Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2019 року у справі №826/11705/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/11705/17

адміністративне провадження № К/9901/16770/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів Єресько Л. О., Калашнікової О. В.,

розглянув в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року (у складі головуючого судді Григоровича П. О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Василенка Я. М., суддів Кузьменка В. В., Шурка О. І.)

в справі №826/11705/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області,

треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київські області,

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київські області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нездійснення нарахування судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області з 1 січня 2017 року перерахувати та виплачувати судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 3200 грн.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 24 квітня 2012 року №286/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області вперше строком на п'ять років, на підставі якого наказом Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2012 року №63-К його було зараховано на відповідну посаду до штату суду.

6. Згідно з даними розрахункових листів по заробітній платі (суддівській винагороді) позивача за період з січня 2017 року по липень 2017 року посадовий оклад ОСОБА_1 становив 16000 грн, з якого здійснювався розрахунок загальної суми суддівської винагороди.

7. Не погоджуючись з розміром виплаченої суддівської винагороди, а саме з розміром розрахункової величини (1600 грн), з якої обраховано посадовий оклад, як складової суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством, що регулює спірні правовідносини, передбачено розрахунок розміру суддівської винагороди відповідно до прожиткового мінімуму.

9. Суддівська винагорода розраховується за критерієм, визначеним пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII; в редакції на час дії спірних правовідносин) та відповідно до чинного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII (далі-Закон №1774-VIII; в редакції на час дії спірних правовідносин).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

11. Стверджує, що він призначений на посаду судді до набрання чинності ~law13~ та не проходив кваліфікаційне оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому його посадовий оклад необхідно обраховувати з огляду на розмір, визначений частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі-Закон №2453-VI; в редакції на час дії спірних правовідносин) та має становити 10 мінімальних заробітних плат.

12. Зазначає, що законодавцем не вносились зміни до ~law15~ та/або до ~law16~ у частині розміру суддівської винагороди в тому числі й розрахункової величини, з якої і здійснюється нарахування суддівської винагороди.

13. З огляду на викладене та зважаючи на гарантію, передбачену частиною 2 статті 130 Конституції України (стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок), позивач вважає, що застосування відповідачем при виплаті йому суддівської винагороди пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ~law17~ та невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law18~ порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

14. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач не погоджується з нею, вважає її необґрунтованою, такою, що не містить жодних правових підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень, тому задоволенню не підлягає.

15. Відповідач погоджується з мотивами оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

16. Наголошує, що положеннями ~law19~ не регулюють відносини судоустрою, проте ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути врахована при призначенні її величини.

17. На час складання відзиву на касаційну скаргу ~law20~ не визнаний неконституційним. При цьому ~law21~ не містить указівки щодо незастосування пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення ~law22~ до Законів України №1402-VIII та №2453-VI.

18. Зважаючи на це, а також ту обставину, що в кошторисі на відповідний рік не передбачено посадовий оклад в розмірі 10,15 мінімальних заробітних плат для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя, у відповідача не має правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці, зазначає автор відзиву на касаційну скаргу.

19. Відзив Державної судової адміністрації України на касаційну скаргу ОСОБА_1 не береться судом до уваги, оскільки він поданий до суду поза строками, встановленими судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 20 червня 2019 року в цій справі. Водночас частиною 1 статті 338 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

21. Спірні правовідносини в цій справі виникли щодо правильності розрахунку управлінням ДСА суддівської винагороди позивача, починаючи з 1 січня 2017 року.

22. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

23. ~law23~ визначалось, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

24. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

25. Законом України від 19 грудня 2013 року №716-VII "Про внесення зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було виключено положення абзацу п'ятого ~law25~ (щодо запровадження посадового окладу з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат).

26. Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII (далі-Закон №192-VIII) було викладено в новій редакції ~law27~, частиною третьою статті 133 якого визначалось, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

27.30 вересня 2016 року набрав чинності ~law28~, ~law29~ та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено ~law30~. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

28. ~law31~ було встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.

29. Водночас ~law32~, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, зокрема, ~law33~ було викладено в такій редакції: "Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".

30. Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 січня 2017 року становив 1600 грн, а розмір мінімальної заробітної плати - 3200 грн.

31. Пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law35~ (положення якого діяли на час існування спірних правовідносин до моменту виключення цього пункту Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування") було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (тобто ~law38~), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності ~law39~. Судді, які на день набрання чинності ~law40~ пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № 41-45, сторінка 529; 2015 рік, № 18-20, сторінка 132 з наступними змінами).

32. Пункт 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law42~ передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № 41-45, сторінка 529; 2015 рік, № 18-20, сторінка 132 з наступними змінами).

33. Згідно з ~law44~ (у редакції ~law45~) суддівська винагорода регулюється ~law46~, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

34. Як зазначалось раніше, ~law48~ у редакції ~law49~ було визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

35.6 грудня 2016 року був прийнятий ~law50~, що набрав чинності 1 січня 2017 року.

36. Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law51~ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності ~law52~ не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

37. Згідно з пунктом 9 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law53~ до приведення законодавчих актів у відповідність із ~law54~ вони застосовуються в частині, що не суперечить ~law55~.

38. Як установлено судами, позивач є суддею. Призначений на цю посаду до набрання чинності ~law56~, кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог законодавства не проходив.

39. Також установлено, що позивачу, з огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" ~law57~, суддівську винагороду нараховували відповідно до ~law58~ з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law59~, що становить 16000 грн.

40. Позивач стверджує, що розмір суддівської винагороди визначено у ~law60~, який є спеціальним нормативним актом для цих правовідносин, тож застосування положень іншого закону, який до того ж звужує обсяг гарантій суддівської незалежності, є порушенням норм статті 130 Конституції України.

Тобто, позивач вважає, що суддівську винагороду мали б нараховувати з розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", тобто 3200 грн (стаття 8).

41. Верховний Суд у складі його Великої Палати в постанові від 4 листопада 2020 року в справі №200/9195/19-а, аналізуючи наведені норми законодавства за подібних фактичних обставин справи, дійшов таких висновків.

42. Як свідчить зміст ~law62~, ~law63~ вносилися зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

43. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, у тому числі й суддів.

44. Водночас пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law64~ законодавець передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

45. З прийняттям ~law65~ в Україні було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не лише при визначенні посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата.

46. Аналіз такого правового регулювання дав підстави зробити Великій Палаті Верховного Суду висновок про те, що законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати; по-друге, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

47. Положеннями частини 1 статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

48. За такого правового регулювання спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в межах здійснення державного регулювання оплати праці, передбаченого статтею 8 Закону України "Про оплату праці", прийнято Закон №1774-VIII, яким установлено особливі умови визначення посадових окладів працівників, а саме шляхом застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати.

49. Перехід на нову розрахункову величину - неоподатковуваний мінімум доходів громадян замість мінімальної заробітної плати фактично не погіршив рівня суддівської винагороди для суддів, що її отримували за ~law68~. На момент набрання чинності ~law69~ суддівська винагорода на підставі положень ~law70~ ще не виплачувалася.

50. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про наявність негативного впливу на рівень матеріального забезпечення позивача, який є складовою його незалежності, від зміни розрахункової величини, яка застосовується для обрахунку його посадового окладу, що спростовує відповідні доводи останнього.

51. Отже, розмір суддівської винагороди має обчислюватися із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати, оскільки ~law71~, який передбачає такий порядок розрахунків, прийнятий у часі пізніше від Законів №2453-VI та №1402-VIII, і фактично такий перехід на іншу розрахункову величину не призвів до зменшення розміру суддівської винагороди у грошовому виразі, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму оскаржуваному рішенні.

52. За таких обставин, правового регулювання спірних правовідносин та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про законність дій відповідача щодо нарахування судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатної особи, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", що становив 1600 грн.

53. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

54. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/11705/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак Л. О. Єресько О. В. Калашнікова