Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №826/14725/16

касаційне провадження №К/9901/29069/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2017 (суддя - Григорович П.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті Груп» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016 № 0041491201 та № 0041501201.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що у Інспекції були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафу, визначеного статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки повторна сплата самостійно узгодженого податкового зобов'язання була сплачена Товариством з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 10%, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням.

Окружний адміністративний міста Києва суд постановою від 22.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016 № 0041491201 та №0041501201.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій (10%) були сплачені Товариством у повному обсязі та у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що перевірка Товариства проводилась до перенесення суми переплати Товариства в систему електронного адміністрування.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, а ухвалою від 28.01.2019 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 29.01.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 19.06.2014 Товариство подало декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року.

24.06.2014 Товариство здійснило сплату самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року у сумі 50000,00 грн. на неправильні реквізити, що підтверджується платіжним дорученням №2927.

З огляду на вказані обставини, Товариство 10.07.2014 повторно здійснило оплату податкових зобовязань податку на додану вартість за травень 2014 року у сумі 55156,85 грн., тобто з урахуванням штрафних санкцій (10%) за затримку до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, на правильні реквізити, що підтверджується платіжним дорученням №3064.

Інспекція провела перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства, результати якої оформлені актом № 7246/26-51-12-01-09 від 11.08.2016, за висновками якої Товариством були порушені вимоги пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, які полягали у порушенні правил сплати (перерахування) податку.

31.08.2016 Інспекція на підставі висновків вказаного акту перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0041491201, яким зобов'язала Товариство сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 5000,07 грн.; № 0041501201, яким зобов'язала Товариство сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 0,13 грн.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 203 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на те, що Товариство самостійно сплатило суму узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у Інспекції були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафу, визначеного статтею 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2017 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна