Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №813/2164/17

адміністративне провадження №К/9901/1863/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 (Головуючий суддя - Сакалош В.М.)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (колегія у складі суддів: Кухтей Р.В., Нос С.П., Яровський І.О.)у справі№ 813/2164/17 (876/8595/17)за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДФС)доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2простягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

ДФС звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ФОП ОСОБА_2, у якому просило стягнути з нього податковий борг у сумі 17000 грн. 00 коп.

Свій позов обґрунтовує тим, що станом на 23.05.2017 у відповідача обліковується податковий борг перед бюджетом в сумі 17000 грн. 00 коп., який добровільно ним не сплачений.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 позов задоволено. Стягнуто до бюджету з ФОП ОСОБА_2 податковий борг у сумі 17000 грн. 00 коп. Підставою такого висновку був факт несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання (штрафні санкції), визначеного податковим органом.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що накладене на нього податкове зобов'язання у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп. протизаконно, так як винесене ДФС на підставі протоколу Національної поліції, яка провела перевірку в нічний час та не є органом, до повноважень якого віднесено повноваження по проведенню перевірок суб'єктів господарювання. Серед чого також зазначив, що за одне і теж правопорушення на нього накладено два стягнення, що суперечить прямій нормі Конституції України. Зокрема, рішенням позивача та рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 01.03.2016, згідно якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено штраф у розмірі 850 грн. 00 коп. та застосовано фінансові санкції в розмірі 17000 грн.

У відзиві на касаційну скаргу позивача, відповідач просить оскаржувані у ній рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідача станом на 12.07.2016 обліковується податкова заборгованість з податків і зборів у розмірі 17000 грн. 00 коп., яка виникла по адміністративних штрафах та інших санкціях (рішення №000146731700 від 14.04.2016, - продаж підакцизного товару (пива) без наявності відповідної ліцензії), що у добровільному порядку не погашена.

У зв'язку із зазначеним, податковим органом вручено відповідачу податкову вимогу №642-23/572 від 23.05.2015, стягнення суми коштів по якій є предметом розгляду у даній справі.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вбачаючи наведені положення ПК із урахуванням вставлених та підтверджених матеріалами справи фактичних обставин, Суд погоджується із висновкам судів попередніх інстанцій, що у відповідача виник податковий борг зі сплати сум нарахованих податковим органом штрафних санкцій, визначених рішенням №000146731700 від 14.04.2016, яке на час винесення податкової вимоги №642-23/572 від 23.05.2015 є узгодженим.

Таким чином, враховуючи право контролюючих органів звертатись до суду із подібними позовами, Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Наведені позивачем доводи у касаційні скарзі щодо накладення на нього двох стягнень за одне і теж правопорушення, Суд вважає необґрунтованими, оскільки у даній справі вирішується питання можливості стягнення з нього узгодженого податкового боргу у розмірі 17000 грн. 00 коп., який виник у зв'язку із несплатою суми штрафних санкцій, що у відповідності до пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПК України є фінансовою відповідальністю, тоді як рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 01.03.2016 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 156 ч.1 КУпАП у виді штрафу (справа № 445/440/16-п). Тобто, ДФС та суди не порушили статтю 61 Конституції України, яка закріплює неможливість притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.А. Васильєва С.С. Пасічник