ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №821/1233/17

адміністративне провадження №К/9901/43427/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління ДФС у Херсонській областіна постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (колегія у складі суддів: Кравець О.О., Домусчі С.Д., Коваль М.П.)у справі №821/1233/17за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2доГоловного управління ДФС у Херсонській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила Головне управління ДФС у Херсонській області (далі - ДФС) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0001051306.

Позов обґрунтований тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом без з'ясування фактичних обставин та з порушенням законодавства України. Посилання Відповідача на матеріали перевірок його контрагента, які слугували однією з підстав для висновків про фіктивність правочину, укладеного між ним та таким контрагентом є недопустимим, так як він не може нести відповідальність за діяння третіх осіб, вчинених поза межами договірних відносин.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 (суддя - Кузьменко Н.А.) у задоволені позову відмовлено у зв'язку із доведеністю відповідачем нереальності господарської угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, що прослідковується у несвоєчасній оплаті позивачем по такому правочину та відсутності претензійної роботи по стягненню несплачених сум; відсутності відповідних КВЕДів у контрагента позивача для можливості реалізації укладеного з позивачем правочину; посадові особи контрагента не підтвердили спільну господарську діяльність з позивачем.

Натомість суд апеляційної інстанції постановою від 12.12.2017 рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позов. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДФС №0001051306 від 08.06.2017. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у позивача наявні всі необхідні документи, первинного та бухгалтерського обліку, за змістом яких прослідковується дійсна господарська мета укладеного з його контрагентом правочину. Відсутність у контрагента позивача певного виду діяльності за КВЕД, не може бути свідченням неможливості реалізації позивачу відповідного товару. Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача відбулась без підстав вказаних у статті 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 1728-VIII від 03.11.2016 під час дії мораторію на їх проведення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказується на те, що фактично діяльність контрагента позивача пов'язана задля мети формування іншими товариствами, до числа яких входить сам позивач, податкової вигоди, про що вказує відсутність ряду бухгалтерських документів, які формуються господарюючими суб'єктами за звичайних умов.

Письмового відзиву на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ДФС № 303 від 19.04.2017, направлення №271/21-22-13-03 від 19.04.2017, проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_2 щодо взаємовідносин з ТОВ «Агрокомпанія Лан» за листопад 2016 року, за результатами якої було складено акт № 19/21-22-13-03 від 28.04.2017.

Актом перевірки було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит за ревізійний період листопад 2016 року на загальну суму ПДВ 46490,00 грн., в результаті чого занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) періоду, яка сплачується до державного бюджету (рядок 18.1) на суму 46490,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки ДФС 08.06.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001051306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 58112,50 грн., в тому числі основний платіж 46490 грн., штрафні (фінансові) санкції 11622,50 грн.

Судами також встановлено, що підставою для висновків акта перевірки та, як наслідок, для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач зазначив, що контрагент позивача не має такого виду діяльності за КВЕД, який дає змогу реалізувати придбану позивачем продукцію. Керівник та головний бухгалтер ТОВ «Агрокомпанія Лан» не підтвердили здійснення товариством фінансово-господарської діяльності, а позивач не надав доказів оплати придбаного товару та не надала доказів реалізації цього товару.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 цього Закону на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагенту, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Судом апеляційної інстанції правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у ревізійному періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Так судом апеляційної інстанції досліджено дійсність настання наслідків по укладеному між позивачем та його контрагентом, - ТОВ «Агрокомпанія Лан» договору №1 від 01.11.2016, що зумовлене наявністю сформованих по ним первинних документів (податкові накладна №1 від 20.11.2016, рахунок-фактура №СФ-0001 від 20.11.2016, видаткова накладна №РН-001 від 20.11.2016 та інше).

Крім того, Верховний Суд погоджується із зробленими судом апеляційної інстанції висновками під час розгляду даної справи, що відсутність у контрагента позивача такого виду діяльності за КВЕД, не може бути свідченням неможливості реалізації придбаної ним продукції.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, не спростованою доводами касаційної скарги, про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за ревізійний період за операціями із контрагентом, що свідчить про протиправність прийняття спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду