Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

м. Київ

справа №810/3857/16

касаційне провадження №К/9901/35031/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 (суддя Брагіна О.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий суддя - Саприкіна І.В., судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі № 810/3857/16 за позовом Приватного підприємства «Хімтехнострой» до Київської митниці ДФС про визнання неправомірним, скасування рішення та карток відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Хімтехнострой» звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило визнати неправомірним та скасувати рішення від 26.07.2016 № 125000013/2016/000135/2 про коригування митної вартості товарів, а також визнати неправомірними та скасувати картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2016 № 125130013/2016/00184 та від 15.07.2016 № 125130013/2016/00171.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 16.02.2017 адміністративний позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.05.2017 залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 без змін.

Київська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Київська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: частини третьої статті 53, частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що дії посадових осіб митного органу є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України з питань державної митної справи, а позивачем, у свою чергу, не наведено жодного обґрунтування чи доказу, які б свідчили про порушення відповідачем вимог нормативно-правових актів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2015 між Приватним підприємством «Хімтехнострой» та нерезидентом NICOS GROUP LTD укладено контракт № 1412/2015 на поставку товару в асортименті.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем подано до Київської митниці ДФС митні декларації від 13.07.2016 № 125130013.2016.409897 та від 15.07.2016 № 125130013.2016.410111, відповідно до яких митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною контракту).

На підтвердження митної вартості товару Приватним підприємством «Хімтехнострой» також подано пакет документів, необхідних для його розмитнення, а саме: договір купівлі-продажу від 14.12.2015 № 1412/2015; додаткову угоду від 17.06.2016 № 1; інвойс від 04.07.2016 № НТ-0107; інвойс від 04.07.2016 № НТ-0107/1; лист-пояснення від 11.07.2016 № 11/07; специфікацію від 04.07.2016 № НТ-0107/1; книжку МДП від 06.07.2016 UX.77030428; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 06.07.2016 № 0008624; договір про надання послуг митного брокера від 15.06.2016 № 15/06/16; інформацію про позитивний результат здійснення радіологічного контролю товару та санітарно-епідеміологічного контролю товару від 06.07.2016 № 2730.

За наслідками дослідження представлених документів митним органом направлено на адресу позивача електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів: каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправника.

На виконання зазначених вимог Приватним підприємством «Хімтехнострой» надано прайс-лист від 04.07.2016.

У свою чергу, відповідачем прийнято рішення від 26.07.2016 № 125000013/2016/000135/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким застосовано резервний метод визнання митної вартості товару, а також складено картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2016 № 125130013/2016/00184 та від 15.07.2016 № 125130013/2016/00171.

За правилами частини першої статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається суди встановили, що позивачем подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни контракту. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Посилання відповідача на обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії на те, що подані декларантом інвойс та специфікація містили різну ціну товарів, що викликає сумніви щодо правильності її визначення загалом, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно відхилили, оскільки технічна помилка щодо номенклатури товару та його ціни в інвойсі від 04.07.2016 № НТ-0107 усунена позивачем до моменту митного оформлення товару.

Зокрема, судами з'ясовано, що Приватним підприємством «Хімтехнострой» до митної декларації приєднано копію інвойсу від 04.07.2016 № НТ-0107, в якій вказана вартість товару в сумі 34235, 60 дол. США. Разом з тим, до декларації також долучено лист від нерезидента NICOS GROUP LTD, в якому повідомлено про наявність технічної помилки в зазначеному інвойсі, вказана правильна ціна товару в розмірі 33285,52 дол. США та зазначено про необхідність прийняття до уваги лише інвойсу від 04.07.2016 № НТ-0107/1.

Щодо доводів Київської митниці ДФС про непідтвердження позивачем того, що до ціни товару включено витрати на його транспортування та страхування, то судовими інстанціями встановлено, що товар поставлявся за базисом поставки DAP (поставка в місці призначення) «ІНКОТЕРМС-2010», тобто продавець взяв на себе обов'язок нести всі витрати та ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Вказані умови поставки покладають на продавця обов'язок і щодо страхування вантажу.

Крім того, суди правильно не прийняли до уваги посилання відповідача на недоліки представленого Приватним підприємством «Хімтехнострой» прайс-листа з огляду на те, що зазначений документ не має імперативного характеру для визначення складових митної вартості товару та не є єдиним документом, що її підтверджує.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Київської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 у справі № 810/3857/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк