Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа №826/22439/15

адміністративне провадження №К/9901/42087/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Літвінова А. В.) від 25 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Коротких А. Ю., судді: Ганечко О. М., Літвіна Н. М.) від 02 жовтня 2017 року у справі № 826/22439/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс» (далі - ТОВ «Гросс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якому просило: визнати протиправним рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про відмову у підписанні договору від 13 березня 2015 року № 130320153 «Про визнання електронних документів»; зобов`язати відповідача укласти договір від 13 березня 2015 року № 130320153 «Про визнання електронних документів».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо укладання з ТОВ «Гросс» договору про визнання електронних документів від 13 березня 2015 року № 130320153 з підстав відсутності ТОВ «Гросс» за місцезнаходженням. Зобов`язано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві повторно розглянути надісланий 13 березня 2015 року ТОВ «Гросс» примірник електронного договору про визнання електронних документів від 13 березня 2015 року № 130320153 на предмет його відповідності вимогам Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві безпідставно відмовлено ТОВ «Гросс» в укладенні договору про визнання електронних документів від 13 березня 2015 року № 130320153 з підстав не встановлення місцезнаходження останнього, оскільки у матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження знаходження позивача за адресою: пр -т Героїв Сталінграда, 4, корпус 6, кв. 6 м. Київ .

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві стверджує, що відповідно до баз даних ТОВ «Гросс» перебуває в стані 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, скаржник посилається на довідку від 25 березня 2015 року № 2776, з якої вбачається, що місцезнаходження позивача не встановлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 листопада 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Починаючи з 10 лютого 2000 року ТОВ «Гросс» перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

13 березня 2015 року позивачем за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку надіслано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві примірник договору про визнання електронних документів від 13 березня 2015 року № 130320153 (реєстраційний номер в системі - 9037129841).

У відповідь позивачем отримано електронну квитанцію від 13 березня 2015 року № 1, в якій зазначено про збереження документу на центральному рівні, та згодом електронну квитанцію № 2, в якій зазначено про неприйняття електронного документу. Підставою для відмови у прийнятті електронного договору ТОВ «Гросс» визначено виявлені помилки, а саме: «Відповідно баз даних, платник перебуває в стані 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Після з`ясування вищевказаного питання, зокрема підтвердження або реєстрації даних щодо нового місцезнаходження підприємства. Ваше підприємство може звернутися до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для укладання нового договору «Про визнання електронних документів».

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Гросс» до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підп. «в»).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку (далі - Інструкція № 233).

За приписами п. 5 розд. ІІІ Інструкції № 233 визначено, що з метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Тобто, підставою для направлення до відповідного контролюючого податкового органу податкових документів в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів.

При цьому, п. 6 розд. ІІІ Інструкції № 233 установлено, що орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС.

У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для неукладення з ТОВ «Гросс» договору про визнання електронних документів слугувала інформація, що платник перебуває в стані 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з п. 45.2 ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV ) відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону № 755).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13 березня 2015 року місцезнаходження ТОВ «Гросс» зазначено адресу: 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 4, корпус 6, кв. 6. Вказана адреса відповідає адресі товариства, яка була зазначена у розділі 7 договору від 13 березня 2015 року № 130320153 «Про визнання електронних документів».

Крім того, вказані відомості, згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13 березня 2015 року, мають статус підтверджених.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправною відмову відповідача щодо укладання з ТОВ «Гросс» договору від 13 березня 2015 року № 130320153 та зобов`язання податкового органу повторно розглянути надісланий 13 березня 2015 року позивачем примірник електронного договору про визнання електронних документів.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

О. В. Білоус