Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №810/2440/14

адміністративне провадження №К/9901/3823/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 (суддя Лапій С.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 (судді Кузьменко В. В., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі № 810/2440/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс» (далі - позивач, ТОВ «Чіпси Люкс») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення від 20.01.2014 № 0000351501, яким до ТОВ «Чіпси Люкс» застосовано до сплати штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4 054,80 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 20.01.2014 № 0000351501.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стала несвоєчасна сплата позивачем сум авансових платежів з податку на прибуток за лютий, вересень 2013 року - сума податку на прибуток у розмірі 492 463 грн. була сплачена 27.02.2013 (граничний термін сплати 20.02.2013) та 609 120 грн. була сплачена 30.10.2013 (граничний термін сплати 30.09.2013).

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2017 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 17.01.2014 проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2013 рік (авансовий внесок з податку на прибуток за лютий, вересень 2013 року).

За наслідками перевірки складено Акт від 17.01.2014 №65/15-1/36832644, згідно якого встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000351501, яким позивачу згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено суму штрафу у розмірі 4 054,80 грн. за платежем «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередні інстанцій виходили з того, що позивачем підтверджена своєчасна сплата авансових платежів, а відтак у податкового органу відсутні правові підстави для застосування штрафів за несвоєчасну сплату авансових платежів з податку на прибуток.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до абзаців 1, 4, 11 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наявних у справі копій платіжних доручень вбачається, що позивачем сплачено суми авансових внесків з податку на прибуток підприємств за лютий 2013 року в розмірі 497 267,00 грн. за платіжним дорученням від 18.02.2013 № 8885 (проведено банком 19.02.2013), а за вересень 2013 року в розмірі 609 120,00 грн. за платіжним дорученням від 23.09.2013 № 10812 (проведено банком 24.09.2013).

У графі «призначення платежу» позивачем зазначено «аванс/податок на прибуток за лютий 13 від ТОВ «Чіпси Люкс» без ПДВ» та «аванс/податок на прибуток за вересень 13 від ТОВ «Чіпси Люкс» без ПДВ».

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що своєчасність сплати грошових зобов'язань за лютий та вересень 2013 року підтверджується платіжними дорученнями, які були досліджені судами попередніх інстанцій та встановлено, що грошові зобов'язання сплачені позивачем у строк та в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 у справі № 810/2440/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко