Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2019 року у справі №1540/3824/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №1540/3824/18

адміністративне провадження №К/9901/26134/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів Губської О. А., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (у складі головуючого судді Аракелян М. М. )

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Бітова А. І., суддів: Лук'янчук О. В., Ступакової І. Г. )

у справі №1540/3824/18

за позовом ОСОБА_1

до прокуратури Одеської області

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Одеської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області №1042к від 18 червня 2018 року про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури та з органів прокуратури з 5 лютого 2018 року;

- стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 5 лютого 2018 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно з статтями 116, 117 КЗпП України;

- стягнути з прокуратури Одеської області, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року від 21 березня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Одеської області №1042к від 18 червня 2018 року. Провадження у справі в цій частині вимог закрито.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з прокуратури Одеської області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 5 лютого 2018 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно зі статтями 116, 117 КЗпП України.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 4 квітня 2005 року був прийнятий на роботу в органи прокуратури Одеської області, а з 15 грудня 2015 року призначений на посаду заступника керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури.

6. Наказом прокурора Одеської області № 238к від 1 лютого 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури та органів прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України "Про прокуратуру").

7. Листом №11-124-18 від 1 лютого 2018 року відповідач сповістив ОСОБА_1 про прийняття зазначеного наказу та зазначив про необхідність прибуття до відділу роботи з кадрами прокуратури Одеської області з метою ознайомлення з наказом, здачі посвідчення працівника органів прокуратури, отримання трудової книжки та отримання копії наказу про звільнення.

8.6 лютого 2018 року у приміщенні Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_1 було вручено копію наказу про його звільнення та трудову книжку.

9. Згідно з листом №11-9660-17 від 27 квітня 2018 року відповідач повідомив позивача, що станом на 27 квітня 2018 року документи щодо непрацездатності у період з 26 січня 2018 року по 2 лютого 2018 року до прокуратури області не надходили. У табелях обліку використання робочого часу, складених Ізмаїльською місцевою прокуратурою, 26 січня 2018 року, 29-31 січня 2018 року, 1 лютого 2018 року обліковані як робочі дні (8 годин) відпрацьовані позивачем, за вказані дні нараховано та виплачено заробітну плату. У зв'язку з чим, необхідно надати до відділу роботи з кадрами прокуратури області оригінал листка непрацездатності за період з 26 січня по 2 лютого 2018 року.

10. Наказом прокурора Одеської області №1042к від 18 червня 2018 року наказ прокурора Одеської області №238к від 1 лютого 2018 року змінено в частині дати звільнення (з 5 лютого 2018 року). Вказано, що наказом № 238к від 1 лютого 2018 року радника юстиції ОСОБА_1 на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №30дп-18 від 24 січня 2018 року звільнено з посади заступника керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури та органів прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України "Про прокуратуру"). У подальшому, про перебування у тимчасовій непрацездатності з 26 січня 2018 року ОСОБА_1 не повідомляв та документів, які б це підтверджували до відділу роботи з кадрами прокуратури області або Ізмаїльської місцевої прокуратури не надавав. У ході судового розгляду адміністративної справи №815/1022/18 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування вказаного наказу, останнім надано копію листка непрацездатності серії АГШ №565124 про перебування у період з 26 січня 2018 року по 2 лютого 2018 року на лікуванні. За таких обставин, дата звільнення 1 лютого 2018 року підлягає зміні.

11. У зв'язку з чим, листом №11-8818 вих.18 від 18 червня 2018 року відповідач повідомив позивача про необхідність прибути до відділу роботи з кадрами прокуратури Одеської області та надати трудову книжку для внесення відповідних записів до трудової книжки.

12. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №815/1022/18, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу №238к від 1 лютого 2018 року, поновлення позивача в органах прокуратури на посаді заступника керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури, зарахування до стажу роботи в органах прокуратури періоду вимушеного прогулу та стягнення з прокуратури Одеської області на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю.

13. Не погоджуючись з розрахунком, здійсненим з ним, в частині середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

14. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для стягнення з прокуратури Одеської області на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки з позивачем фактично відбувся повний розрахунок по 5 лютого 2018 року, який є останнім робочим днем, включно та відсутня вина відповідача при виконанні вимог статті 116 КЗпП України.

15. Також порушення вимог статті 116 КЗпП України в обставинах даної справи судом першої інстанції не встановлено, протиправність наказу про звільнення в судовому порядку не встановлювалась, отже підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача відсутні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що з ним не здійснювався розрахунок за відпрацьований ним робочий день 5 лютого 2018 року через те, що за цей день відповідачем нібито було оплачено раніше, тобто самовільно без його згоди здійснено взаємозалік замість оплаченого відпрацьованого робочого дня 1 лютого 2018 року на відпрацьований ним робочий день 5 лютого 2018 року.

17. Водночас позивач вказує, що жодного спору щодо його права на виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації та що провадиться в день звільнення, в тому числі за відпрацьований ним робочий день 5 лютого 2018 року, не має і це ніким не оспорюється.

18. Вважає, що повний розрахунок з ним за період з 2 по 5 лютого 2018 року роботодавцем в порушення статті 116 КЗпП України не було здійснено й до тепер.

Також за вказаний період відповідачем не виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

19. Таким чином, зазначає позивач, висновки судів, що підстав для задоволення його позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно зі статтями 116, 117 КЗпП України через наявність спору про розміри і визначення відповідних виплат, не має, суперечать вимогам чинного законодавства України.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погоджується з її доводами, вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

22. Спірні правовідносини склались між сторонами з приводу наявності підстав для виплати середнього заробітку за весь час затримки належних позивачеві сум при звільненні по день фактичного розрахунку згідно з положеннями статті 117 КЗпП України.

23. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

24. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

25. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в Статтею 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

26. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

27. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

28. Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 7 серпня 2019 року (справа №802/2360/17-а).

29. Судами встановлено та не спростовано позивачем, що з ним відбувся повний розрахунок по 5 лютого 2018 року включно. 5 лютого 2018 року, який є останнім робочим днем (виходячи із дати звільнення, зміненої наказом прокурора Одеської області №1042к від 18 червня 2018 року), був оплачений після коригування табелю обліку робочого часу за лютий 2018 року та відображення його перебування на лікарняному у період 1 лютого - 4 лютого 2018 року включно (нараховано 104718,76
грн та виплачено на картковий рахунок позивача 83251,41 грн 31 січня 2018 року), що спростовує відповідні доводи позивача про те, що з ним не здійснювався розрахунок за період з 2 по 5 лютого 2018 року.

30. Зазначений розрахунок позивачем не оскаржувався.

31. Також судами не встановлено вини відповідача при виконанні вимог статті 116 КЗпП України. Навпаки, судами встановлено, що відповідачем вжито всіх можливих дій, спрямованих на отримання від позивача документів, які надали б можливість встановити термін перебування позивача на лікарняному.

32. Наведені обставини (відсутність вини прокуратури Одеської області та повний розрахунок з ОСОБА_1 по 5 лютого 2018 року включно, який є останнім робочим днем) виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 5 лютого 2018 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно зі статтями 116, 117 КЗпП України.

33. Водночас судами помилково стверджується про наявність спору між сторонами у цій справі з приводу належних звільненому працівникові сум, оскільки такі обставини не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, однак таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.

34. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

35. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

36. Згідно з частиною 2 статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №1540/3824/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду