Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №804/1610/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/1610/16

адміністративне провадження №К/9901/26936/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (колегія у складі суддів: Чепурнова Д. В., Поплавського В. Ю., Сафронової С. В. ) у справі № 804/1610/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано земельний податок з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять посилання на розрахунок податкових зобов'язань.

Крім того, розрахунок земельного податку проведено податковим органом виходячи з середніх показників нормативної грошової оцінки земельних ділянок по місту, в той час як підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно розраховані податкові зобов'язання позивача зі сплати земельного податку виходячи з наявних у нього середніх показників нормативної грошової оцінки земельних ділянок по місту.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми "Ф" №9758-15, №9759-15, №9760-15 від 26 червня 2014 року.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що значений розрахунок не містить принципу пропорційності визначеному підпунктом 2 пункту
286.6 статті 286 Податкового кодексу України, оскільки нежитлові приміщення, часткою яких володіє позивач, розміщені у багатоповерхових будинках без врахування площі всього будинку, що впливає на розмір суми земельного податку.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником нежилих приміщень:

- відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 вересня 2006 року 1/2 частина магазину продовольчих товарів приміщення НОМЕР_1, загальною площею 51,1 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1;

- відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 вересня 2006 року 1/2 частина нежилого приміщення НОМЕР_1 в житловому будинку на першому поверсі, загальною площею 48,2 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_3;

- відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 вересня 2006 року 1/2 частина нежилого приміщення АДРЕСА_4 поверсі загальною площею 64,1 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_5.

26 червня 2014 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 9758-15, яким визначено грошові зобов'язання з земельного податку у розмірі ~money0~ за 1/2 земельної ділянки по АДРЕСА_6 за 2014 рік;

- № 9759-15, яким визначено грошові зобов'язання з земельного податку у розмірі ~money1~ за 1/2 земельної ділянки по АДРЕСА_7 за 2014 рік;

- № 9760-15, яким визначено грошові зобов'язання з земельного податку у розмірі ~money2~ за 1/2 земельної ділянки по АДРЕСА_8 за 2014 рік.

Обов'язок позивача сплачувати земельний податок не є спірним між сторонами.

Перевірці підлягав розмір податку, визначний податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником земельного податку з земельних ділянок, на яких розташовані належні йому на праві власності 1/2 частини нежилих приміщень в житлових будинках.

Розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, якими користується позивач, податковим органом встановлено на підставі листа Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 2 липня 2014 року № 26/167 про надання інформації, відповідно до якого нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельних ділянок у 2011-2014 роках (том 1 арк. с. 28) становить:

- по АДРЕСА_3 (з урахуванням коефіцієнту функціонального використання -2,5) ~money3~;

- по АДРЕСА_5 (з урахуванням коефіцієнту функціонального використання -2,5) ~money4~;

- по АДРЕСА_1 (з урахуванням коефіцієнту функціонального використання -2,5) ~money5~

Згідно листа Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 15 вересня 2014 року № 23/654 (том 1 арк. с. 62) надана відповідачу інформація, що відображена у листі від 2 липня 2014 року № 26/167 про нормативну грошову оцінку вказаних вище земельних ділянок є розрахованою на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26 грудня 2007 року № 5/26 "Про затвердження проекту "Нормативна грошова оцінка земель м. Дніпропетровська" (том 1 арк. с. 64).

Статтею 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За приписами пункту 274.1. статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пункту 274.1. статті 274 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції перевіривши розрахунок земельного податку, наданий податковим органом (том 1 арк. с. 27), дійшов висновку, що відповідачем правомірно розраховані податкові зобов'язання позивача зі сплати земельного податку

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що зазначений розрахунок не містить принципу пропорційності визначеному підпунктом 2 пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, оскільки нежитлові приміщення часткою яких володіє позивач розміщені у багатоповерхових будинках без врахування площі всього будинку, що впливає на розмір суми земельного податку.

Суд не погоджується з такою думкою суду апеляційної інстанції, оскільки пунктом
287.8 статті 287 Податкового кодексу України прямо встановлено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.

Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі № 804/1610/16 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі № 804/1610/16 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник

Судді Верховного Суду