Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №820/1881/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №820/1881/17

провадження №К/9901/63/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/1881/17

за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Київського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шляхова О.М., суддів: Заічко О.В., Мар'єнко Л.М.) від 9 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Лях О.П., суддів: Старосуда М.І., Яковенка М.М.) від 13 грудня 2017 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України, Київського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

1.1. визнати незаконними дії посадових осіб: ГУ ДМС України в Харківській області, при виданні Висновку від 18.05.2016 "Про розгляд матеріалів щодо оформлення ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні"; Державної міграційної служби України при виданні Наказу №103 від 23.05.2016 "Про скасування повністю рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про видачу ОСОБА_2 посвідки на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 24.12.2003, та посвідки серії НОМЕР_2 від 07.10.2011"; Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, при виданні Рішення від 28.04.2017 "Про примусове повернення з України громадянина СРВ ОСОБА_2";

1.2. скасувати Висновок від 18.05.2016 ГУ ДМС України в Харківській області "Про розгляд матеріалів щодо оформлення ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні"; Наказ №103 від 23.05.2016 Державної міграційної служби України "Про скасування повністю рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про видачу ОСОБА_2 посвідки на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 24.12.2003, та посвідки серії НОМЕР_2 від 07.10.2011", Рішення від 28.04.2017 року Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області "Про примусове повернення з України громадянина СРВ ОСОБА_2";

1.3. зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області поновити посвідку НОМЕР_2 від 07.10.2011 року, видану УГІРФО ГУМВС України в Харківській області;

1.4. судові витрати покласти на відповідачів.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 вересня 2016 року співробітниками Міграційної служби Харківської області вилучено оригінал посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 07.10.2011 року, яка видана УГІРФО ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2, та надано для ознайомлення Висновок про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 18.05.2016 року. У зв'язку з противоправними діями вказаних осіб, позивач був вимушений звернутися до Київського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Харківській області із заявою про вчинення відносно нього кримінального злочину. В обґрунтування позовних вимог зазначив також, що Висновок від 18.05.2016 ГУ ДМС України в Харківській області «Про розгляд матеріалів щодо оформлення ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні», Наказ №103 від 23.05.2016 Державної міграційної служби України «Про скасування повністю рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про видачу ОСОБА_2 посвідки на постійне місце проживання в Україні» серії НОМЕР_1 від 24.12.2003, посвідки серії НОМЕР_2 від 07.10.2011», та Рішення від 28.04.2017 р. Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області «Про примусове повернення з України громадянина СРВ ОСОБА_2», були прийняті з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - оскільки позивач проживає на території України з 1986 року до теперішнього часу; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень».

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 09 жовтня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:

3.1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

3.2. Скасувати Висновок від 18.05.2016 ГУ ДМС України в Харківській області "Про розгляд матеріалів щодо оформлення ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні".

3.3. Скасувати Наказ №103 від 23.05.2016 Державної міграційної служби України «Про скасування повністю рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про видачу ОСОБА_2 посвідки на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 24.12.2003, та посвідки серії НОМЕР_2 від 07.10.2011».

3.4. Скасувати Рішення від 28.04.2017 року Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області «Про примусове повернення з України громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2».

3.5. Зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області поновити посвідку НОМЕР_2 від 07.10.2011 року, видану УГІРФО ГУМВС України в Харківській області громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3.6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

3.7. Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в загальному розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470, юридична адреса: вул. Володимирівська, 9, м. Київ, 01001) та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, юридична адреса: вул. Римарська, буд. 24,м. Харків,61057).

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок ГУ ДМСУ в Харківській області від 18.05.2016 року, наказ ДМС України №103 від 23.05.2016 року та рішення Київського РВ у м.Харкові ГУДМСУ в Харківській області від 28.04.2017 року прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування принципу пропорційності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення та несвоєчасно, оскільки посвідка на постійне проживання оформлена позивачу у 2003 році, тоді як наказ ДМС України №103 прийнятий 23.05.2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 13 грудня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

5.2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. по справі № 820/1881/17 залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 02 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної міграційної служби України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

10. Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки попередніх інстанцій про те, що посвідка на постійне проживання видається уповноваженим органом за заявою, та не передбачає попереднього оформлення дозволу на імміграцію є не вірними. Відповідач стверджує, що на момент звернення позивача із заявою щодо отримання посвідки положеннями законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання без надання дозволу на імміграцію відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію», оскільки позивач звернувся після передбаченого Законом шестимісячного терміну. Таким чином, відповідач вважає, що позивач незаконно отримав посвідку на постійне проживання, оскільки на момент її видачі не міг вважатися таким, що має дозвіл на імміграцію. Також зазначає, що Державна міграційна служба при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам (далі - СРВ) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 05.05.2003 року звернувся до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області з клопотанням щодо видачі йому посвідки на постійне проживання в Україні. (а.с.175-183 т.1)

13. Керівництвом ВГІРФО УМВС України в Харківській області 24.12.2003 було прийнято рішення щодо документування зазначеного громадянина СРВ посвідкою на постійне проживання терміном дії - безстроково, на підставі абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". На підставі цього рішення громадянину СРВ ОСОБА_2 видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 24.12.2003 року. (а.с.185, 191 т.1)

14. 25.06.2009р. рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області була скасована посвідка на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.192-194 т.1)

15. В зв'язку з цим, громадянин СРВ ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення УГІРФО ГУМВС України в області від 25.06.2009 р. про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні і обмеження терміну перебування, а також зобов'язання УГІРФО ГУМВС України в Харківській області поновити посвідку на постійне місце проживання в Україні.

16. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року по справі № 2-а-43658/09/2070 позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі (а.с.27-29, 186-188 т.1).

17. На підставі вищезазначеного рішення суду, яке набрало чинності, громадянину СРВ ОСОБА_2 вдруге видано посвідку на постійне проживання серії ХР від 07.10.2011 року.

18. В подальшому, позивач звернувся із клопотанням про прийняття до громадянства відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України".

19. В результаті проведеної перевірки законності документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні, висновком ГУ ДМСУ в Харківській області від 18.05.2016 року визначено, що висновок від 24.12.2003 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області про задоволення клопотання громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, про видачу посвідки на постійне проживання прийнято з порушенням вимог Закону України «Про імміграцію». (а.с.15-17, 50-52, 94-96 т.1)

20. На підставі даного висновку від 18.05.216 року прийнято наказ ДМС України №103 від 23.05.2016 року, пунктом 6 якого скасовано повністю рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 24.12.2003 року про видачу посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 24.12.2003 року та серії НОМЕР_4 від 07.10.2011 року визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню. (а.с.18-20, 48-49, 140-141 т.1)

21. 28.04.2017 року начальником Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина СРВ ОСОБА_2 (а.с.21-22, 53-55, 128-131 т.1)

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. Конституція України

22.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства " від 22 вересня 2011 року №3773-VI

23.1. Стаття 1. Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

24. Закон України "Про Імміграцію" від 7 червня 2001 року №2491-ІII

24.1. Пункт 4 Розділу V "Прикінцеві положення". Вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.

24.2. Стаття 12. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

24.3. Частина 1 статті 13. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

25. Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251

25.1. Пункт 9. Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

25.2. Пункт 12. Посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

25.3. Пункт 18. Посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

26. Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983

26.1. Пункт 21. Дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі.

Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

26.2. Пункт 22. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

26.3. Пункт 23. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

26.4. Пункт 24. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30. Позивачу не надавався дозвіл на імміграцію в Україні, оскільки він прибув до України в 1986 році, а Закон України "Про імміграцію", прийнятий 07 червня 2001 року, передбачив набуття дозволу на імміграцію позивача в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень. Тому позивачу в силу дії вказаного Закону щодо набуття права на дозвіл на імміграцію надана посвідка на постійне місце проживання в Україні без надання дозволу на імміграцію.

31. Підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є вмотивоване рішення компетентного органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію. Проте, у даному випадку мотивація такого рішення відсутня.

32. Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що перелік підстав для прийняття такого рішення визначений статтею 12 Закону України «Про імміграцію», а «інших випадків», зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавством передбачено не було. Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом четвертим пункту 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».

33. Разом з тим, при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 24.12.2003 ВГІРФО УМВС України в Харківській області проводило перевірку законності залишення його на постійне проживання на території України, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні.

34. Крім того, обставини видачі у 2003 році посвідки на проживання громадянину СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її скасування рішенням від 25.06.2009 р., зокрема, щодо звернення із відповідною заявою на отримання такої посвідки із пропуском строку, вже були предметом судового дослідження під час розгляду справи №2-а-43658/09/2070.

35. При цьому, посвідка на постійне проживання в України серії НОМЕР_4 від 07.10.2011 року була видана громадянину СРВ ОСОБА_2 на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року по справі № 2а-43658/09/2070.

36. Таким чином, доводи скаржника щодо надання позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні прийнято з порушенням вимог законодавства є необгрунтованими.

37. Аргументи скаржника про те, що Державна міграційна служба України при прийнятті оскаржуваного рішення керувалася пунктом 2.9 розділу II Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року № 681 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2013 року за № 1335/23867), тобто діяла на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

38. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

39. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Київського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх