Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2020 року у справі №808/2477/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №808/2477/16

адміністративне провадження №К/9901/38174/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Стрельнікової Н.В. від 11 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Божко Л.А., суддів Кругового О.О., Лукманової О.М. від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №16070-1301 про нарахування суми податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 1567,03 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що у контролюючого органу відсутні підстави визначати позивачу податок за земельні ділянки виходячи з передбаченої у рішенні Вербівської сільської ради №10 від 22 січня 2016 року «Про місцеві податки на 2016 рік» ставки, оскільки це суперечить основним засадам податкового законодавства щодо неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду; крім того, стверджував, що податкове повідомлення-рішення не містить інформацію про пункт та статтю законодавчого акту, згідно з яким зроблено розрахунок податкового зобов`язання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку сплачувати земельний податок за 2016 рік виходячи з передбаченої у рішенні Вербівської сільської ради №10 від 22 січня 2016 року «Про місцеві податки на 2016 рік» ставки, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування прийнято після 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), тому, враховуючи принцип стабільності та положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України), такий обов`язок у платника податку виникає не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що плата за землю як обов`язковий місцевий податок підлягає сплаті, виходячи з норм статті 284 ПК України (із внесеними Законом України №909-VIII змінами), починаючи з 01 січня 2016 року безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,8964 га (кадастровий номер 2324281200:05:013:0017), яка розташована на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В серпні 2016 року позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №16070-1301, яким Інспекцією визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2016 рік.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на наступне.

У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Як установлено пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (пунктом 284.1 статті 284 ПК України).

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Положеннями пункту 10.2 статті 10 ПК України (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Поряд з нормою підпункту 12.3.5 діє норма підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Разом з тим пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У справі, яка розглядається, суди встановили, що на виконання, в тому числі Закону №909-VIII, рішенням Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області №10 від 22 січня 2016 року на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області на 2016 рік встановлено місцеві податки, зокрема податок на майно, який складається з плати за землю, транспортного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Цим рішенням затверджено Положення про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, яким, серед іншого, визначено ставки земельного податку за земельні ділянки.

Водночас предметом оскарження у цій справі є виключно податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №16070-1301, прийняте відповідачем на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 286.5 статті 286 ПК України щодо визначення податкового зобов`язання.

Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів, хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною правовстановлюючою компетенцією цих органів.

При цьому матеріали справи не містять обґрунтованих посилань щодо звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування (яким в тому числі керувався відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення на виконання своїх функцій щодо здійснення адміністрування податків, зборів (обов`язкових платежів)), та визнання його протиправним.

За наведеного, відсутності у даній справі спору щодо правильності здійсненого відповідачем розрахунку податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб на підставі рішення Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області №10 від 22 січня 2016 року, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтується на неправильному застосуванні вказаних вище норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду