ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року

м. Київ

справа №826/180/17

адміністративне провадження №К/9901/35171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М., -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Євробанк» (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАБ «КБ «Євробанк» відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року (прийняту судом у складі судді Літвінової А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду Кононця Вадима Валерійовича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича про нікчемність договору банківського вкладу з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 №ДВ-28703/UAH;

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича щодо невнесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк», внесеному на підставі договору банківського вкладу з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 №ДВ-28703/UAH, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 18 травня 2017 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича про нікчемність договору банківського вкладу з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 №ДВ-28703/UAH.

Визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язав уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк», внесеному на підставі договору банківського вкладу з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 №ДВ-28703/UAH, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач є вкладником, в розумінні Закону № 4452-VI, оскільки на його депозитному рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що під час тимчасової адміністрації допущено порушення рішення НБУ, зокрема внаслідок проведення службового розслідування, факту звернення до правоохоронних органів про вчинення злочину тощо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 серпня 2017 року Уповноважена особа Фонду звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У скарзі, зокрема посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що укладення договору між Банком та фізичними особами після віднесення банку до категорії проблемних, тобто під час введення певних обмежень, відбулося в порушення вимог рішення НБУ від 15 червня 2016 року № 70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних».

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року № 1009/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «КБ «Євробанк» укладено договір банківського вкладу з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 №ДВ-28703/UAH, згідно з умовами якого вкладник приймає пропозицію банку про укладення договору банківського вкладу (депозиту), викладену в Правилах (договірних умовах), розміщення вкладів фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» з усіма додатками, змінами та доповненнями в чинній на момент підписання цього договору редакції, затверджений згідно з внутрішніми процедурами банку, розміщених у приміщенні банку та на сайті публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк».

Згідно з пунктом 2 вказаного договору, банк приймає від вкладника або для нього грошові кошти та зобов`язується виплачувати таку суму вкладу та проценти на нього на умовах та у порядку, встановлених договором.

Початкова сума вкладу становить 200 000,00 грн (пункт 3 вказаного договору).

Згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції від 15.06.2016 № 240361 ОСОБА_1 на рахунок публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» перераховано грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн з призначенням платежу «надходження коштів на депозит від 15.06.2016 № ДВ-28703/UAH».

У той же час, на підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 № 73-рш «Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2016 №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким вирішено розпочати процедуру виведення публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17.06.2016 по 16.07.2016 (включно) та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. строк на один місяць з 17.06.2016 по 16.07.2016 (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» від 07.07.2016 №1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк» з 17.07.2016 по 16.08.2016 включно.

Надалі, на підставі рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку, яким запроваджено процедуру ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018, а також призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. строк на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою від 12.10.2016, в якій просив повернути йому вклад у розмірі 200 000,00 грн, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 15.06.2016 №ДВ-28703/UAH.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононець В.В. листом від 11.11.2016 № 01-24/7146 повідомив ОСОБА_1 про те, що правочин за вкладною операцією з розміщення 15.06.2016 ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн на депозитному рахунку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит від 15.06.2016 №ДВ-28703/UAH» містить ознаки нікчемності правочинів, визначені пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки укладення зазначеного правочину було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур банку.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 08 липня 2020 року (справа № 826/1807/16).

Враховуючи правову позицію, викладену у цій постанові, колегія суддів Верховного Суду виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - № 4452-VI) є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).

Згідно із частинами першою та другою статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 15 червня 2016 року № 70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення цього банку до категорії проблемних та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Частиною другою статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) встановлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону № 679-XIV).

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ) рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею.

Застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 тис. грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена у дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку».

Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть застосування певних правових наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16, у яких спір аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№ 826/1807/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунку) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення АТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 липня 2020 року (справа № 826/1807/16) вважає зазначені висновки такими, що не охоплюють усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

Дійсно, застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунку позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на нього поширюються передбачені Законом № 4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

При цьому законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Як свідчать матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, у повідомленні уповноваженої особи Фонду, адресованому позивачу, зазначається, що правочин з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону № 4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Як зазначено вище, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом № 2121-ІІІ, ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902), не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас постанова НБУ від 15 червня 2016 року № 70-рш/БТ згідно зі статтею 75 Закону № 2121-ІІІ містить банківську таємницю, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме собою не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів банку.

Згідно з постановою НБУ від 15 червня 2016 року № 70-рш/БТ ПАТ «Комерційний банк «Євробанк» було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ «Комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності банку, наведені у цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ «КБ «Євробанк», а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи щодо віднесення правочину (операції) з розміщення коштів на депозитному рахунку позивача з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 816/378/16 (провадження № 11-17апп20).

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій Уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку з віднесенням правочину (операції) з розміщення коштів на депозитному рахунку (вчиненого до запровадження у банку тимчасової адміністрації) до нікчемних та правомірності наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що рішення попередніх судів відповідають закону. Проте, суди помилково розглянули справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору банківського вкладу.

Як зазначалося вже вище, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 зазначено, що встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу уповноваженої особи Фонду у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між Банком та фізичною особою, нікчемним правочином, не можуть бути розглянуті у судовому порядку (а тому числі в господарських судах).

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору банківського вкладу, а справа в цій частині - закриттю. У решті рішення судів попередніх інстанцій стосовно вимог про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року у частині визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича про нікчемність договору банківського вкладу з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 №ДВ-28703/UAH, - скасувати, а справу в цій частині закрити.

У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа