Історія справи

Постанова КАС ВП від 28.02.2023 року у справі №460/1145/19
Ухвала КАС ВП від 10.11.2020 року у справі №460/1145/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа №460/1145/19

провадження № К/9901/27139/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року (суддя Жуковська Л.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (головуючий суддя Шинкар Т. І., судді Коваль Р. Й., Обрізко І. М.)

у справі № 460/1145/19

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (замінене у процесі розгляду справи в суді першої інстанції на Акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, просило визнати протиправною та скасувати постанову від 09 квітня 2019 року №543 "Про накладення штрафу на ПАТ "РІВНЕГАЗ" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання".

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, позов задоволено повністю.

3. Відповідач з вказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності є КВЕД 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

6. На підставі постанови НКРЕКП від 05 березня 2019 року №314 «Про проведення позапланових перевірок ПАТ «Вінницягаз», ПАТ «Волиньгаз», ПАТ «Дніпрогаз», ПАТ «Дніпропетровськгаз», ПАТ «Житомиргаз», ПАТ «Закарпатгаз», ПАТ «Запоріжгаз», ПАТ «Івано-франківськгаз», ПАТ «Київоблгаз», ПАТ «Криворіжгаз», ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Миколаївгаз», ПАТ «Рівнегаз», ПАТ «Сумигаз», ПАТ «Харківгаз», ПАТ «Харківміськгаз», ПАТ «Хмельницькгаз», ПАТ «Чернівцігаз», ПАТ «Чернігівгаз» та звернення споживача 1 за ЕІС - кодом 56ХМ29G83354675К, з урахуванням листа Державної регуляторної служби України від 25 лютого 2019 року №1155/0/20-19 Сектором НКРЕКП у Рівненської області проведена позапланова перевірка дотримання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема, дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 в частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимого цього Кодексу.

7. За наслідками вказаної перевірки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, складено акт щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у нафтогазовій сфері та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 01 квітня 2019 року №127, в якому зафіксовано порушення Товариством пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу щодо дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинного Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме: щодо дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу.

8. Товариство на акт позапланового заходу від 01 квітня 2019 року №127 подало Сектору НКРЕКП у Рівненській області заперечення.

9. 09 квітня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за результатами розгляду акта від 01 квітня 2019 року № 127 винесено постанову «Про накладення штрафу на ПАТ «РІВНЕГАЗ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» №543, якою:

1) відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 та статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» накладено штраф у розмірі 850 000,00 грн. на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинного Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме, вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу ГРМ;

2) відповідно до пункту 1 частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» у строк до 26 квітня 2019 року зобов`язано позивача привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом 56XN22A33500641N за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу;

3) у разі здійснення позивачем неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» до 26 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року.

10. Не погоджуючись з прийняттям постанови від 09 квітня 2019 року №543 «Про накладення штрафу на ПАТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», Товариство звернулося до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що постанова від 09 квітня 2019 року №543, яка винесена за результатами розгляду акта від 01 квітня 2019 року № 127 на засіданні Національної комісії, що проведено у формі відкритого слухання, стосується не тільки накладення штрафних санкцій, а й усунення виявленого у ПАТ «Рівнегаз» порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, тобто всупереч вказаним законодавчим положенням, оскільки відповідач не видав окреме розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу контролю.

12. НКРЕКП за наслідками проведеної перевірки не складало розпорядження про усунення виявлених порушень у вигляді окремного документа, натомість постановила про необхідність усунення порушень у постанові про накладення штрафу. НКРЕКП не було надано можливості позивачу добровільно виконати виявлені порушення та уникнути санкцій, оскільки в порушення наведених вище норм законодавства відповідачем не видавалося розпорядження про усунення товариством порушень вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

13. Окрім того, оскаржуваною постановою Товариство зобов`язано здійснити перерахунок фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу споживачу, звернення якого не було підставою для проведення перевірки: підставою для проведення позапланової перевірки було звернення споживача за ЕІС - кодом 56ХМ29G83354675К, проте оскаржуваною постановою зобов`язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС - кодом 56XN22A33500641N, за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу.

14. Суди вважали, що акт перевірки, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, за формою, наведеною в додатку 18 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 (далі - Порядок №428), не відповідає уніфікованій формі акта перевірки, встановленій Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342 (далі - Методика №342).

15. По суті виявлених порушень, суди відзначили про те, що на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, у тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.

Обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору, у зв`язку з чим проведення Товариством таких дій є правомірним. Отже, облік природного газу Операторами ГРМ на особових рахунках побутових споживачів з урахуванням приведення обсягів, визначених лічильниками, до стандартних умов, відповідає вимогам чинного законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 640/111/19.

17. Скаржник заперечує проти висновків судів про наявність у нього обов`язку перед накладенням на суб`єкта господарювання штрафу видати розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, мотивуючи це тим, що у першу чергу Національна комісія керується та застосовує норми Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», які є спеціальними при проведенні планових або позапланових перевірок, та у разі відсутності відповідної норми у спеціальному законі можуть бути застосовані норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

18. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, вказав на помилковість застосування судами попередній інстанцій у спірних правовідносинах, зокрема, (1) положень пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, які, як стверджує скаржник, не передбачають застосування позивачем об`ємів природного газу, приведених до стандартних умов, під час здійснення комерційних розрахунків (тобто не передбачають застосування таких об`ємів під час оплати споживачами послуг з газопостачання); (2) приписів Розділу 1 Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу; (3) поза увагою судів залишилась норма пункту 5.6 Типового договору розподілу.

19. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення норм матеріального права, не було встановлено, що розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік у обсягах, які затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 грудня 2015 року №847 (далі - Наказ Міненерговугілля № 847), були розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов, та в наступному були включені до тарифу на розподіл природного газу для Ліцензіата, затвердженого постановою НКРЕКП від 15 грудня 2016 року № 2303.

20. НКРЕКП наполягає на помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо невідповідності форми акта, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №428 (додаток 18).

21. Крім того, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не було досліджено той факт, що 10 грудня 2019 року Антимонопольний комітет України прийняв рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, зокрема щодо АТ «Рівнегаз».

22. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і зазначає, зокрема, про те, що приведення обсягів спожитого газу до стандартних умов застосовується до всіх категорій споживачів, як юридичних осіб так і фізичних. Жоден нормативний акт не передбачає обов`язку НКРЕКП при встановленні тарифу використовувати обсяги ВТВ, які визначено у наказах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Рішенням суду першої інстанції від 18 липня 2018 року у справі № 640/20691/18, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 11 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року позов АТ «Рівнегаз» задоволено, визнано протиправною та скасовано Постанову НКРЕКП № 1511 з мотивів того, що у відповідача були відсутні достатні правові підстави для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ шляхом винесення спірної постанови.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

(а) щодо форми акта

24. Одним з ключових питань для правильного вирішення цього спору є питання про те, чи мав право відповідач у даному конкретному випадку застосовувати акт, затверджений постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №428 (додаток 18), та чи такий відповідав вимогам, установленим до складення уніфікованої форми акта перевірки, визначених Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

25. Згідно зі статтею 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

26. Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №428 затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, який набрав чинності 12 серпня 2018 року (за текстом - Порядок №428), який застосовується комісією при здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

27. Порядок №428 встановлює: процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов (пункти 1.3 та 1.4 Порядку № 428).

28. Згідно з пунктом 7.2 Порядку №428 при відмові ліцензіата у проведенні перевірки голова та члени комісії з перевірки фіксують факт відмови в акті перевірки. При цьому, вказуються причини відмови та додаються відповідні пояснення уповноваженої особи ліцензіата (у разі їх надання). Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки вважається недопуск членів комісії з перевірки до здійснення перевірки за відсутності передбачених для цього законом підстав [...]. Відмова ліцензіата у проведенні перевірки за відсутності передбачених для цього законодавством і цим Порядком підстав є порушенням законодавства та відповідних ліцензійних умов та є підставою для застосування санкцій, зокрема санкції у вигляді анулювання ліцензії.

29. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

30. Частиною 15 статті 4 вказаного Закону передбачено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

31. За приписами абзаців 1, 8 частини 2 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затверджується Кабінетом Міністрів України.

Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

32. Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342, яка набрала чинності 12 червня 2018 року (за текстом - Методика № 342).

33. Частиною 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею, зокрема посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю).

34. Згідно зі статтею 10 вказаного Закону суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

35. За приписами частини 15 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів, які відповідно до статті 5 цього Закону, затверджуються органом державного нагляду на підставі Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), яка затверджуються Кабінетом Міністрів України. Після затвердження уніфікованої форми акту, орган державного нагляду (контролю) зобов`язаний оприлюднити такий акт на власному офіційному веб-сайті.

36. Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі №460/1042/19 Верховний Суд визнав правильним застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, які виходили з того, що вимоги, установлені до складення уніфікованої форми акта перевірки Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), дотримані відповідачем у постанові №428, якою затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, невід`ємною частиною якого є додатки до нього. Цей Порядок набрав чинності та не був оскарженим і скасованим в установленому законодавством порядку. За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена постанова правомірно застосована відповідачем до спірних правовідносин під час здійснення контрольного заходу.

37. Згодом ці ж висновки Верховного Суду щодо застосування норм права були застосовані й у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2021 року у справі №280/62/20 та багатьох інших постановах Верховного Суду, й колегія суддів, перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права у справі, яка розглядається, підстав для відступу від цього висновку не вбачає.

38. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що акт, складений за результатами перевірки позивача, не може бути належним доказом наявності фактів, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, і що це є самостійною підставою для визнання її протиправною.

(б) щодо розпорядження про усунення порушень

39. Як встановлено судовим розглядом цієї справи та сторонами не заперечується, НКРЕКП за наслідками проведеної перевірки не складала розпорядження про усунення виявлених порушень у вигляді окремного документа й постановила про необхідність усунення порушень у постанові про накладення штрафу. Яка оскаржується у цій справі.

40. Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, за преамбулою до якого цей Закон визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

41. Відповідно до положень статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".

Рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.

42. Згідно з положеннями статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання.

43. Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суміжних ринків.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.

44. Основним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності є Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

45. За приписами частин чотирнадцятої, п`ятнадцятої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", якими встановлено, що акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.

46. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначенні Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з наступними змінами до доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

47. Частиною третьою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" закріплено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

48. Колегія суддів акцентує увагу на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №300/775/19, щодо застосування норм частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", частин восьмої, одинадцятої статті 7, пункту 1 частини першої статті 8 та частини першої статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до яких положеннями чинного законодавства визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, фінансові та адміністративні санкції до суб`єкта господарювання не застосовуються.

49. У справі, що розглядається, згідно з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, НКРЕКП не надано можливості позивачу добровільно виконати виявлені порушення та уникнути санкцій, оскільки, в порушення вимог наведених вище норм законодавства, відповідачем не видавалося розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, у зв`язку з якими прийнято оскаржувану постанову.

50. Зазначення ж про необхідність усунути порушення Ліцензійних умов безпосередньо у постанові про накладення штрафу не давало можливості позивачу добровільно усунути порушення до застосування такого виду відповідальності як накладення штрафу.

51. За такого правого регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про допущення відповідачем порушення приписів чинного законодавства, що виразилося у тому, що НКРЕКП без видачі розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов та перевірки виконання цього розпорядження, було прийнято оскаржувану постанову.

52. Верховний Суд наголошує, що у нормах наведених законів щодо видачі припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю) немає змістовної колізії, проаналізовані вище норми не суперечать одна одній, а відсутність у Законі України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" чітко визначеної норми про те, що Регулятор зобов`язаний приймати розпорядження про усунення Ліцензійних умов не суперечить та не виключає обов`язку НКРЕКП виконувати приписи Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності" і "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо оформлення окремим документом у 3-денний строк з моменту перевірки розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.

53. Аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №240/5272/19 та від 01 червня 2022 року у справі № 620/1113/19 і відступу від неї колегія суддів у цьому конкретному випадку не вбачає.

(в) щодо суті виявлених порушень

54. Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (за текстом Кодекс, Кодекс ГРМ), положеннями якого встановлено, зокрема, порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення).

55. Пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

56. Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

57. Позивач як оператор ГРМ відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу І Кодексу виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.

58. При цьому, позивач як оператор ГРМ здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.

59. Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

60. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

61. Щодо порушень, які полягали у застосуванні позивачем коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов при визначенні обсягів споживання побутовими споживачами, починаючи з жовтня 2018 року, то Верховний Суд уже досліджував подібні правовідносини і у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 480/1411/19, де зроблено такі висновки:

«приписи пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначають, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов, в одиниці енергії.

При цьому, за вимогами абзацу шостого пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу, оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згорання природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт/год, Гкал, МДж (абзац третій пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.

Наведене спростовує аргументи відповідача, що положення пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці та позбавляє права позивача приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, оскільки суперечать вимогам Кодексу.

Згідно абзацу першого пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу, порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону № 1504-VIII Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року прийнято постанову № 2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу».

Так, відповідно до пункту 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу.

Згідно пунктом 37 частини 1статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII, споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до пункту 4 розділу 1 глави І Кодексу споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Розділ V Договору містить порядок обліку природного газу, що передається споживачу. Так, пункт 5.1 Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Згідно з пунктом 5.2 Договору, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором.

В пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м. куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.

Пунктом 6 розділу XV глави 1 Кодексу визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 за №346/8945.

Методика приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу (далі - Методика) призначена для приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.

Розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці. Такі розрахунки виконуються споживачами газу самостійно.

Суди попередніх інстанції надали оцінку доводам відповідача про те, що положення Методики не поширюється на побутових споживачів, дійшовши обгрунтованих висновків, з якими погоджується Верховний Суд про те, що пункт 6 розділу XV глави 1 Кодексу пов`язує приведення об`єму спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, визначеними Методикою, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до методики. До того ж, Кодекс розроблений та затверджений Регулятором, нормативно-правове регулювання з цих питань є повноваженням саме Регулятора.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що приведення об`єму природного газу до стандартних умов при здійсненні обліку та розрахунків за природний газ, використаний споживачами, прямо передбачено Кодексом газорозподільчих систем та Типовим договором».

62. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №161/11800/19 зроблено висновок про те, що нормами Кодексу ГРМ та положеннями Типового договору № 2498, які затверджені регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена актами самого регулятора.

63. Колегія суддів при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від вказаних позицій.

64. Варто врахувати, що постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №640/20691/18 визнано протиправною та скасовано Постанову НКРЕКП від 23 листопаді 2018 року №1511 «Щодо заборони ПАТ «Рівнегаз» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

65. При цьому, Верховним Судом зазначено, що Регулятор сам своїми відомчими актами передбачив можливість операторів ГРМ застосовувати коригувальні коефіцієнти при приведенні обсягів спожитого палива побутовими споживачами, визначивши умови та порядок такого коригування, а тому оскаржена постанова відповідача прийнята з порушенням процедури, без дотримання чіткої послідовності дій щодо її проведення у спосіб визначений законодавством, та не містить належного нормативного обґрунтування повноважень Нацкомісії в частині заборони позивачу вчиняти розрахунки об`єму (обсягу) спожитого газу.

66. З метою приведення нормативної бази щодо визначення питомих втрат природного газу в розподільних мережах та його виробничо-технологічних витрат у відповідність до вимог чинного законодавства, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві" наказом Міністерства палива та енергетики України 21 жовтня 2003 року № 595 було затверджено Методику визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов (далі - Методика № 595). Ця Методика призначена для розрахунків питомих втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу і визначає порядок розрахунків питомих втрат природного газу (далі - газ), що виникають при вимірюваннях об`єму природного газу побутовими лічильниками газу (далі - лічильники), які використовують споживачі - фізичні особи (абзац другий глави 2 Методики № 595).

67. Абзацами другим та третім глави 1 Методики № 595 визначено, що розрахунки питомих втрат газу здійснюються за допомогою коефіцієнтів коригування показів лічильників.

68. Питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно згідно з даною Методикою і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств.

69. Наведене вказує на те, що питомі втрати природного газу, що виникають при вимірюваннях об`єму природного газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу могли бути включені до собівартості транспортування газу цих підприємств.

70. Додатково слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року було затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення про ПСО), пунктом 12 якого визначено, що з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року (включно) НАК "Нафтогаз України" здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за ціною (без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, які підлягають обов`язковій оплаті відповідно до умов договорів транспортування та розподілу природного газу), що розраховується за такою формулою:

Ц = (Цбаз х Кд),

де Ц - ціна продажу/постачання природного газу;

Цбаз - середня арифметична ціна продажу/постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" для промислових споживачів, за умови попередньої оплати до періоду поставки газу, що діяла з 1 липня 2018 р. по 30 вересня 2018 р. (8981, 00 грн за 1000 куб. метрів згідно з прейскурантом на природний газ із ресурсів НАК "Нафтогаз України");

Кд - коефіцієнт дисконту, що дорівнює:

0,6943 - для розрахунку ціни природного газу з 1 листопада 2018 року;

0,8 - для розрахунку ціни природного газу з 1 травня 2019 року.

71. Підпунктом 1 пункту 14 Положення про ПСО передбачено, що постачальники природного газу, що закуповують природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до пунктів 7 і 8 цього Положення, зобов`язані до 01 травня 2020 року постачати такий природний газ виключно побутовим споживачам, релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державному підприємству України "Міжнародний дитячий центр "Артек" за ціною, в якій торговельна надбавка (націнка) постачальника не може перевищувати 2,5 відсотка ціни природного газу, за якою такі постачальники закупили зазначені обсяги природного газу у НАК "Нафтогаз України" відповідно до цього Положення (без урахування податку на додану вартість).

72. За приписами пункту 15 Положення про ПСО постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, затвердженого відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу».

73. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що ціна продажу газу для побутових споживачів, яка визначається згідно із Положенням про ПСО не містить інформації про її формування з урахуванням приведення до стандартних умов, проте законодавством не заборонено постачальнику природного газу включати в кінцеву ціну ПСО на газ для населення, зокрема тарифи на розподіл та транспортування газу, у які можуть увійти питомі втрати природного газу, що виникають при вимірюваннях об`єму природного газу побутовими лічильниками газу, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу, які використовують споживачі - фізичні особи .

74. Отже, саме Регулятором передбачена можливість застосування коригувальних коефіцієнтів операторами ГРМ при приведенні обсягів спожитого палива побутовими споживачами, визначивши умови та порядок такого коригування, а держава в особі Кабінету Міністрів України надала можливість постачальнику для розрахунку кінцевої ціни ПСО споживачу додати до оптової ціни, зокрема націнку такого постачальника, а також тарифи на розподіл та транспортування газу, та в особі Міністерства палива та енергетики України - включати питомі втрати газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу до собівартості транспортування газу цих підприємств.

75. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №640/20692/18.

76. Відповідачем у цій справі не наведено достатніх правових підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ, що свідчить про неправомірність оскаржуваної постанови.

77. Посилання скаржника на рішення Антимонопольного комітету України щодо позивача оцінюється Судом критично через його оскарження в окремому судовому провадженні (справа №910/2306/20).

78. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що включення позивачем до тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, у той час як у складі тарифу такі витрати позивача вже закладені, підтверджується листом Міненергетики від 28 грудня 2018 року №03/31-11587, який судами попередніх інстанцій не був належним чином досліджений.

79. Колегія суддів відхиляє такі доводи, такий лист не містить інформації про включення до розміру нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат різниці у приведенні газу до стандартних умов, а лише вказує про здійснення операторами ГРМ розрахунку показників нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на 2016 рік, зокрема, із застосуванням Методики №595. До того ж, вказаний лист не може вважатися належним доказом включення позивачем до складу тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, оскільки тарифи та цінова політика не встановлюється та не регулюється листами.

80. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 640/111/19, оскільки у названій справі Суд не приймав нового рішення, а направив справу на новий розгляд для встановлення обставин в частині повноважень НКРЕКП унормовувати саме облік об`єму (обсягу) спожитого населенням газу та через зміни в порядку обліку газу, спожитого населенням, впливати на формування його вартості шляхом видання розпорядчих документів.

81. У зв`язку з цим, є законними і обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводив об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

82. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

83. Відповідно до частин 1 та 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

84. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність постанови відповідача від від 09 квітня 2019 року №543 "Про накладення штрафу на ПАТ "РІВНЕГАЗ" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання", проте помилково обґрунтовували свої рішення тим, що Акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, за формою, наведеною у додатку 18 Порядку №428, не може бути належним доказом наявності фактів, виявлених такою перевіркою, і не може застосовуватись НКРЕКП під час здійснення нею державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.

85. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень, шляхом виключення з них вказаних вище мотивів. У решті оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягає.

86. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід задовольнити частково.

87. Оскільки колегія суддів не ухвалює нового рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені сторонами у судах першої та апеляційної інстанціях, не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 2 3 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №460/1145/19 змінити, виключивши з їх мотивувальної частини висновки про те, що Акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, за формою, наведеною у додатку 18 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №428, не може бути належним доказом наявності фактів, виявлених такою перевіркою, і не може застосовуватись НКРЕКП під час здійснення нею державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.

В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №460/1145/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб