Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №820/669/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 820/669/17

адміністративне провадження № К/9901/31762/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Присяжнюк О. В., судді - Курило Л. В., Бартош Н. С. )

у справі №820/669/17

за позовом ОСОБА_1

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Центральна ОДПІ м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення та вимоги.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та вимоги відповідача з огляду на те, що належний їй на праві приватної власності автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель ML 350,2014 року випуску, не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки його середньоринкова вартість є меншою 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (головуючий суддя - Панченко О. В. ) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель ML 350,2014 року випуску є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки його середньоринкова вартість становить більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено:

- скасовано податкове повідомлення - рішення Центральної ОДПІ м. Харкова № 179-1303 від 04.04.2016;

- скасовано податкову вимогу Центральної ОДПІ м. Харкова від 30.11.2016 № 23593-17.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що належний позивачу на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваних податкового повідомлення - рішення та вимоги відповідача, посилаючись при цьому на викладений у касаційній скарзі розрахунок середньоринкової вартості належного позивачу на праві власності транспортного засобу, згідно з яким його вартість становить більше 750 мінімальних заробітних плат.

01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу - легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель ML 350,2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 04.04.2016 №179-1303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

Також відповідач сформував податкову вимогу від 30.11.2016, згідно з якою станом на 29.11.2016 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 25000,00 грн.

Вважаючи зазначені податкове повідомлення - рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін доПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності
01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін доПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 року, (далі - ~law21~), яким внесено зміни у ПК України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 ПК України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

При цьому зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин впевнитися в наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та вимоги неможливо.

Колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок середньоринкової вартості автомобіля з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку не є належним доказом того, що належний їй на праві приватної власності автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від
03.04.2018 у справі №804/112/17 та від 13.03.2018 у справі №826/93000/16.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 4 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому судами в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та вимоги.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 1 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд також зазначає, що з метою з'ясування всіх фактичних обставин у справі для правильного її вирішення, судам необхідно врахувати той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, справу №820/669/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова