Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.10.2019 року у справі №815/1635/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/1635/14

адміністративне провадження №К/9901/8137/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року (суддя Бжассо Н. В. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року (головуючий суддя Бойко А. В., судді: Танасогло Т. М., Яковлєв О. В. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РДО Україна" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів в Одеській області (якого ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року замінено його правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області; далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 27 лютого 2014 року №0000092207 про визначення суми грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в сумі ~money0~, з яких: основний платіж - ~money1~, штрафні (фінансові) санкції - ~money2~, та №0000102207 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 1 ~money3~, з яких: основний платіж - ~money4~, штрафні (фінансові) санкції - ~money5~

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що у 2012 році під час митного оформлення товару (сільськогосподарської техніки) ним було заявлено митну вартість (визначену за основним методом) та базу оподаткування ввізним митом і податком на додану вартість (далі - ПДВ) згідно з поданими до митого органу підтверджуючими документами й в останнього не виникло жодних зауважень або заперечень з цього приводу, натомість Управлінням за результатами здійсненої перевірки самостійно збільшено обсяг зобов'язань Товариства (з ввізного мита та ПДВ); з огляду на викладене та зважаючи, що митний орган після сплати позивачем всіх необхідних платежів пропустив товар на митну територію України, в Управління не було підстав для повторного донарахування таких платежів в 2014 році та, відповідно, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 27 лютого 2014 року №0000092207 та №0000102207.

Приймаючи такі рішення, суди зазначили про недоведеність відповідачем порушень Товариством норм податкового та митного законодавства, зафіксованих актом перевірки №5/15-32-22-07-18/33720215 від 08 лютого 2014 року, в той час як позивачем підтверджено правильність обраного ним методу визначення митної вартості імпортованих товарів та нарахованих і сплачених у зв'язку з цим митних платежів.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В касаційній скарзі Управління вказувало, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наявним у справі доказам та не враховано тієї обставини, що при ввезенні Товариством на митну територію України сільськогосподарської техніки продавець та покупець були пов'язаними особами, у зв'язку із чим заявлена митна вартість була значно нижчою від митної вартості подібних товарів, заявлених в інших митних деклараціях, а Товариством доказів на спростування того, що його відносини з продавцем товару не вплинули на ціну останнього, подано не було, а тому контролюючим органом обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення (від 27 лютого 2014 року №0000102207) про донарахування йому ввізного мита та ПДВ.

Отже доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди контролюючого органу із задоволенням позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 27 лютого 2014 року №0000102207; будь-яких обґрунтувань незаконності судових рішень в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 27 лютого 2014 року №0000092207 касаційна скарга Управління не містить.

В письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок на ІІІ квартал 2013 року, розділу ХІ Митного кодексу України (далі - МК України), наказів Управління від 09 липня 2013 року №183, від 08 серпня 2013 року №292 та від 19 грудня 2013 року №1049, посадовими особами Управління у період з 22 липня 2013 року по 27 січня 2014 року, проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання Товариством вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №5/15-32-22-07-18/33720215 від 08 лютого 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пункту 2 частини 2 статті 52, частин 1, 2, 9, 17, 18 статті 58, пункту 1 частини 1 статті 279 МК України, а також зазначено, що сума заниженого Товариством податкового зобов'язання за результатами перевірки становить ~money6~ (у т. ч. ввізне мито - ~money7~, ПДВ - ~money8~ ).

Так, проаналізувавши наявні у справі докази й зміст акту перевірки, суди встановили, що 10 травня 2012 року між іноземним підприємством RDO EQUIPMENT CO (700 SOUTH 7TH ST. FARGO, ND, 58103, USA, США) як продавцем та Товариством як покупцем було укладено контракт купівлі-продажу №RDO-UA-12/1 сільськогосподарської техніки і її складових, запасних частин та маркетингового матеріалу, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає на умовах даного договору нову та бувшу у використанні сільськогосподарську техніку, її складові частини, запасні частини та маркетинговий матеріал для подальшого його продажу.

На виконання умов вказаного контракту Товариством за митною декларацією від 07 червня 2012 року №500040001/2012/000360 ввезено на митну територію України наступні товари (код згідно з УКТ ЗЕД "8705909090", ставка ввізного мита 5%):

- товар №1 - "Самохідний обприскувач - моторний транспортний засіб спеціального призначення - призначений для сільськогосподарських робіт для розбризкування рідких речовин, бувший в експлуатації, модель 4830.."; митна вартість за митною декларацією - ~money9~ ; при митному оформленні сплачені митні платежі у розмірі ~money10~ (в т. ч. ввізне мито - ~money11~, ПДВ - ~money12~ );

- товар №2 - "Самохідний обприскувач - моторний транспортний засіб спеціального призначення - призначений для сільськогосподарських робіт для розбризкування рідких речовин, бувший в експлуатації, модель 4730.."; митна вартість товару за митною декларацією - ~money13~ ; при митному оформленні сплачені митні платежі у розмірі ~money14~ (в т. ч. ввізне мито - ~money15~, ПДВ - ~money16~ );

- товар №3 - "Самохідний обприскувач - моторний транспортний засіб спеціального призначення - призначений для сільськогосподарських робіт для розприскування рідких речовин, бувший в експлуатації, модель 4730.."; митна вартість товару за митною декларацією - ~money17~ ; при митному оформленні сплачені митні платежі у розмірі ~money18~ (в т. ч. ввізне мито - ~money19~, ПДВ - ~money20~ ).

Зазначені товари ввозилися в Україну з США, відправник - іноземне підприємство - RDO EQUIPMENT CO, виробник - John Deere International GmbH (торгівельна марка John Deere), та поставлялись на умовах CIF Іллічівськ (згідно Інкотермс 2010 термін CIF використовується при перевезенні водним транспортом й у ціну CIF, яку сплачує покупець, входять вартість товару, страхування, фрахт (плата за перевезення вантажу), необхідний для доставки товару до порту призначення).

Для митного оформлення ввезеного товару разом із митною декларацією від 07 червня 2012 року №500040001/2012/000360 Товариством надавались наступні документи: контракт від 10 травня 2012 року №RDO-UA-12/1, доповнення до нього за №1, №2, №3; рахунки-фактури від 10 травня 2012 року №10-05-12/1, №10-05-12/2, №10-05-12/3 до контракту; коносамент (Bill of lading) від 27 квітня 2012 року №N04N12EX5458; CMR від 04 червня 2012 року №46363, №46361, №46362; пакувальні листи від 10 травня 2012 року №10-05-12/1PL, №10-05-12/2PL, №10-05-12/3PL; декларації про відповідність від 06 червня 2012 року №UA.050.D.00105-12, №UA.050.D.00104-12; акт про проведення митного огляду товарів від 07 червня 2012 року №500040001/2012/000360; декларація митної вартості; висновок експерта - ФОП ОСОБА_1 від 05 червня 2012 року за №837/06 (товар №1), яким підтверджується вартість товару згідно інвойсу (189 690 дол. США); висновок експерта - ФОП ОСОБА_1 від 05 червня 2012 року за №835/06 (товар №2), яким підтверджується вартість товару згідно інвойсу (183 335 дол. США); висновок експерта - ФОП ОСОБА_1 від 05 червня 2012 року за №836/06 (товар №3), яким підтверджується вартість товару згідно інвойсу (181 335 дол. США).

Втім в складеному посадовими особами відповідача акті перевірки №5/15-32-22-07-18/33720215 від 08 лютого 2014 року зазначено, що за результатами опрацювання цінової бази даних ЄАІС ДМСУ в період, що є максимально наближеним до митного оформлення Товариством товару №1, не встановлено заниження його митної вартості; що ж до митного оформлення товару №2 та товару №3 (код згідно УКТ ЗЕД "8705909090") за митною декларацією від 07 червня 2012 року №500040001/2012/000360 митною вартістю від 1 ~money21~ до 1 ~money22~, то за даними цінової бази даних ЄАІС ДМСУ митна вартість на ідентичний товар "Самохідний обприскувач.., бувший в експлуатації, модель 4730.." складала 1 ~money23~ (митна декларація від 23 травня 2012 року №125140000/2012/179579), що, в свою чергу, свідчить про заниження митної вартості Товариством.

Крім того під час перевірки виявлено наявність інших висновків експерта - ФОП ОСОБА_1 (від 07 червня 2012 року за №837/1/06, за №835/1/06 та за №836/1/06), в яких визначено меншу ринкову вартість імпортованих товарів (товар №1 - вартістю 177 267 дол. США, товар №2 - вартістю 163 167 дол. США, товар №3 - вартістю 163 167 дол. США), про які не було зазначено декларантом у графі 44 МД.

З урахуванням викладеного, відповідач прийшов до висновку, що визначення митної вартості товарів №1 та №2 не повинно ґрунтуватись на висновках експерта через розбіжності у зазначених висновках, а також зазначив про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) товарів №2 та №3,оскільки вона є значно нижчою від митної вартості подібних товарів, заявленої майже в той же час іншими імпортерами.

Як наслідок виявлених порушень, 27 лютого 2014 року Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000092207, яким за порушення пункту 2 частини 2 статті 52, частин 1, 2, 9, 17, 18 статті 58, пункту 1 частини 1 статті 279 МК України Товариству визначено суму грошового зобов'язання за "платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання", на загальну суму ~money24~ (в т. ч. за основним платежем - ~money25~, за штрафними санкціями - ~money26~ ).

Також перевіркою встановлено, що 18 квітня 2012 року між Компанією "John Deere International GmbH" (Швейцарія) та Товариством (як дистриб'ютором) укладено дистриб'юторський договір на поставку сільгосптехніки №JDIN-UA-DA-RDO-Odessa-04/12, а в подальшому - 01 червня 2012 року - договір (контракт) №JD-RDO1-UA-2012 на продаж сільськогосподарської техніки, комерційного та садово-паркового обладнання, запасних частин та іншої продукції, на виконання якого позивачем на умовах СІР ввозився на митну територію України з Німеччини товар (зернозбиральний комбайн), митна вартість якого, визначена за основним методом, склала 1 ~money27~

Відповідно до положень дистриб'юторського договору Товариство надало згоду звітувати John Deer International GmbH щодо поставок, надавати звіти щодо поставок, завірені бухгалтерські баланси, документи щодо доходів та витрат в такі терміни та в такий спосіб, як це буде вимагатися John Deer International GmbH, включаючи надання такої інформації в електронному вигляді.

Відтак, перевіряючий орган в акті перевірки дійшов висновку, що ввезення Товариством сільськогосподарської техніки з Німеччини в режимі імпорт здійснювалось за заниженими цінами, оскільки воно (як покупець) та Компанія John Deer International GmbH (як продавець) були пов'язаними між собою особами, а митна вартість сільгосптехніки відрізнялась від вартості подібного товару, заявленої в той же період іншими декларантами.

27 лютого 2014 року на підставі акту перевірки №5/15-32-22-07-18/33720215 від 08 лютого 2014 року Управління прийняло податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000102207, яким за порушення пункту 2 частини 2 статті 52, частин 1, 2, 9, 17, 18 статті 58 МК України та пункту 190.1 статті 190 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання", в розмірі 1 ~money28~ (в т. ч. за основним платежем - ~money29~, за штрафними санкціями - ~money30~ ).

При цьому, як вже вказувалось в цій постанові, в касаційній скарзі Управлінням наводяться доводи лише щодо неправомірного, на його думку, скасування судами саме податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0000102207 від 27 лютого 2014 року.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у Статтею 53 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частин 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями частин 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За змістом частин 1 та 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МК України).

В частинах 12, 13, 14 статті 58 МК України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно із частинами 16, 17 та 18 статті 58 МК України для цілей частинами 16, 17 та 18 статті 58 МК України особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей частинами 16, 17 та 18 статті 58 МК України, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями частинами 16, 17 та 18 статті 58 МК України; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями частинами 16, 17 та 18 статті 58 МК України.

За змістом положень частин 4,5 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.

Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Для цілей цієї Угоди одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша юридично або практично може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею (примітка до підпункту "e" пункту 4 статті 15 Угоди).

Зміст наведених правових норм свідчить про наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Згідно зі статтею 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статтею 59 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в статтею 59 МК України, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

В той же час відповідно до пункту 1 частини 1 статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, є митна вартість товарів.

Базою ж оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 ПК України).

Як встановили суди, в пунктах 1.2 та 1.3 розділу ІІ дистриб'юторського договору на поставку сільгосптехніки від 18 квітня 2012 року №JDIN-UA-DA-RDO-Odessa-04/12 передбачено, що дистриб'ютор є незалежним суб'єктом господарської діяльності, він не є працівником, агентом або представником компанії для досягнення будь-якої мети. Дистриб'ютор придбаває та здійснює подальший продаж товарів та супутніх послуг від свого власного імені та за свій власний рахунок і не має повноважень здійснювати будь-які дії для або від імені компанії шляхом здійснення представництва, заяв, укладання угод або договорів або будь-яким іншим чином.

Відповідно до Статуту Товариства останнє є юридичною особою, має самостійний баланс і діє за принципом повного госпрозрахунку, самофінансування та самозабезпечення. Серед іншого, Товариство має право самостійно займатися комерційною діяльністю на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України.

Листом від 19 березня 2014 року Компанія John Deer International GmbH підтвердила відсутність відносин контролю щодо ТОВ "РДО Україна".

Крім того, Товариство не є одноосібним дистриб'ютором, а є лише одним з багатьох дистриб'юторів компанії-постачальника на території України (зокрема, до інших дистриб'юторів відносяться ТОВ "Агро Галс Моторс ", ТОВ "Агротек", ПАТ "Компанія "Райз ", ТОВ "Ландтех ", ТОВ "Механі К ", ТОВ "Юпитер 9 Агросервіс").

Що ж до порядку формування цін, за якими Товариство придбаває товари у компанії John Deer International GmbH та визначає їх митну вартість при ввезенні на територію України за основним методом, то, як встановив суд першої інстанції, Товариство має індивідуальні ціни та користується єдиним загальним комплексом знижок, які залежать від часу замовлення та доставки, характеристик товару та умов оплати.

Отже судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які давали б підстави вважати позивача особою, пов'язаною з постачальником - Компанією John Deer International GmbH, при купівлі-продажу сільськогосподарської техніки згідно контракту №RDO-UA-12/1 від 01 червня 2012 року, що, в свою чергу, могло б вплинули на ціну товарів.

В той же час Управління, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), не надало жодного доказу в підтвердження того, що Компанія John Deer International GmbH шляхом інформаційного ознайомлення із балансом та звітом про фінансові результати здійснює керівництво або фінансово-економічне управління Товариством, а висновки перевіряючих з цього приводу базуються лише на припущеннях і помилковому тлумаченні умов дистриб'юторського договору на поставку сільгосптехніки №JDIN-UA-DA-RDO-Odessa-04/12 від 18 квітня 2012 року.

Відомостей про прийняття будь-яких рішень щодо коригування митної вартості ввезених Товариством товарів, а також щодо проведення консультацій з позивачем щодо можливості застосування другорядного методу, матеріали справи також не містять.

Крім того, визначаючи митну вартість імпортованих позивачем товарів за ціною ідентичних товарів, Управління використало загальні дані з бази ЄАІС ДМСУ лише за виробником і моделлю, що збігаються із оцінюваними товарами, та не врахувало, що на ціну товару також впливає комплектація, ступінь використання (кількість мотогодин) і інші відмінні характеристики.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Обґрунтованих посилань на те, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та які саме порушення судами цих норм призвели до неправильного вирішення справи, касаційна скарга також не містить.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду