Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №4118/12/2070

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року

Київ

справа №4118/12/2070

провадження №К/9901/7628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 4118/12/2070

за позовом ОСОБА_2 до Харківської митниці ДФС, за участю третіх осіб - начальника Харківської обласної митниці ДФС, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, про визнання наказу протиправним, поновлення на посаді, та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, прийняту у складі головуючого судді Тітова О. М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Калиновського В. А., суддів: Бенедик А. П., Водолажської Н. С.,

в с т а н о в и в :

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, за участю третіх осіб - начальника Харківської обласної митниці ДФС, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (далі - ГУДКУ в Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати незаконним та скасувати наказ начальника Харківської обласної митниці № 250-к від 16 березня 2012 року про звільнення ОСОБА_2, головного інспектора відділу митного оформлення "Харків-пасажирський" митного поста "Залізничний" із займаної посади з 19 березня 2012 року;

зобов'язати поновити ОСОБА_2 на посаді головного інспектора Харківської обласної митниці;

стягнути з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 березня 2012 року по дату постановлення рішення з відрахуванням суми 31273,31 грн. отриманої ОСОБА_2 як допомогу по безробіттю в період з 16 квітня 2012 року по 29 квітня 2013 року в Харківському міському центрі зайнятості.

В мотивування позову зазначає, що з 16 серпня 1994 року він проходив службу в митних органах на різних посадах, останню посаду з яких, починаючи з 31 травня 2010 року обіймав головного інспектора відділу митного оформлення "Харків-пасажирський" митного поста "Залізничний".

Однак, 16 березня 2012 року начальником Харківської обласної митниці видано наказ № 250-к, яким ОСОБА_2 звільнено з 19 березня 2012 року із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), через скорочення штатів.

Позивач вказує, що, враховуючи досвід його роботи в митних органах, який складає 18 років, а також звання "Радник митної служби 1-го рангу", "Ветеран митної служби" та відсутність дисциплінарних стягнень, відповідачем не дотримано вимоги статей 40 42 49-2 КЗпП України, оскільки запропонована посада водія в господарсько-експлуатаційному відділі митниці не відповідає його освіті, кваліфікації та суттєво відрізняються від посади, яку він займав.

Разом з цим позивач стверджує, що з часу вручення попередження були вільні посади інспектора, провідного інспектора, головного інспектора, які ОСОБА_2 запропоновані не були.

Вважаючи дії відповідача незаконними, ОСОБА_2 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року наведені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Харківської обласної митниці № 250-к від 16 березня 2012 року про звільнення ОСОБА_2, головного інспектора відділу митного оформлення "Харків-пасажирський" митного поста "Залізничний" із займаної посади з 19 березня 2012 року.

Зобов'язано Харківську митницю ДФС поновити ОСОБА_2 на посаді головного інспектора Харківської обласної митниці.

Стягнуто з Харківської митниці ДФС на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 березня 2012 року по дату постановлення рішення з відрахуванням суми 31273,31 грн., отриманої ОСОБА_2 як допомогу по безробіттю в період з 16 квітня 2012 року по 29 квітня 2013 року в Харківському міському центрі зайнятості.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі Харківська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Свою касаційну скаргу відповідач мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій проведення Харківською митницею ДФС оцінки продуктивності і кваліфікації позивача та інших посадових осіб, а наявність у позивача статуту "Ветеран митної служби" не може бути доказом вищого рівня продуктивності.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16 серпня 1994 року ОСОБА_2 проходив службу в митних органах на різних посадах, останню посаду з яких, починаючи з 31 травня 2010 року обіймав головного інспектора відділу митного оформлення "Харків-пасажирський" митного поста "Залізничний".

Наказом начальника Харківської обласної митниці від 26 грудня 2011 року № 1455 на виконання наказів Державної митної служби України від 05 грудня 2011 року № 1025 "Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та Вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці" та від 05 грудня 2011 року № 1026 "Про затвердження граничної чисельності працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій" введено в дію з 27 грудня 2011 року структуру та штатний розпис Харківської обласної митниці на 2011 рік, згідно з яким кількість штатних одиниць дорівнює 874.

Відповідно до структури на 2011 рік, затвердженої головою Державної митної служби України 26 грудня 2011 року, до Харківської обласної митниці входив митний пост "Харків-пасажирський".

17 січня 2012 року позивача попереджено про наступне вивільнення та запропоновано продовжити трудові відносини на посаді водія сектору автотранспортного забезпечення господарсько-експлуатаційного відділу. Від запропонованої посади позивач відмовився.

16 березня 2012 року начальником Харківської обласної митниці видано наказ № 250-к, яким ОСОБА_2 звільнено з 19 березня 2012 року із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, через скорочення штатів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача були в наявності інші посади, які позивач міг обіймати, проте Харківською митницею ДФС не було надано пояснень чому такі посади не були запропоновані позивачу. Разом з цим, з наданих відповідачем показників продуктивності вбачається, що деякі особи мають більш низький рівень досягнень, ніж позивач.

Зазначена позиція була підтримана і Харківським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.

За змістом статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення численності або штату працівників.

Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Виходячи з положень зазначеної норми, розірвання трудового договору можливе як при ліквідації підприємства, установи, організації, так і при скороченні чисельності або штату працівників.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання наказів Держмитслужби України від 05 грудня 2011 № 1025 "Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та Вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці" та від 05 грудня 2011 року № 1026 "Про затвердження граничної чисельності працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій" наказом Харківської обласної митниці від 26 грудня 2011 року № 1455 з 27 грудня 2011 року введено в дію структуру та штатний розпис Харківської обласної митниці на 2011 рік, затверджені Головою Держмитслужби України 26 грудня 2011 року за № 25/6-166, згідно з яким кількість штатних одиниць дорівнює 874 штатні одиниці.

Штатний розпис на 2011 рік Харківської обласної митниці, затверджений Головою Держмитслужби України Калєтніком І. Г. 26 грудня 2011 року у розрізі митного поста "Харків-пасажирський" налічує 67 штатні одиниці, із них: начальник митного поста - 1, заступник начальника митного поста - 2; головний інспектор - 10, провідний інспектор - 12, старший інспектор - 16, інспектор - 17.

Сектор митного оформлення "Харків-поштовий": начальник сектору - 1, головний інспектор - 3, провідний інспектор - 2, старший інспектор - 2, інспектор - 1.

Відомості про зміни у штаті на 2011 рік Харківської обласної митниці свідчать, що згідно зі штатним розписом станом на 11 лютого 2011 року кількість штатних одиниць становить 1028, а станом на 26 грудня 2011 року становить 874 штатні одиниці.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

У свою чергу, відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

За визначенням пунктів 8, 13, 20, 21 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти; галузь знань - основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка; спеціальність - складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка; спеціалізація - складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти.

Отже, кваліфікація як рівень досягнення компетентності є результатом навчання на певному рівні вищої освіти, який визначає здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність у певній галузі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2012 року на засіданні ради по роботі з кадрами при Харківській обласній митниці розглядалося питання про визначення двох кандидатур працівників митниці на переведення на вакантні посади водіїв сектору автотранспортного забезпечення господарсько-експлуатаційного відділу та, зважаючи на переважне право на залишення на роботі, у відповідності до статті 42 КЗпП України з метою забезпечення роботи автотранспортного господарства у зоні діяльності митного поста "Куп'янськ", Радою по роботі з кадрами прийняте рішення запропонувати ОСОБА_2, головному інспектору відділу митного оформлення "Харків-пасажирський" митного поста "Залізничний" посаду водія сектору автотранспортного забезпечення господарсько-експлуатаційного забезпечення.

17 січня 2012 року на виконання вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_2 попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з введенням наказу Харківської обласної митниці від 27 грудня 2011 року № 1455 в дію структури та штатного розпису митниці на 2011 рік, затвердженого Головою Держмитслужби України 26 грудня 2011 року за № 25/6-166.

Одночасно з попередженням позивачу запропоновано посаду водія сектору автотранспортного забезпечення господарсько-експлуатаційного відділу, від якої він відмовився, про що свідчить особистий підпис у попередженні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказів Харківської обласної митниці таких працівників, як ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було переведено на посаду головного інспектора з більш низьких посад.

Крім того, згідно з кадровим резервом для державних службовців Харківської обласної митниці на 2011 рік, затвердженого наказом від 29 червня 2011 року №457-к:

ОСОБА_7 як старший інспектор претендуючий на посаду провідного інспектора, згідно з наказом № 31-к від 18 січня 2012 року переведений з 20 січня 2012 року на посаду головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту "Харків-пасажирський";

ОСОБА_6 як старший інспектор претендуючий на посаду провідного інспектора, згідно з наказу № 62-к від 26 січня 2012 року переведений на посаду головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту "Харків-пасажирський";

ОСОБА_4 в кадровому резерві зазначений провідним інспектором претендучий на посаду головного інспектора, відповідно до наказу № 62-к від 26 січня 2012 року переведений на посаду головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту "Харків-пасажирський";

ОСОБА_15 претендуючий на посаду начальника сектора претензійно-позовної роботи, згідно з наказом № 31-к від 18 січня 2012 року переведено з посади юрисконсульта претензійно-позовної роботи на посаду головного інспектора Харківської обласної митниці на митному посту "Харків-пасажирський";

ОСОБА_10 претендуюча на посаду провідного інспектора, зазначена на посаді діловода.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на час звільнення позивача були в наявності інші посади, які ОСОБА_2 міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, але вони не були йому запропоновані.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано будь-яких доказів та обґрунтованих висновків неможливості переведення ОСОБА_2 на рівнозначну посаду, а також не доведено доцільність того факту, що при зменшенні 2-х посад провідного спеціаліста саме позивача було звільнено з посади головного спеціаліста з підстав скорочення чисельності працівників.

Верховний Суд вважає хибними доводи відповідача про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги довідки з порівняльною характеристикою призначених посадових осіб на митний пост "Харків-пасажирський", оскільки така довідка, яка складена станом на 17січня 2012 року не підписана та не завірена належним чином, відсутні відомості стосовно кваліфікації державних службовців, такі як: ранг державного службовця, вислуга років, спеціальні звання, рівень освіти.

Разом з цим, при оцінці продуктивності праці відносно ОСОБА_2 не зазначено, що він також виконував впродовж 6-7 місяців 2011 року обов'язки старшого зміни. Відсутні відомості стосовно ОСОБА_11, який переведений з посади провідного інспектора на посаду головного інспектора.

Враховуючи тільки надані відповідачем показники продуктивності вбачається, що деякі особи мають більш низький урівень досягнень, ніж позивач.

Так, ОСОБА_10 не має оформлених протоколів та стягнутих митних платежів; ОСОБА_12 не має оформлених протоколів та стягнутих митних платежів; ОСОБА_13 не має оформлених митних протоколів; ОСОБА_14 не має оформлених протоколів; ОСОБА_15 не має оформлених протоколів та стягнутих митних платежів; ОСОБА_16 не має оформлених протоколів.

Відповідно до Закону України "Про дисциплінарний статут митної служби України" від 06 вересня 2005 року, який діяв на момент виникнення правовідносин, визначено, що заохочення - це важливий засіб впливу на посадових осіб митної служби і зміцнення службової дисципліни, що реалізується у формі заходів матеріального та морального стимулювання, які застосовуються до посадових осіб митної служби за сумлінне ставлення до своїх службових обов'язків. Посадові особи митної служби у межах прав, наданих цим Статутом, заохочуються за зразкове виконання покладених на них службових обов'язків, бездоганну службу, активність та ініціативність, виявлені під час виконання своїх службових обов'язків.

Заохочення застосовуються на підставі сукупної оцінки професійних якостей, результатів роботи, ступеня активності, ініціативності та дисциплінованості посадової особи митної служби.

Відповідно до наданих відповідачем відомостей ОСОБА_2 має 11 заохочень, при цьому ОСОБА_14 має 7 заохочень, ОСОБА_7 - 5 заохочень; ОСОБА_13 - 9 заохочень, ОСОБА_16 - 1 заохочення, ОСОБА_18 - 5 заохочень.

За значні трудові досягнення та виявлення самовідданості, мужності, героїзму і відваги посадові особи митної служби можуть бути представлені до присвоєння почесних звань та нагородження державними нагородами.

За сумлінне виконання службових обов'язків ОСОБА_2. неодноразово нагороджувався почесними грамотами начальника митниці, Обласної Державної адміністрації, почесним знаком "За сумлінну службу в митних органах України" та "За сумлінну службу в митних органах ІІІ-го ступеня", характеризується позитивно, має спеціальне звання "Радник митної служби 1-го рангу", "Ветеран митної служби".

Однак, вказані відомості ніяким чином не відображені в порівняльній таблиці та не були враховані при оцінці його професійного рівня та продуктивності праці.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку вважає про протиправність оскаржуваного наказу від 16 березня 2012 року № 250-к щодо звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, через скорочення штатів.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець