Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2020 року у справі №140/6315/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 140/6315/20

адміністративне провадження № К/9901/27283/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів Губської О. А., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою військової частини А3519

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 1 липня 2020 року (у складі головуючого судді Ксензюка А. Я.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Носа С. П., суддів: Кухтея Р. В., Шевчук С. М. )

у справі №140/6315/20

за позовом військової частини А3519

до ОСОБА_1

про стягнення майнової шкоди.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Військова частина А3519 23 квітня 2020 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь заподіяну майнову шкоду в сумі 49864,00 грн.

2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 1 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року, в задоволенні клопотання військової частини А3519 про поновлення строку звернення до суду відмовлено; клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; позов залишено без розгляду.

3. У поданій касаційній скарзі військова частина А3519 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові та передати справу для продовження розгляду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 7 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

5. Залишаючи позовну заяву військової частини А3519 без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом і підстави для його поновлення відсутні.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Військова частина А3519 у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів про те, що нею пропущено строк звернення до суду з позовом.

7. Позивач зазначає, що в частині обрахунку строку звернення до суду з позовом суди безпідставно не врахували Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі - Положення №243/95-ВР; чинне на момент виникнення спірних правовідносин). На думку автора касаційної скарги зазначене Положення №243/95-ВР має силу закону, оскільки зміни до нього вносились законами і втратило воно чинність також на підставі закону, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

8. Також автор касаційної скарги посилається на справу №420/3612/20, в якій суд дійшов іншого висновку за аналогічних фактичних обставин справи щодо пропуску строку звернення до суду з позовом.

9. У відзиві на касаційну скаргу військової частини А3519 ОСОБА_1. погоджується рішеннями судів, вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

10. Зазначає, що безпідставним є посилання позивача на справу №420/3612/20, оскільки рішення по суті спору в ній ще не прийнято, а постановлена судом першої інстанції ухвала може бути оскаржена.

11. Наголошує, що спір, за вирішенням його звернувся до суду позивач, є публічно-правовим та відноситься до юрисдикції адміністративного суду, а отже строки звернення до суду в цій справі також визначаються КАС України (стаття 122).

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

13. Предметом спору в справі, що розглядається, є правомірність стягнення майнової шкоди, заподіяної військовослужбовцем військовій частині. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

14. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке.

15. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

16. Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

17. Як установлено судами, ОСОБА_1 перебував на посаді командира військової частини А3519 з 30 червня 2016 року по 29 червня 2017 року.

18. Військовою частиною А3519 29 липня 2016 року в особі колишнього командира військової частини А3519 ОСОБА_1. був укладений договір №58 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про закупівлю плит деревостружкових розпиляних 92 м. кв., на загальну суму 49864,00 грн.

19. Згідно з платіжним дорученням №1008 від 29 липня 2016 року було здійснено перерахування коштів на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за отримані плити деревостружкові, розпиляні за накладною №69 від 29 липня 2016 року, згідно з договором №58 від 29 липня 2016 року на загальну суму 49864 грн (оплату фактично проведено 1 серпня 2016 року).

20. Відповідно до акту проведення вибіркової інвентаризації майна бойової підготовки військової частини А3519 станом на 14 квітня 2017 року від 24 квітня 2017 року комісією було встановлено нестачу плит деревостружкових, розпиляних 92 м. кв., на загальну суму 49864,00 грн. Інвентаризація майна бойової підготовки була проведена під час внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А3519.

21. Отже, шкода, завдана військовій частині А3519, полягає в нестачі майна на суму 49864,00 грн, яка була виявлена під час проведення вибіркової інвентаризації майна бойової підготовки військової частини А3519 станом на 14 квітня 2017 року, за результатами чого було затверджено відповідний акт від 24 квітня 2017 року.

22. Як правильно зазначено судом першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, з наведеної дати (24 квітня 2017 року) у позивача виникли підстави для звернення до суду з цим позовом.

23. Таким чином, 25 квітня 2017 року розпочав перебіг процесуального строку звернення до суду з позовом у цій справі. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 23 квітня 2020 року, то він пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовом.

24. Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

25. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом та не наведено поважних причин його пропуску, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

26. Доводи позивача, що до спірних правовідносин в частині визначення строку звернення до суду з позовом належить застосовувати Положення №243/95-ВР, є безпідставними, оскільки зазначене Положення №243/95-ВР не містить зазначених строків.

27. Таким чином, правильним є висновок судів про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки звернення до суду з позовом, передбачені КАС України.

28. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові (пункт 33) від 6 грудня 2019 року (справа №825/1463/16).

29. Не заслуговує на увагу посилання позивача на справу №420/3612/20, в якій, як він вважає, застосовано інший, правильний підхід до обрахунку строків звернення до суду з позовом, оскільки така справа ще перебуває в провадженні суду першої інстанції, а його висновки не є обов'язковими для інших судів. До того ж, ухвала суду першої інстанції, висновки в якій на думку позивача є правильними, може бути скасована чи змінена судами апеляційної або касаційної інстанцій, про що слушно зауважує відповідач у своєму відзиві.

30. Також варто зазначити, що у своїй постанові від 25 березня 2020 року у справі №9901/588/19 Верховний Суд у складі Великої Палати вказав, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

31. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

32. У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

33. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не слід розцінювати як порушення права на доступ до суду.

34. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду.

35. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини А3519 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 1 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року у справі №140/6315/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська О. В. Калашнікова