Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.04.2020 року у справі №814/576/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №814/576/17

адміністративне провадження №К/9901/37497/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №814/576/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Біоносенка В.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, постановлену в складі: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Приватне акціонерне товариство «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» (далі - ПрАТ «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (далі - ГУ ДКСУ в Миколаївській області, відповідач) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 квітня 2016 року у справі №915/305/16 про стягнення боргу в сумі 1058898,80 грн і наказу Господарського суду Миколаївської області від 25 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року в справі №915/325/16 про стягнення боргу в сумі 1203288,80 грн і наказу Господарського суду Миколаївської області від 22 квітня 2016 року;

1.2. зобов`язати відповідача негайно виконати рішення Господарського суду Миколаївської області за наказами від 05 квітня 2016 року №915/325/16 та від 25 квітня 2016 року №915/305/16 і надати звіт до Миколаївського окружного адміністративного суду про виконання рішення суду.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідачем тривалий час не виконуються рішення Господарського суду Миколаївської області.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. 05 квітня 2016 року Господарський суд Миколаївської області прийняв рішення в справі №915/325/16, яким вирішив стягнути з Управління житлово-комунального господарства Миколаївської ОДА на користь ПАТ «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» заборгованість у розмірі 1204288,80 грн.

4. 11 квітня 2016 року Господарський суд Миколаївської області прийняв рішення в справі №915/305/16, яким вирішив стягнути з Управління житлово-комунального господарства Миколаївської ОДА на користь ПАТ «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» заборгованість у розмірі 1058898,80 грн.

5. 29 квітня 2016 року ПАТ «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» звернулося до ГУ ДКСУ в Миколаївській області із заявами про виконання наказів Господарського суду Миколаївської області в справах №915/325/16 і №915/305/16.

6. 10 травня 2016 року ГУ ДКСУ в Миколаївській області направило Управлінню житлово-комунального господарства Миколаївської ОДА запити №07.2-08/3/3547 і №07.2-08/3/3555 щодо надання інформації про рахунки, коди програмної класифікації видатків та кредитування та коди економічної класифікації видатків бюджету, за якими буде здійснюватися безспірне списання коштів на виконання рішень суду в справах №915/325/16 і №915/305/16.

7. 12 травня 2016 року ГУ ДКСУ в Миколаївській області направило Управлінню житлово-комунального господарства Миколаївської ОДА вимоги №07.2-08/3/3610 і №07.2.- 08/3/3611 щодо необхідності вжиття заходів для виконання судових рішень.

8. Стверджуючи про протиправну бездіяльність ГУ ДКСУ в Миколаївській області під час виконання судових наказів в справах №915/325/16 і №915/305/16, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:

9.1. визнано протиправною бездіяльність ГУ ДКСУ в Миколаївській області щодо виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 квітня 2016 року в справі №915/305/16 про стягнення 1058898,80 грн боргу, і наказу Господарського суду Миколаївської області від 25 квітня 2016 року; рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року в справі №915/325/16 про стягнення 1203288,80 грн боргу і наказу Господарського суду Миколаївської області від 22 квітня 2016 року.

9.2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

10. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що за умови необхідності виділення додаткових коштів державного бюджету для забезпечення виконання рішення суду, територіальний орган ДКС України має у строк, що не перевищує десяти днів з дня надходження виконавчих документів, звернутися до Міністерства фінансів України з пропозицією внести відповідні зміни до Закону України «Про Державний бюджет України».

11. Водночас, незважаючи на те, що обсяг відповідних призначень Державного бюджету України не дозволяє виконати рішення судів в справах №915/325/16 і №915/305/16, ГУ ДКСУ в Миколаївській області з пропозиціями до Міністерства фінансів України не зверталося, чим допустило протиправну бездіяльність.

12. В частині вимог про зобов`язання відповідача виконати рішення суду в справах №915/325/16 і №915/305/16 суди попередніх інстанцій зазначили, що в разі невиконання судового рішення, позивач (стягувач) має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та Кодексом адміністративного судочинства України. Водночас невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняте нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

14. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що до повноважень ГУ ДКСУ в Миколаївській області як територіального органу Державної казначейської служби належить виключно проведення безспірного списання коштів з рахунків боржників, за умови їхньої наявності.

15. Водночас у випадку відсутності на рахунках боржника коштів, за рахунок яких може бути проведене безспірне списання, територіальний орган казначейства передає виконавчий документ до Державної казначейської служби України для виконання відповідно до бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

16. Відповідач доводить, що саме Державна казначейська служба України уповноважена звертатися до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» в частині збільшення видатків за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

17. З урахуванням викладеного відповідач уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про протиправну бездіяльність ГУ ДКСУ в Миколаївській області.

18. Позивач правом подати заперечення (відзив) на касаційну скаргу не скористався.

19. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

20. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

21. 13 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

22. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 16 січня 2020 року, у зв`язку із унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

25. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

30. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

31. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

32. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їхнього виконання встановлюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).

34. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

35. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

36. Частиною другою статті 3 Закону №4901-VI установлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, установлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

37. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

38. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів і відомостей.

39. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845).

40. Пунктом 5 Порядку №845 передбачено, що під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право: 1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; 2) звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання; 3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; 4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання; 5) застосовувати заходи впливу до боржників у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держфінінспекції; 6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; 7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

41. Пунктом 24 Порядку №845 встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

42. Відповідно до пункту 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

43. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

44. Пунктом 28 Порядку №845 установлено, що орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

45. З дня визначення таких кодів та рахунків орган Казначейства повідомляє боржникові про здійснення безспірного списання коштів з його рахунків.

46. У повідомленні також зазначаються строк подання боржником інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника.

47. Пунктом 31 Порядку №845 передбачено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

48. На період виконання вимоги орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів та здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України.

49. Згідно з пунктом 33 Порядку №845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

50. Відповідно до пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

51. Відповідно до пункту 48 Порядку №845 Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

52. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

53. Пунктом 49 Порядку №845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

54. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

55. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

VI. Позиція Верховного Суду

56. Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що держава гарантує виконання рішень про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, шляхом їхнього безспірного списання.

57. Безспірне списання коштів з боржників передбачає: звернення стягувача до територіального органу ДКС України із заявою про прийняття виконавчого документа для виконання; прийняття заяви та доданих до неї документів, їхня реєстрація і попередній розгляд; визначення територіальним органом ДКС України кодів класифікації видатків бюджету і рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів або направлення боржникові запиту для встановлення відповідних даних; безпосереднє списання коштів із зарахуванням їх на рахунок стягувача, а в разі відсутності коштів на рахунках боржника - направлення йому вимоги щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

58. Якщо після спливу двох місяців рішення суду залишилося невиконаним, територіальний орган ДКС України передає виконавчий документ до ДКС України для виконання його за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

59. Отже, якщо територіальний орган казначейства не може здійснити безспірне списання коштів з рахунку державного органу - боржника, виконання такого судового рішення відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених відповідною бюджетною програмою, обсяг яких встановлюється законом.

60. У випадку недостатності коштів, передбачених у Державному бюджеті України для виконання судового рішення, ДКС України подає Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності унесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України».

61. З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що звернення до Міністерства фінансів України з пропозиціями про збільшення видатків Державного бюджету України для виконання судових рішень, боржниками за якими є державний орган, є виключними повноваженнями ДКС України, передумовою для реалізації яких є сукупність таких обставин: 1) неможливість виконання судового рішення протягом двох місяців територіальним органом Казначейства за рахунок бюджетних асигнувань боржника - державного органу; 2) надходження від територіального органу ДКС України виконавчого документа, сума боргу за яким (з урахуванням вже існуючих зобов`язань за іншими виконавчими документами) перевищує обсяг відповідних бюджетних призначень.

62. Застосовуючи положення Закону №4901-VI і Порядку №845 до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій помилково ототожнили повноваження ДКС України з повноваженнями територіального органу ДКС України, у зв`язку з чим дійшли неправильних висновків про те, що у відповідача був обов`язок звернутися до Міністерства фінансів України з пропозицією про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

63. Як установили суди попередніх інстанцій, відповідач, виконуючи судові рішення в справах №915/325/16 і №915/305/16, ужив заходів для визначення рахунків, кодів програмної класифікації видатків та кредитування та кодів економічної класифікації видатків бюджету, з яких буде здійснюватися безспірне списання, а також направив боржникові обов`язкові для виконання вимоги про вжиття заходів для виконання вказаних судових рішень.

64. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про протиправну бездіяльність відповідача й про наявність підстав для задоволення позову.

65. Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

66. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

67. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

68. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, Суд дійшов висновку про необхідність їх скасування з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

69. Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

70. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області задовольнити.

71. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року в справі №814/576/17 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

72. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко