ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/28123/15

адміністративне провадження № К/9901/21343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/28123/15

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (колегія у складі суддів: Р. О. Арсірій, В. А. Кузьменко, О. П. Огурцов) від 13 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегії суддів у складі: І. Л. Желтобрюх, Л. В. Юєлова, А. В. Парінов) від 11 травня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 02 грудня 2015 року № 839-к про звільнення її з посади заступника директора Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства аграрної політики та продовольства України - начальника відділу двостороннього торговельно-економічного співробітництва;

- скасувати запис № 32 у її трудовій книжці від 02 грудня 2015 року «Звільнена за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків згідно з пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)»;

- зобов`язати відповідача видати наказ про поновлення її на посаді заступника директора Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства аграрної політики та продовольства України - начальника відділу двостороннього торгівельно-економічного співробітництва з 02 грудня 2015 року;

- зобов`язати відповідача на підставі наказу про поновлення на роботі внести запис до трудової книжки про недійсність запису № 32 та про поновлення її на роботі на посаді заступника директора Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства аграрної політики та продовольства України - начальника відділу двостороннього торговельно-економічного співробітництва з 02 грудня 2015 року;

- стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16 грудня 2015 року до дня винесення постанови суду по даній справі;

- стягнути на її користь допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, не пов`язаного з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, починаючи з першого дня за весь період до відновлення працездатності, а саме з 02 грудня 2015 року до 16 грудня 2015 року.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано протиправністю прийняття оскаржуваного наказу у зв`язку з тим, що 02 грудня 2015 року позивач перебувала на лікарняному.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 06 червня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заперечення на касаційну скаргу.

6. 03 липня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 13 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі № 826/28123/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя Шарапа В. М. , Данилевич Н. А.).

11. 26 листопада 2019 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги разом з клопотанням про прискорення розгляду справи № 826/28123/15.

12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року № 176/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.

14. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року № 699/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

16. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 09 листопада 2015 року по 13 листопада 2015 року позивач виконувала функції директора Департаменту у зв`язку з перебуванням останнього у відрядженні, відповідно до наказу Міністра аграрної політики та продовольства України № 388 від 06 листопада 2015 року.

18. 29 вересня 2015 року заступнику Міністра з питань європейської інтеграції Рутицькій В. В. на офіційну адресу Міністерства надіслано лист-запрошення керівника Проекту «Німецько-Український Агрополітичний Діалог» Ф. Зассе від 28 вересня 2015 року щодо участі Міністра або заступника Міністра та двох співробітників Міністерства в спеціалізованій поїздці до Німеччини, в рамках якої заплановано участь у виставці «АгріТехніка».

19. Відповідно до Службової записки директора Департаменту Романовського О. В. від 17 листопада 2015 року № 23-1/315, яка була підставою прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, в період з 09 листопада 2015 року по 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 неналежно виконувала службові обов`язки щодо координації взаємодії з проектом Німецько-Український агрополітичний діалог та його керівником Ф. Зассе. Відповідачем зазначено що, в рамках зазначеної діяльності позивач систематично практикує порушення службової субординації, прийняття неузгоджених з керівництвом рішень та самостійного представлення німецькій стороні позиції Мінагрополітики щодо напрямів та змісту співробітництва з Проектом, зокрема, визначення пріоритетних завдань та двосторонніх проектів, що призвело до неналежної організації участі Міністра в огляді виставки та відсутності відповідного супроводу з німецької сторони, «зриву» низки попередньо заявлених зустрічей та втрати можливості налагодження контактів з потенційними інвесторами, неузгодженості щодо процедури підписання Проекту, що ледь не призвело до «зриву» підписання документу.

20. У зв`язку із наведеним, директором Департаменту Романовським О. В. подано Міністру аграрної політики та продовольства України пропозиції відібрати в ОСОБА_1 письмове пояснення стосовно неналежного виконання нею службових обов`язків, в частині забезпечення належного рівня участі керівництва у заході міжнародного рівня, та розглянути питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

21. В ході судового розгляду справи судами також встановлено, що 13 листопада 2015 року позивач, не передавши відповідальній особі Департаменту необхідні матеріали по засіданню українсько-французької Робочої групи з питань сільського господарства, запланованому на 17 листопада 2015 року, та не повідомивши керівництво.

22. В подальшому, Службовою запискою директора Департаменту Романовського О. В. від 30 листопада 2015 року № 23-4/333 повідомлено, що позивач незадовільно виконує свої службові обов`язки щодо питання двостороннього співробітництва з Францією, а саме: підготовки та проведення засідання українсько-французької Робочої групи з питань сільського господарства, яке було заплановано на 17 листопада 2015 року, що призвело до необхідності скасування 4-го засідання українсько-французької Робочої групи з питань сільського господарства, що негативно вплинуло на двосторонні відносини з французькою стороною, внаслідок її несвоєчасного інформування.

23. Жодних пояснень з приводу зазначених обставин позивачкою надано не було, про що складений відповідний Акт.

24. Водночас, суди встановили, що відповідно до листа виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05 квітня 2016 року № 1180-08, інформація щодо тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 , зокрема, з 13 листопада 2015 року по 27 листопада 2015 року є неправдивою.

25. Викладені обставини підтвердженні допитаними судами свідками.

26. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 828-к від 30 листопада 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за неналежне виконання службових обов`язків та недотримання виконавської дисципліни, позивачу оголошено догану.

27. Позивач від письмового ознайомлення із зазначеним наказом відмовилася, про що складено відповідний Акт від 30 листопада 2015.

28. Отже, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02 грудня 2015 року № 839-к «Про звільнення ОСОБА_1 », на підставі Службової записки директора Департаменту міжнародного співробітництва Романовського О. В. та Акту про відмову від надання пояснення ОСОБА_1 , позивача за систематичне невиконання своїх обов`язків та враховуючи притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу Мінаргополітики України від 30 листопада 2015 року № 828-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » позивача звільнено з 02 грудня 2015 року з посади заступника директора Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства аграрної політики та продовольства України - начальника відділу двостороннього торговельно-економічного співробітництва згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України.

29. Не погоджуючись з оскаржуваним наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

30. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

31. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

32. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги. здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

34. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.

35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

37. У разі застосування до особи дисциплінарного стягнення за загальними підставами передбаченими КЗпП України, на особу поширюються гарантії передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.

38. Так, відповідно статей 139, 147, 149 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

39. Отже, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

40. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що недоведеність хоча б одного з вищевказаних елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

41. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, звільнення позивача відбулося за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням службових обов`язків, які виразилися:

у період з 09 листопада 2015 року по 13 листопада 2015 року (відповідно до Службової записки директора Департаменту від 17 листопада 2015 року №23-1/315) щодо координації взаємодії з проектом Німецько-Український агрополітичний діалог та його керівником Ф . Зассе. При цьому, позивачка систематично допускала порушення службової субординації, приймала не узгоджені з керівництвом рішення та самостійно представляла німецькій стороні позиції Мінагрополітики щодо напрямів та змісту співробітництва з Проектом, зокрема, визначення пріоритетних завдань та двосторонніх проектів, - що призвело до неналежної організації участі Міністра в огляді виставки та відсутності відповідного супроводу з німецької сторони, зриву низки попередньо заявлених зустрічей та втрати можливості налагодження контактів з потенційними інвесторами, неузгодженості процедури підписання Проекту та ледь не призвело до зриву підписання документа;

у подальшому, відповідно до службової записки директора Департаменту від 30 листопада 2015 року № 23-4/333, позивач незадовільно виконувала свої службові обов`язки щодо питання двостороннього співробітництва з Францією, а саме: підготовки та проведення засідання українсько-французької Робочої групи з питань сільського господарства, яке було заплановано на 17 листопада 2015 року, що призвело до необхідності скасування 4-го засідання українсько-французької Робочої групи з питань сільського господарства, що негативно вплинуло на двосторонні відносини з французькою стороною, внаслідок її несвоєчасного інформування, за що на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

43. Так, за змістом пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

44. Отже, виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, невиконання обов`язків необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

45. Враховуючи, що в ході розгляду справи судами встановлено систематичне неналежне виконання позивачем службових обов`язків, за що піддавався дисциплінарному стягненню суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про правомірність наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02 грудня 2015 року № 839-к та, як наслідок, відсутність правових підстав до його скасування. Крім того, враховуючи, що решта позовних вимог фактично є похідними від первинних, - підстави до їх задоволення також відсутні.

46. Суд погоджується з необґрунтованими посиланнями скаржника на те, що в день звільнення вона перебувала на лікарняному, оскільки вказане спростовуються матеріалами справи, зокрема, Табелем обліку робочого часу Департаменту міжнародного співробітництва за грудень 2015 року та роздруківками з камери відеонагляду Мінагрополітики.

47. Крім того, як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, суди з метою усунення суперечностей та для з`ясування фактичних обставин справи, допитали в судовому засіданні як свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що час на фотознімках з камер відеоспостереження відповідає дійсному, оскільки налаштовується та регулюється центральною системою в автоматичному режимі.

48. Враховуючи зазначене, суди цілком обґрунтовано визнали такі фотознімки належними і допустимими, та, такими, що об`єктивно унеможливлюють звернення позивача 02 грудня 2015 року о 17 год.20 хв. в ургентному порядку до приймального відділення Київської міської клінічної лікарні № 18, доказами а тому такі обставини, викладені у листі виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05 квітня 2016 року № 1180-08, потребують додаткової перевірки уповноваженим органом, оскільки суди в межах розгляду даної адміністративної справі не наділені повноваженнями щодо перевірки вказаних вище обставин.

49. Окрім того, Суд вважає, що твердження скаржника стосовно нездійснення відповідачем службової перевірки відносно позивача з приводу вищезазначених нею порушень є безпідставними, оскільки відповідно до Порядку проведення службового розслідування осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 проведення службового розслідування не мало імперативного характеру, а отже не є обов`язковим.

50. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про те, що спірний наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

51. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

52. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

53. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

55. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі № 826/28123/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов