Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №804/3911/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/3911/15

адміністративне провадження №К/9901/13242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року (суддя Царікова О. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (колегія у складі суддів:

Туркіної Л. П., Прокопчук Т. С., Дурасової Ю. В. ) у справі № 804/3911/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство (в подальшому Публічне акціонерне товариство) "Нікопольський завод феросплавів" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровської митниці (після реорганізації Дніпропетровської митниці ДФС) (надалі відповідач, митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (надалі другий відповідач) про скасування рішення та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого мита.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі № 2а-7235/08/0470, визнано протиправним та скасовано рішення Криворізької митниці № МВ 089 від 2 квітня 2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 3 квітня 2008 року № 113020000/2008/000721, винесену Криворізькою митницею.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 5 лютого 2015 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що митний орган, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу митний орган зазначає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи, а судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 31 березня 2008 року позивачем до Криворізької митниці подана вантажна митна декларація № 113020000/8/002273, в якій задекларована марганцева руда за митною вартістю 2 ~money0~ (556 222,42 дол. США), яка визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (специфікація № 1 до контракту № 140108N від 14 січня 2008 року). Імпортером самостійно визначена сума мита, що підлягала сплаті на підставі вказаної декларації, у сумі ~money1~

Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 3 квітня 2008 року № 113020000/2008/000721, позивачу відмовлено у митному оформленні товару за ВМД № 113020000/8/002273 на підставі рішення (довідки) Криворізької митниці від 2 квітня 2008 року № МВ089, яким визначена митна вартість товару в розмірі 843 993,80 дол. США. Фактична сума мита, яка сплачена позивачем до бюджету за товар ввезений на підставі ВМД № 113020000/8/002392 від 4 квітня 2008 року, визначена в рішенні (довідці) Криворізької митниці № МВ089 від 2 квітня 2008 року, становила ~money2~

Таким чином, на думку Товариства, ним надмірно сплачено до бюджету грошові кошти у сумі ~money3~, як різниця між самостійно визначеною митною вартістю товарів та митною вартістю, визначеною відповідачем на підставі рішення № МВ089 від 2 квітня 2008 року.

Не погоджуючись із рішенням Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 2 квітня 2008 року № МВ089, позивач звернувся до суду за його оскарженням.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року у справі № 2-а-7235/08/0470 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариством подано апеляційну скаргу.

Одночасно з поданою апеляційною скаргою Товариство звернулось із заявами від 19 листопада 2010 року № 10098-6995/4016 до Дніпропетровської митниці та №10099-6995/4016 до Криворізької митниці про повернення надмірно сплаченого мита до бюджету у сумі ~money4~ До вказаних заяв позивач додав: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД - 2 і МД - 3 і доповнення (ВМД № 113020000/8/002392 від 4 квітня 2008 року (оригінал); декларацію митної вартості № 113020000/8/002392 від 4 квітня 2008 року (копія); копії ВМД та ДМВ № 113020000/8/002273 від 31 березня 2008 року; розрахунок суми надмірно сплаченого мита.

23 грудня 2010 року листом № 17-07-2/9768, прийнятим за результатами розгляду заяв позивача, Дніпропетровською митницею прийнято рішення, в якому зазначено, що станом на 8 грудня 2010 року у Дніпропетровської митниці, яка є правонаступником Криворізької митниці, відсутні законні підстави для прийняття рішення про повернення суми мита по даній заяві.

Відповідно до частини 1 статті 301 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Згідно з частиною 3 статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реалізації статей 43, 102 Податкового кодексу України, наказом Державної митної служби від 20 липня 2007 року № 618, затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

До заяви додаються, аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що розрахунок суми надмірно сплаченого мита, доданий позивачем до заяв від 19 листопада 2010 року, з урахуванням наявності чинних на той момент картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000721 від 3 квітня 2008 року та рішення (довідки) Криворізької митниці № МВ089 від 2 квітня 2008 року, не міг вважатись обґрунтованим доказом на підтвердження наявності надмірно або помилково сплачених до бюджету грошових коштів при розмитненні товару, оскільки правомірність винесення означених рішень суб'єктом владних повноважень на час подання позивачем заяв спростована не була.

За приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення судами попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень повинен доказувати правомірність свого рішення саме на час його прийняття, та не може керуватись обставинами та доказами, яких не існувало на такий момент.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки на момент звернення позивача до митного органу із заявою від 19 листопада 2010 року про повернення надмірно сплаченого мита у сумі ~money5~, у митного органу були відсутні правові підстави для надання висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що постанову апеляційного суду у справі № 2а-7235/08/0470, якою встановлено безпідставність застосування митним органом методу визначення митної вартості за ціною договору ідентичних товарів і правильність застосування митної вартості, заявленої декларантом, а відтак і встановлення факту надмірно сплаченого позивачем мита у розмірі ~money6~, винесено 17 лютого 2011 року.

Як зазначає митний орган в касаційній скарзі, після набрання законної сили постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду позивач із заявою згідно з вимогами Порядку до митного органу не звертався.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє на момент розгляду справи Верховним Судом) встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що митний орган, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 804/3911/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду