Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року

Київ

справа №826/25838/15

адміністративне провадження №К/9901/14940/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2016 року (головуючий суддя Качур І.А., судді: Данилишин В.М., Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Карпушова О.В.) у справі № 826/25838/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДФС України, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу відповідача від 26 жовтня 2015 року № 3437-О к в частині про припинення перебування позивача на державній службі на посаді заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Департаменту охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації ДФС України на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII);

- поновити його на вищезазначеній посаді;

- стягнути з ДФС України середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 8 червня 2016 року звернувся до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону № 1682-VII, а саме: частини третьої статті 1, пункту 8 частини першої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1682-VII положенням статті 8, частини другої статті 19, статті 21, частин другої та третьої статті 22, частин другої та третьої статті 24, частини першої статті 38, частини першої статті 43, статті 58, частини другої статті 61, статті 62, частини першої статті 64 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 8 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року, зупинив провадження у справі № 826/25838/15 до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону № 1682-VII Конституції України, питання щодо чого порушено відповідно до зазначеної вище ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2016 у справі № 826/25838/15, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій щодо зупинення провадження у справі, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду та прийняття рішення по суті.

Позивач вважає, що Окружний адміністративний суд міста Києва під час розгляду справи може безпосередньо керуватися нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини з питань застосування Закону № 1682-VII, оскільки деякі положення зазначеного Закону визнано Венеціанською комісією дискримінаційними, зокрема: якщо лише сам факт причетності до партії, організації або адміністративного органу старого режиму є підставою для відсторонення від публічної діяльності, то така заборона зводиться до форми колективного або дискримінаційного покарання, яке несумісне з нормами в галузі захисту прав людини.

Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ДФС України не надходило.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував її із суду першої інстанції.

У відповідності до вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, матеріали цієї адміністративної справи передано з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 березня 2018 року прийняв адміністративну справу до свого провадження та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи на 28 березня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 156 КАС суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Водночас, у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта (частина п'ята статті 9 КАС).

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є принцип законності, який полягає у тому, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням згаданого принципу адміністративного судочинства.

Крім того, приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (абзац 2 пункту 2) передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до статті 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Як вбачається з позовних вимог позивача, предметом розгляду у даній справі є оскаржуваний наказ ДФС України від 26 жовтня 2015 року № 3437-О, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту-начальника режимно-секретного відділу Департаменту охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації ДФС України з підстав, передбачених Законом № 1682-VII.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 8 червня 2016 року звернувся до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону № 1682-VII положенням Конституції України. Означена ухвала набрала законної сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону № 1682-VII Конституції України, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відповідно до вимог діючого на той час процесуального закону постановив законне рішення про зупинення провадження у справі.

Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді справи не допустили порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, слід зазначити, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення за (частина перша статті 237 КАС). Зазначені обставини, які наведені у касаційній скарзі позивача, можуть бути підставою для поновлення провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року - залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець