Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №817/1167/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №817/1167/17

адміністративне провадження №К/9901/49643/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 (суддя - Недашківська К.М.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (головуючий суддя - Моніч Б.С., судді: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі №817/1167/17 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Уст-Груп», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря» (далі - ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.07.2017 №0000474109.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2017, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарської операції з отримання товару від спірного постачальника та його подальше використання в господарській діяльності.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за результатами камеральної перевірки даних ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2017 року (акт від 19.04.2017 №784/28-10-41-09/22555135) відповідачем 05.05.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2017 №0000364109, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2017 року в розмірі 183283,00 грн. та здійснено нарахування штрафу в розмірі 45821,00 грн.

03.05.2017 ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» подало заперечення на акт Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.04.2017 №784/28-10-41-09/22555135.

Листом від 11.05.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відкликано податкове повідомлення-рішення від 05.05.2017 №0000364109 як таке, що помилково направлено підприємству.

ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» 18.05.2017 подало скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

20.07.2017 товариство отримало лист з ДФС «Про розгляд скарги» №15367/6/99-99- 11-01-02-25, відповідно до якого вказано, що податкове повідомлення-рішення було відкликане, тому воно не може бути предметом оскарження.

Відповідачем прийнято наказ від 17.05.2017 №1078 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», відповідно до якого перевірка має бути проведена з питань, що стали предметом заперечення до акту камеральної перевірки №784/28-10-41-09/22555135 від 19.04.2017, відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

23.05.2017 на адресу товариства надійшов лист Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.05.2017 «Про розгляд заперечень до акту від 19.04.2017 №784/28-10-41-09/22555135», відповідно до якого вирішено провести документальну позапланову перевірку ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» з питань, що стали предметом заперечення.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «УСТ-ГРУП» за лютий 2017 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 05.07.2017 №1544/2810-4109/22555135, в якому відображено висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статі 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з протиправним включенням до складу податкового кредиту у лютому 2017 року сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (склобій безбарвний (очищений) у ТОВ «УСТ-ГРУП» за договором поставки від 01.11.2016 №СТ/2016-01-11 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

На обґрунтування цього висновку Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби посилається на те, що господарські операції, які були оформлені позивачем за наслідками придбання склобою у ТОВ «УСТ-ГРУП», фактично не відбулися, оскільки саме ТОВ «УСТ-ГРУП» не є виробником реалізованої продукції, а підтвердити реальність придбання склобою в контрагентів ТОВ «УСТ-ГРУП» по ланцюгу постачання неможливо, що виключає можливість підтвердження реальності розглядуваної операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника.

На підставі акту перевірки від 05.07.2017 №1544/2810-4109/22555135 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від25.07.2017 №0000474109, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 183283,20 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 45820,70 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, прибуткових ордерів.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Судами також з'ясовано, що основним видом діяльності ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» відповідно до КВЕД 23.13 є виробництво порожнистого скла.

Після отримання позивачем склобою від зазначеного контрагента, товар пройшов вхідний контроль по якості, що підтверджується Дозволами на розвантаження сировинних матеріалів за лютий 2017 року.

За кожен місяць товариством формується Звіт про використання сировини та склобою, що відображає наступні показники по Печі №2 та Печі №3 товариства: 1) кількість замісів; 2) об'єм фактично виготовленої скломаси; 3) кількість спожитої за місяць сировини, в тому числі склобою купленого та привізного. Звіт про використання сировини та склобою за лютий 2017 року підтверджує фактичну наявність його у відповідних кількостях у підприємства.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ТОВ «УСТ-ГРУП» зазначив, що підприємство здійснює реальну господарську діяльність, має довготривалі ділові зв'язки та неодноразово співпрацювало з позивачем. Поставка склобою відбулася фактично, що підтверджено відповідними первинними документами. Представник третьої особи наголосив, що товариство завжди знаходиться і працює за своєю адресою.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірна господарська операція з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «УСТ-ГРУП» є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на акт ГУ ДФС у Черкаській області «Про відсутність ТОВ «УСТ-ГРУП» за місцезнаходженням та неможливість проведення документальної позапланової перевірки», а також податкову інформацію щодо постачальників ТОВ «УСТ-ГРУП», як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету по всьому ланцюгу постачання, від перебування постачальників за юридичною адресою, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду