467 та за подачу касаційної скарги - 1600 грн, що підтверджується квитанцією від 25.04.2018 за № 693. Отже, загальний розмір судового збору сплаченого позивачем складає 5684 грн.

Враховуючи зазначене та у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, понесенні позивачем судові витрати на звернення до суду підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 5684 грн.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Телерадіоорганізація "ДОВІРА" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 05.10.2017 №1873 "Про результати позапланової перевірки ДП "ТРО "ДОВІРА", м. Київ (НР №00233-м від 20.09.2012, НР №00234-м від 16.09.2011, НР №00230-м від 23.01.2013, НР №00235-м від 21.04.2016, НР №00231-м від 03.10.2015, НР №00232-м від 22.03.2011, НР №00228-м від
25.04.2007, НР №00229-м від 20.06.2011, ефірне мовлення, позивні: "АВТОРАДІО").

Стягнути з Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на користь Дочірнього підприємства "Телерадіоорганізація "ДОВІРА" судовий збір у розмірі 5684 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко