Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №820/3274/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №820/3274/17

адміністративне провадження №К/9901/34719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л. В.,

суддів: Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (прийняту судом у складі судді Волошина Д. А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Курило Л. В., суддів: Бартош Н. С., Присяжнюк О. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення у формі відповіді ГУ Держгеокадастру № К-15334/0/6-16924/0/21-17 від 05 липня 2017 року про утримання від прийняття відповідного рішення по його заяві;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути його заяву від 02 червня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту відведення чи поділу земельної ділянки і передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2017 року позов задовольнив.

Скасував рішення ГУ Держгеокадастру про утримання від прийняття відповідного рішення по заяві ОСОБА_1, яке оформлено листом № К-15334/0/6-16924/0/21-17 від 05 липня 2017 року.

Зобов'язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 червня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Петропавлівської сільської ради Куп'янського району Харківської області.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що лист відповідача від 05 липня 2017 року №К-15334/0/6-16924/021-17 щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція (фактично відмова) у надані дозволу не містить визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що не може бути визнано судом правомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 листопада 2017 року ГУ Держгеокадастру звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, передбачається надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, насамперед, учасникам антитерористичної операції. Тому ГУ Держгеокадастру надало позивачу відповідь про утримання від прийняття рішення за його заявою до моменту вирішення по суті питання забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції.

Цим листом позивачу не було відмовлено у наданні дозволу.

Йдеться у скарзі й про те, що законодавство не передбачає такого способу поновлення прав позивача як повторний розгляд його заяви.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року № 773/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Бучик А. Ю., Стеценко С. Г., справу передано головуючому судді.

У зв'язку із відпусткою судді Стеценка С. Г. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року № 1984/0/78-19 здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та протоколом від 26 листопада 2019 року визначено таку колегію судді: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

02 червня 2017 року ОСОБА_1 на підставі статей 116, 118 Земельного кодексу Украйни звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Петропавлівської сільської ради, Куп'янського району, Харківської області за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га. До клопотання додав графічні матеріали.

13 липня 2017 року позивачем було отримано лист ГУ Держгеокадастру №К-15334/0/6-16924/0/21-17 від 05 липня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у розгляді заяви до моменту вирішення по суті питання забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи та перевіривши в установлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) межах наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК), а також прийняті відповідно до Конституції України та Конституції України нормативно-правові акти.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин 1 -3 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частин 1 -3 статті 116 ЗК , або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частин 1 -3 статті 116 ЗК . Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених частин 1 -3 статті 116 ЗК .

У статті 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га (пункт "б" частини першої).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК. Відповідно до статтею 118 ЗК. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 118 ЗК, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 118 ЗК, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК).

Частинами 10 та 11 статті 118 ЗК встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. З огляду на вимоги частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що рішення відповідача про утримання від прийняття відповідного рішення за заявою позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладене у формі листа від 05 липня 2017 року № К-15334/0/6-16924/0/21-17, не відповідає критеріям, установленим частиною 3 статті 2 КАС, оскільки не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.

Правова позиція за подібних правовідносин вже була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 820/688/17).

Враховуючи викладені вище норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про скасування спірного рішення та зобов'язання ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 червня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: А. Ю. Бучик

Т. Г. Стрелець